Олекса́ндр Па́влович Ві́трик (17 квітня 1941, Рибці — 11 січня 2008, Житомир) — український скульптор; член Спілки радянських художників України з 1970 року. Заслужений художник України з 1994 року, лауреат Житомирської обласної премії «Смарагдова ліра» в номінації образотворчого мистецтва за 2006 рік.
Життєпис Народився 17 квітня 1941 року в селі Рибцях (нині у складі міста Полтави, Україна), син скульптора Павла Вітрика. 1965 року закінчив Київський художній інститут, де навчався у Івана Макогона, Михайла Лисенка.
Мешкав в Житомирі, в будинку на вулиці Театральній № 25, квартира № 8Вітрик Олександр Павлович // та у будинку на вулиці Маликова, № 30, квартира № 20Вітрик Олександр Павлович / Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998. С. 26. Помер в Житомирі 11 січня 2008 року. Похований в Житомирі.
Творчість Серед робіт:
композиція «Спалене село» (1981); портрети «Мій дід» (1970; 1995, гіпс тонований); Михайла Лисенка (1972, Київ); партизана Цимбала (1976); письменника Бориса Тена (1980); Галшки Гулевичівни (1997); пам'ятники надгробний пам'ятник Михайлу Лисенку (1974, Байкове кладовище; у співавторстві з Віктором Сухенком); «Бабин Яр» (1977, Київ, у співавторстві); воїнам, які загинули під час форсування Південного Бугу (1978, Миколаїв); Василю Ремеслу (1982, Пирятин; у співавторстві з Віктором Сухенком)Ремеслу В. М. пам'ятник // ; космонавтам (1988, Житомир); воїнам-афганцям (1993, Чуднів); лікарям, полеглим під час німецько-радянської війни (1982, Житомир); водограй «Космос» (1991, Житомир); Тарасу Шевченку (2001, Маріуполь); Олександру Гербачевському (2003, Житомир); Івану Франку (2004, Житомир); паркові скульптури «Лісова пісня» (1993, Житомир); «Чорнобиль» (1996, Житомир). </div> Надгробок М. Лисенка.«Бабин Яр».Василю Ремеслу.Тарасу Шевченку.Івану Франку.«Чорнобиль».
Примітки
Література Т. Федорова. Вітрик Олександр Павлович // ;