Платон Карпінський (8 січня 1873, Красне — 22 квітня 1937 (або 19 квітня 1937Блажейовський Д.. Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944). — Том II. — Духовенство і Релігійні Згромадження: англійською мовою. — Львів–Київ : КМ Академія, 2004. — С. 188. — ISBN 966-518-225-0 ), Острівець) — галицький український священникУГКЦ, богослов, філософ, душпастир, проповідник, громадський діяч член НТШ.
Життєпис Народився 8 січня 1873 року в містечку Красному.
Закінчив Бережанську гімназію. Студіював у Львові філософію і богослов'я. Висвячений на одруженого священника в 1898 році.
Душпастирював на Бережанщині і Теребовлянщині, зокрема, сотрудник на парафіях в селах Дарахів (1898–1899), Кобиловолоки (1899–1901), Струсів (1901–1904); адміністратор в с. Вербів (1904–1905), парох в с. Дичків (1905–1913) та в с. Острівець (1913–1937).
Делегат Української Національної Ради ЗУНР, представляв Теребовлянський повіт.Олег Павлишин. Організація цивільної влади ЗУНР у повітах Галичини (листопад — грудень 1918 року) .
Проводив велику проповідницьку діяльність та громадську роботу. Заснував кооперативи товариства «Сільський господар», понад 40 читалень товариства «Просвіта» в Підгаєцькому, Теребовлянському і Тернопільському повітах. Видав книгами свої проповіді, а також переклади проповідей з чеської мови.
Займався перекладами, зокрема, з сербської — «Герцеговінські оповідання» Светозара Чоровича, видано в Чернівцях 1911 року.
У 1920–1930-х роках був діяльним в УНДО.
Примітки
Джерело Гуцал П. З. Карпінський Платон Амандович // Кушнерик Г., Пиндус Б. Карпінський Платон // Павлишин О. Організація цивільної влади ЗУНР у повітах Галичини (листопад — грудень 1918 року).
Посилання Національна бібліотека України