Дома́шня робо́та або дома́шнє завда́ння (розм. дома́шка) — завдання, що задається учителем (викладачем) учневі (студентові) для самостійного виконання після уроків. Домашнє завдання покликане закріпити знання вивченого на уроці матеріалу, засвоєння якого має концентрований характер.

В інтернеті часто вважають, що дітям давати завдання додому вигадав Роберто Невіліс із Венеції. Але жодних фактів, що підтверджують, цьому немає. Американський політик і реформатор освітньої системи 19 століття Хорас Манн першим застосував концепцію сучасного домашнього завдання. Такий елемент навчання щільно увійшов до освітнього середовища та шкільної програми.

Основні види

Вивчення матеріалу за підручником. Виконання різних письмових і практичних робіт (вправ). Написання творів. Творчі роботи. Підготовка різних схем, діаграм. Підготовка гербаріїв з біології. Проведення спостережень за явищами природи, а також підготовка до різних дослідів з хімії, фізики тощо.

Цілі

Основні цілі домашніх завдань учням часто збігаються зі шкільним навчанням загалом. Однак, вчителі мають багато цілей для домашніх завдань, зокремаSynthesis of research on homework. H Cooper — Educational Leadership, 1989 — addison.pausd.org:

закріплення навичок, отриманих на уроках розширення навичок у нових ситуаціях підготовка до майбутніх уроків у класі залучення учнів до активного навчання розвиток навичок управління часом і навчання сприяння спілкуванню батьків й учнів заохочення співпраці між учнями виконання шкільних/районних політик демонстрація суворої шкільної програми іншим покарання учня або класу

Дидактичні прийоми

До дидактичних прийомів, що підвищують ефективність домашньої роботи й сприяють поглибленню та зміцненню знань учнів, відносяться наступні: в процесі навчальної роботи над новим матеріалом звертати увагу учнів на ті питання, які служитимуть передумовою для успішного виконання домашнього завдання; не зводити домашнє завдання винятково до репродуктивної діяльності, а включати в нього питання і положення, що вимагають роздумів і творчих зусиль; за можливості диференціювати домашнє завдання, давати додаткові завдання або підвищеної складності для тих, хто виявляє здібності та прагнення до поглибленого вивчення предмета; давати рекомендації з раціонального підходу до виконання домашньої роботи; привчати учнів до активного відтворення матеріалу, що вивчається, і самоконтролю за якістю його засвоєння.

Вплив

Академічна успішність

Дослідження домашніх завдань датуються початком 1900-х років. Однак єдиної думки щодо загальної ефективності домашніх завдань не існує. Результати досліджень домашніх завдань різняться залежно від багатьох факторів, як-от вікова група досліджуваних, показник академічної успішності.

Молодші учні, які витрачають більше часу на домашні завдання, зазвичай мають дещо гірші або такі ж академічні показники, як ті, хто витрачає менше часу на домашні завдання. Не доведено, що домашні завдання покращують академічні досягнення учнів початкової школи. Прихильники стверджують, що домашні завдання для маленьких дітей допомагають їм набути хороших навчальних звичок. Жодних досліджень для підтвердження цього твердження ніколи не проводилося.

Серед підлітків, які витрачають більше часу на домашні завдання, зазвичай мають вищі оцінки та вищі результати тестів, ніж учні, які витрачають менше часу на домашні завдання. Великий обсяг домашніх завдань погіршує академічну успішність учнів, навіть серед старших учнів. Учні, яким задають домашні завдання в середній і старшій школах, отримують дещо кращі результати на стандартизованих тестах, але учні, які мають понад 90 хвилин домашніх завдань на день у середній школі або понад дві години у старшій школі, отримують гірші результати.

Учні з низькою успішністю отримують більше користі від виконання домашніх завдань, ніж учні з високою. Однак шкільні вчителі зазвичай задають менше домашніх завдань учням, які їх найбільше потребують, і більше домашніх завдань учням, які добре вчаться. У минулі століття домашні завдання були причиною академічної неуспішності: коли відвідування школи було необов'язковим, учні повністю кидали школу, якщо не могли встигати за домашніми завданнями.

Неакадемічний Обсяг домашніх завдань не обов'язково впливає на ставлення учнів до домашніх завдань і різних інших аспектів навчання.

Джойс Епштейн виявила майже нульову кореляцію між кількістю домашніх завдань і звітами батьків про те, як добре себе ведуть учні початкової школи. Вазсоні і Пікерінг вивчали 809 підлітків в американських середніх школах і виявили, що, використовуючи нормативну шкалу девіації як модель відхилення, кореляція була r = 0,28 для білих студентів, і r = 0,24 для афроамериканських учнів. Для всіх трьох корекцій, високі значення представляють більшу залежність між часом, витраченим на домашнє завдання і поганою поведінкою.

Бомпчат стверджувала, що домашнє завдання розвиває мотивацію та навички навчання студентів. В одному дослідженні батьки та вчителі середніх учнів заявили, що домашнє завдання покращило вміння студентів вчитися і вміння особистої відповідальності. Але учні були схильні до негативного сприйняття про домашнє завдання і надавали меншого значення розвитку цим вмінь саме завдяки домашнім завданням. Леон і Річардс виявили, що студенти зазвичай відчувають негативні емоції при виконанні домашніх завдань і зменшують залученість у порівнянні з іншими видами діяльності.

Імітація роботи Мета домашніх завдань полягає в подальшій перевірці знань учнів вдома. Однак існує межа між продуктивною роботою та імітацією роботи. Карін Ченовет наводить приклад учня, який вивчає хімію і має розфарбувати крота для домашнього завдання. Ченовет розповіла, як така імітація роботи може негативно впливати на учнів, і пояснила, що цей простий малюнок не має жодної цінності з погляду навчання, проте він знижує оцінку учня в класі. Однак Міріам Ферцлі й інші зазначають, що те, що завдання займає багато часу, не дає учням права називати його «імітацією роботою», що можна побачити у випадку лабораторних звітів, які справді займають багато часу, але також є ключовими для навчання.

Один зі способів сприяння продуктивному навчанню починається в класі, а потім проникає в домашні завдання. Браян Кук й Андреа Бабон вказують на різницю між активним і пасивним навчанням, зазначаючи, що активне навчання сприяє залученню та «глибшому підходу до навчання, який дозволяє учням розвивати сенс зі знань». Кук і Бабон пропонують використання щотижневих вікторин, які ґрунтуються на прочитаному матеріалі та перевіряють розуміння кожного учня в кінці кожного тижня. Щотижневі вікторини залучають не лише учнів, а й вчителів, які повинні розглядати те, що зазвичай пропускається, переглядати відповіді учнів і роз'яснювати незрозумілі моменти.

Сара Грінвальд і Джуді Голденер обговорюють зростання онлайн-домашніх завдань та повідомляють, що «онлайн-домашні завдання можуть підвищити залученість учнів, й учні загалом цінують негайний зворотний зв'язок, який пропонують онлайн-системи домашніх завдань, а також можливість мати кілька спроб після неправильного рішення»Chenowith, Karin. «Homework vs. Busywork: Tales from Home and a Request for More.» The Washington Post, Feb 13 2003.. Вони стверджують, що після створення ефективних домашніх завдань вчителі також повинні впроваджувати знання, отримані з цих домашніх завданьGreenwald, Sarah J. and Judy A. Holdener. «The Creation and Implementation of Effective Homework Assignments (Part 2): Implementation.» PRIMUS, 29(2): 103—110, 2019. Також вказують на вчителя, який використовує двоетапний процес виконання домашніх завдань: поєднання домашніх завдання з навчанням у класі, спочатку задаючи домашнє завдання, а потім презентуючи його у класі. Вчителька зауважує, що використання часу в класі для контролю виконання домашніх завдань забезпечує цей зв'язок з тим, що вивчається в класі, зазначаючи: «На початковому етапі учні виконують та здають (традиційні) домашні завдання в електронному вигляді, а потім повертаються до своєї роботи через презентації вибраних проблем під час уроку».

Здоров'я та повсякденне життя Домашні завдання були визначені в численних дослідженнях та статтях як панівне або провідне джерело стресу та тривоги для учнів, , , , , .. Досліджень щодо зв'язку між домашніми завданнями та здоров'ям вивчено трохи більше у порівнянні з дослідженнями академічної успішності.

У дослідженні використовувалися дані опитування для вивчення зв'язків між домашніми завданнями, самопочуттям учнів і поведінковою активністю у вибірці з 4317 учнів з 10 високопродуктивних середніх шкіл у громадах вищого середнього класу, причому ці учні мали в середньому понад 3 години домашніх завдань на вечір. Учні, які виконували домашні завдання понад годину, відчували більшу поведінкову активність у школі, але також мали проблеми з фізичним здоров'ям, більший академічний стрес і відсутність балансу в житті.

Дослідження американських учнів 2007 року, проведене MetLife, показало, що 89 % учнів відчували стрес через домашні завдання, причому 34 % повідомили, що вони «часто» або «дуже часто» відчували стрес через домашні завдання. Стрес був особливо помітним серед учнів старших класів. Учні, які повідомляли про стрес через домашні завдання, частіше страждали від недосипання.

Домашні завдання можуть спричиняти напругу та конфлікти як вдома, так і в школі, а також можуть скорочувати час, який учні мають проводити з сім'єю та вільний час. У дослідженні Чеунг і Леунг-Нгай невиконання домашніх завдань і низькі оцінки за їхнє виконання корелювали з більшою конфліктністю; деякі учні повідомляли, що вчителі та батьки часто критикують їхню роботу. У дослідженні MetLife учні старших класів повідомляли, що витрачають більше часу на виконання домашніх завдань, ніж на хатні справи.

Використання часу Згідно з національним репрезентативним опитуванням американських 15-17-річних учнів, проведеним 2003 року Інститутом соціальних досліджень Мічиганського університету, в середньому вони витрачають на виконання домашніх завдань 50 хвилин щодня.

Згідно з оглядом даних опитування Бюро статистики праці щодо використання часу в Америці, проведеним Дослідницьким центром П'ю за 2019 рік, 15-, 16- та 17-річні американці витрачали в середньому годину на день на домашні завдання протягом навчального року. Зміна середнього щоденного часу, витраченого на виконання домашніх завдань у цій демографічній групі (протягом навчального року), збільшилася приблизно на 16 хвилин з 2003—2006 по 2014—2017 роки. Серед американських підлітків дівчата витрачали більше часу на виконання домашніх завдань, ніж хлопці.

У національному репрезентативному опитуванні 2019 року, проведеному Науково-дослідним інститутом вищої освіти Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі, у респондентів запитали: «Скільки часу ви витрачали на навчання/виконання домашніх завдань протягом типового тижня протягом останнього року навчання в середній школі?» 1,9 % респондентів відповіли, що не витрачали на це часу, 7,4 % відповіли, що менше однієї години, 19,5 % відповіли, що 1–2 години, 27,9 % відповіли, що 3–5 годин, 21,4 % відповіли, що 6–10 годин, 11,4 % відповіли, що 11–15 годин, 6,0 % відповіли, що 16–20 годин, 4,5 % відповіли, що понад 20 годинhttps://www.heri.ucla.edu/monographs/TheAmericanFreshman2019.pdf.

Переваги Деякі педагоги стверджують, що домашні завдання корисні для учнів, оскільки вони покращують навчання, розвивають навички, що викладаються в класі, та дозволяють педагогам перевірити, чи розуміють учні їхній матеріал. Прихильники також стверджують, що домашні завдання підвищують ймовірність того, що учні розвинуть і підтримуватимуть правильні навчальні звички, які зможуть використовувати протягом усього періоду навчанняGrohnke, Kennedy, and Jake Merritt. «Do Kids Need Homework?» Scholastic: News/ Weekly Reader Edition 5/6, vol. 85, no. 3, 2016, pp. 7..

Історія

США