Ян Берт Ліве Вертонген (; 24 квітня 1987, Сінт-Ніклас, Бельгія) — бельгійський футболіст. захисник бельгійського «Андерлехта» та збірної Бельгії, у складі якої є рекордсменом за кількістю офіційних матчів (157).
Клубна кар'єра Народився 24 квітня 1987 року в місті Сінт-Нілаас. Вихованець юнацьких команд футбольних клубів ВК Тільроде і «Жерміналь-Беєрсхот». 2003 року був запрошений до академії амстердамського «Аякса».
На початку сезону 2006/07 дебютував за основну команду «Аякса» у матчах національного чемпіонату та єврокубках. Другу половину сезону провів в оренді у скромнішому «Валвейку», де отримав перший досвід регулярних виступів на дорослому рівні.
Повернувшись влітку 2007 року з оренди до «Аякса», 20-річний захисник став гравцем основного складу амстердамської команди, кольори якої захищав протягом наступних п'яти сезонів. За цей час двічі ставав чемпіоном Нідерландів, виборював титул володаря Кубка країни. В сезоні 2011/12, своєму останньому в «Аяксі», був капітаном команди, забив 10 голів у 42 матчах в різних змаганнях та був названий Футболістом сезону в Нідерландах.
Успішний сезон в «Аяксі» привернув до бельгійця увагу провідних англійських клубів, і 12 липня 2012 року про придбання Вертогена за 12 мільйонів євро оголосив лондонський «Тоттенгем Готспур». В Англії новачок відразу став гравцем основного складу команди. Здебільшого використовувався у центрі захисту, де грав у парі з аргентинцем Федеріко Фасіо.
27 лютого 2014 року у матчі 1/16 Ліги Європи УЄФА проти дніпропетровського «Дніпра» після контакту з Романом Зозулею впав, натякаючи на грубе порушення з боку українця. Як показав повтор, Роман лише відступив після поштовху бельгійця, однак арбітр матчу, француз Антоні Готьє, показав Зозулі червону карткуРотань: «Вертонгена нужно не на один год в тюрьму посадить» .
У грудні 2016 року уклав новий контракт з лондонським клубом, розрахований до 2019 року. Наприкінці сезону 2016/17 провів свій двухсотий матч за лондонців в усіх турнірах.
Під час матчу з «Ліверпулем» завдав пошкодження ока Роберто Фірміно, яке, утім, виявилося не дуже серйознимСтало відомо, коли Фірміно зможе зіграти після травми ока ..
З 2020 виступає у складі португальської «Бенфіки»
Виступи за збірні 2002 року дебютував у складі юнацької збірної Бельгії, взяв участь у 6 іграх на юнацькому рівні, відзначившись одним забитим голом.
Протягом 2006–2009 років залучався до складу молодіжної збірної Бельгії. На молодіжному рівні зіграв у 23 офіційних матчах.
2007 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Бельгії. Відразу після дебюту 20-річний захисник став стабільним гравцем основного складу національної команди.
На чемпіонаті світу 2014 був основним захисником в усіх матчах турніру і допоміг «червоним дияволам» впевнено подолати груповий етап, пропустивши по його ходу лише один гол у трьох матчах. При цьому в останній грі у групі був капітаном і став автором єдиного гола у зустрічі, принісши мінімальну перемогу над збірною Південної Кореї. Після перемоги з рахунком 2:1 над збірною США на стадії 1/8 фіналу захист бельгійців пропустив лише один гол у чвертьфіналі проти Аргентини, якого, утім, південноамериканцям вистачило аби пройти до півфіналів.
За два роки, на Євро-2016 знову був основним захисником бельгійців, які за його участю пройшли груповий етап, а в матчі 1/8 фіналу здолали угорців з рахунком 4:0. Проте травмувався перед чвертьфінальною грою проти збірної Уельсу і був змушений її пропустити. Оскільки цю ж гру через перебір жовтих карток пропускав й інший основний захисник команди Томас Вермален, захист бельгійців мав напіврезервний склад і вони, пропустивши три голи, програли 1:3 і завершили боротьбу за титул континентальних чемпіонів.
2017 року, провівши 97-й офіційний матч за національну команду, перевершив рекорд кількості матчів за збірну Бельгії, встановлений Яном Кулемансом у 1990 році. 2 червня 2018 року, вийшовши на поле у товариській грі проти Португалії, став першим бельгійцем, що подолав рубіж у 100 матчів за свою національну команду.
У складі збірної був основним захисником і на чемпіонаті світу 2018 року.
Статистика виступів Статистика клубних виступів Станом на 27 червня 2018 року СезонКомандаЧемпіонатНаціональний кубокКонтинентальні кубкиІнші змаганняУсьогоЛігаІгорГолівЛігаІгорГолівЛігаІгорГолівЛігаІгорГолівІгорГолів 2006-січ. 2007 «Аякс» ЕД 3 0 КН 0 0 ЛЧ+КУЄФА 1+2 0 СН 0 0 6 0 січ.-черв. 2007 «Ваалвейк» ЕД 12 3 КН 1 0 - - - - - - 13 3 2007–08 «Аякс» ЕД 31+2 2 КН 2 0 ЛЧ+КУЄФА 1+0 0 СН 1 0 37 2 2008–09 ЕД 26 4 КН 2 0 КУЄФА 7 1 - - - 35 5 2009–10 ЕД 32 3 КН 7 0 ЛЄ 10 0 - - - 49 3 2010–11 ЕД 32 6 КН 6 1 ЛЧ+ЛЄ 9+4 1+0 СН 0 0 51 8 2011–12 ЕД 31 8 КН 3 2 ЛЧ+ЛЄ 6+2 0 СН 0 0 42 10Усього за «Аякс» 155+2 23 20 3 42 2 1 0 220 28 2012–13 «Тоттенгем Готспур» ПЛ 34 4 КА+КЛ 1+2 0+1 ЛЄ 12 1 --- 49 6 2013–14 ПЛ 23 0 КА+КЛ 0+2 0 ЛЄ 8 1 --- 33 1 2014–15 ПЛ 32 1 КА+КЛ 2+6 0 ЛЄ 7 0 - - - 47 1 2015–16 ПЛ 29 0 КА+КЛ 0 0 ЛЄ 4 0 - - - 33 02016–17ПЛ330КА+КЛ3+00ЛЧ+ЛЄ5+10 - - -4202017–18ПЛ371КА+КЛ0+10ЛЧ40 - - -421Усього за «Тоттенгем Готспур» 188 6 171 41 2 - - 2499Усього за кар'єру 35732 38 4 83 4 1 0 48040
Статистика виступів за збірну Станом на 27 червня 2018 року
Титули і досягнення Чемпіон Нідерландів (2): «Аякс»: 2010-11, 2011-12 Володар Кубка Нідерландів (2): «Аякс»: 2006-07, 2009-10 Бронзовий призер чемпіонату світу: 2018
Примітки
Посилання