Британська Західна Африка (англ. British West Africa) — узагальнена назва британських колоній у Західній Африці — як у загальному географічному сенсі, так і як назва формальної колоніальної адміністративної одиниці, що включала Гамбію, Сьєрра-Леоне, Золотий Берег (сучасна Гана), Нігерію та, з 1918 (після поразки Німеччини в Першій світовій війні) Британський Камерун.
Історична юрисдикція
Британська Західна Африка (або британські західно-африканські колонії) як адміністративний суб’єкт існувала у два періоди: з 17 жовтня 1821 року до першого розпуску 13 січня 1850 року та з 19 лютого 1866 року до остаточного розпуску 24 листопада 1888 року. Адміністрацію очолював головний губернатор (за статусом прирівнюваний до генерал-губернатора); резиденція адміністрації містилася у Фрітауні (Сьєрра-Леоне).
Колонії створювалися насмперед для забезпечення усім необхідним підрозділи Королівського флоту Західної Африки, а не внаслідок інших експансіоністських або економічних причин. Створення нових вугільних шахт і складів забезпечило зростання робочих місць (які були розраховані переважно на місцеве населення), і, поступово розширюючись, села перетворювалися в нові міста.
Іншими колоніями, які увійшли під юрисдикцію, були Гамбія та Золотий Берег (сучасна Гана). Після відновлення адміністрації 1866 року до її складу включили .
Наслідки
Після остаточного розпуску адміністрації в регіоні ще тривалий час використовували спільну валюту — британський західноафриканський фунт: з 1907 до 1962 року, зокрема й у Нігерії.
Термін «Британська Західна Африка» перестали використовувати в 1957, коли Гана (колишній Золотий Берег) першою здобула незалежність. Далі незалежність отримали Нігерія (1960), Сьєрра-Леоне (1961) та Гамбія (1965).
Посилання WorldStatesmen-Sierra Leone-British West Africa