Вібраці́йна діагно́стика — це метод діагностування технічних систем і устаткування, заснований на аналізі параметрів вібраціїДСТУ 2300-93 Вібрація. Терміни та визначення., що створюється працюючим обладнанням або є вторинною вібрацією, яка зумовлена структурою досліджуваного об'єкта. Вібраційна діагностика, як і інші методи технічної діагностики, покликана здійснювати пошук несправностей і оцінювати технічний стан досліджуваного об'єкта.
Діагностичні параметри При вібраційному діагностуванні аналізуються: вібропереміщення — миттєве значення кожної з координат, які описують положення тіла чи матеріальної точки під час вібрації; віброшвидкість — похідна вібропереміщення за часом; віброприскорення — похідна віброшвидкості за часом.
Діагностичними параметрами можуть бути наступні: ПІК — амплітудне (позитивне) значення сигналу; СКЗ — середньо-квадратичне значення (діюче значення) сигналу; ПІК-фактор — відношення параметра ПІК до СКЗ; ПІК-ПІК — різниця між позитивною амплітудою і модулем від'ємної амплітуди.
Застосування методу Найбільшого розвитку метод отримав при діагностуванні підшипників кочення. Також вібраційний метод успішно застосовується при діагностуванні колісно-редукторних блоків на залізничному транспорті.
Заслуговують на увагу віброакустичні методи пошуку витоків газу у гідроустаткуванні. Суть цих методів полягає у тому, що рідина або газ, дроселюючись через щілини і зазори, створює турбулентність, що супроводжується пульсаціями тиску, і, як наслідок, в спектрі вібрацій і шуму з'являються гармоніки відповідних частот. Аналізуючи амплітуду цих гармонік, можна судити про наявність (відсутність) витоків.
Інтенсивний розвиток методу в останні роки пов'язаний із здешевленням електронних обчислювальних засобів і спрощенням аналізу вібраційних сигналів.
Див. також Вібраційні випробування
Примітки
Джерела