Референдум про незалежність Шотландії було проведено 18 вересня 2014 року.

Біла книга пропонованого закону, яка встановила чотири можливі варіанти голосування, була опублікована 30 листопада 2009 року. 25 лютого 2010 року відбулася публікація законопроєкту, після чого розпочалося суспільне обговорення тексту. Проєкт припускає наявність двох питань «так-ні» на референдумі, що стосуються подальшої деволюції та незалежності. Шотландська національна партія (ШНП), кабінет якої був створений в умовах відсутности парламентської більшости, не змогла забезпечити підтримку свого проєкту з боку инших партій. Перед виборами до Парламенту 2011 року керівництво партії відкликало ініціативу. У 2011, тим не менш, ШНП отримала більшість та пообіцяла провести референдум у разі свого переобрання. 10 січня 2012 року Уряд оголосив передбачуваний час проведення референдуму — осінь 2014.

15 жовтня 2012 прем'єр-міністром Великої Британії Девідом Кемероном та першим міністром регіонального уряду Шотландії Алексом Селмондом була підписана угода, що визначила порядок проведення референдуму про незалежність Шотландії восени 2014 рокуВ Эдинбурге подписано соглашение о проведении референдума о независимости ШотландииКэмерон дал добро на референдум о самоопределении Шотландии.

Історія

Референдуми про деволюції Пропозицію про деволюцію було винесено на референдум 1979 року, однак владні повноваження між Лондоном та Единбургом перерозподілені не були. На користь деволюції висловилася більшість, тим не менш, частка осіб, які підтримали пропозицію, виявилася недостатньо великою. Члену Парламенту від Лейбористської партії вдалося домогтись затвердження пункту, згідно з яким для ухвалення рішення достатньо згоди 40 % всього електорату. Надалі (1979—1997) реформи конституційного значення не проводилися. Незабаром після повернення британських соціал-демократів до влади був проведений новий референдум. Цього разу бажання електорату було виражене достатньо переконливо, виборці висловилися за створення місцевого парламенту та за його можливість регулювати базову ставку прибуткового податку.

Право на обрання За умовами закону 2010 року такі категорії осіб мають право взяти участь у референдумі:

громадяни Британії, які проживають у Шотландії; громадяни країн Співдружності, що проживають в Шотландії; громадяни країн ЄС, що проживають в Шотландії; члени Палати лордів, що проживають в Шотландії; військовослужбовці Сполученого Королівства, зареєстровані як виборці в Шотландії; службовці британського Уряду, зареєстровані як виборці в Шотландії.

Також, ШНП запропонувала знизити віковий виборчий ценз з 18 до 16 років. У січні 2012 року член шотландського Парламенту від лейбористів Елейн Маррі запропонувала обговорити питання про надання виборчого права шотландцям, які проживають поза межами країни. Уряд Шотландії відхилив ініціативу, оскільки при цьому складність проведення референдуму зросте. Крім того, Кабінетом міністрів приведено положення Комітету з прав людини ООН, згідно з яким референдум, що не проводиться за бажанням резидентів, буде поставлено під сумнів іншими державами. У Палаті лордів баронесою Саймонс озвучена ідея про надання виборчого права всім громадянам Сполученого Королівства, оскільки результати голосування вплинуть на всю країну в цілому. Ця пропозиція була відкинута Урядом СК. При цьому лорд Уоллес відзначив, що всього 2 з 11 референдумів, які пройшли в державі з 1973, припускали участь громадян з усіх частин країни.

Можливі наслідки Згідно з доповіддю Уряду від 25 лютого 2010 року, якщо виборці дадуть позитивну відповідь на питання в обох випадках, будуть проведені «обов'язкові переговори» між керівництвом Шотландії та Сполученого Королівства. Стверджується, що тоді «шотландському та королівському парламентам потрібно буде підкоритися волі шотландського народу». Якщо буде схвалений лише перший пункт (деволюція), а другий (незалежність) не отримає підтримки, тоді необхідні зміни будуть впроваджені за допомогою парламентського акту, урядових декретів або обох нормативно-правових актів одразу.

Результат За результатами усіх 32-х шотландських регіонів, які брали участь у референдумі, «Ні» незалежності сказали близько 55 % виборців, «За» — 45 %. Прихильники незалежності перемогли у чотирьох округах з 32-х.

За областями

Виборчий округ Голосів «За» Голосів «Проти» За (%) Проти (%) Різниця (%) Дійсних бюлетенів Явка (%)Абердин 59,390 84,094 41.4 % 58.6 % 17.2 % 143,484 81.7 %Абердиншир71,337108,606 39.6 % 60.4 % 20.8 % 179,943 87.2 %Ангус35,04445,19243.7 %56.3 %12.6 %80,236 85.7 %Аргілл-і-Б'ют26,32437,14341.5 %58.5 %17 %63,46788.2 %Клакманнаншир 16,350 19,03646.2 % 53.8 %7.6 % 35,38688.6 %Дамфріс і Галловей36,61470,03934.3 %65.7 %31.4 %106,653 87.5 %Данді53,62039,88057.3 %42.7 %14.6 %93,500 78.8 %Східний Ершир39,76244,44247.2 %52.8 %5.6 %84,204 84.5 %Східний Данбартоншир30,62448,31438.8 %61.2 %22.4 %78,93891.0 %Східний Лотіан27,46744,28338.3 %61.7 %23.4 %71,750 87.6 %Східний Ренфрюшир24,28741,69036.8 %63.2 %26.4 %65,977 90.4 %Единбург123,927194,638 38.9 % 61.1 %22.2 %318,56584.4 %Еллін Сір 9,195 10,54446.6 % 53.4 %6.8 % 19,73986.2 %Фолкерк50,48958,03046.5 %53.5 %7 %108,519 88.7 %Файф114,148139,788 45.0 % 55.0 %10 %253,93684.1 %Глазго 194,779 169,347 53.5 %46.5 %7 % 364,126 75.0 %Гайленд78,06987,739 47.1 % 52.9 %5.8 %165,808 87.0 %Інверклайд27,24327,32949.9 %50.1 %0.2 %54,572 87.4 %Середній Лотіан26,37033,97243.7 %56.3 %12.6 %60,342 86.8 %Морей27,23236,935 42.4 % 57.6 %15.2 %64,167 85.4 %Північний Ершир47,07249,01648.9 % 51.1 %2.2 % 96,088 84.4 %Північний Ланаркшир115,783110,922 51.1 %48.9 %2.2 %226,705 84.4 %Оркнейські острови4,88310,00432.8 % 67.2 %34.4 %14,88783.7 %Перт-і-Кінросс41,47562,71439.8 %60.2 %20.4 %104,189 86.9 %Ренфрюшир55,46662,06747.2 %52.8 %5.6 %117,533 87.3 %Шотландські кордони27,90655,55333.4 %66.6 %33.2 %83,459 87.4 %Шетландські острови 5,669 9,95136.3 % 63.7 %27.4 % 15,620 84.4 %Південний Ершир 34,402 47,24742.1 % 57.9 %15.8 % 81,649 86.1 %Південний Ланаркшир100,990121,80045.3 %54.7 %9.4 %222,790 85.3 %Стерлінг25,01037,15340.2 % 59.8 %19.6 % 62,163 90.1 %Західний Данбартоншир33,72028,77654.0 %46.0 %8 %62,396 87.9 %Західний Лотіан53,34265,68244.8 % 55.2 %10.4 %119,024 86.2 % Загалом1,617,9892,001,926 44.7 % 55.3 % 10.6 %3,619,915 84.6 %

Внутрішня реакція Лідер Шотландської національної партії Алекс Салмонд, визнав, що шотландці проголосували проти незалежності.

Прем'єр-міністр Великої Британії Девід Кемерон привітав лідера кампанії проти незалежності Шотландії Алістера Дарлінга. Кемерон пообіцяв надати ширші повноваження Шотландії, відзначивши, що відповідний законопроєкт буде внесений до парламенту в січні.

Примітки

Посилання Офіційний сайт Парламенту Шотландії Сайт референдуму