Стро́ком є певний період у часі.
Слово «строк» праслов'янського походження : від , («угода»), пов'язане з дієсловом *sъrekti («домовитися»).
Строк може визначатися роками, місяцями, тижнями, днями, годинами.
Строк у праві Юридично строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ст. 251 ЦК України).
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Види строків: За правовими наслідками: правовстановлюючі або правостворюючі правоприпиняючі правозмінюючі. За підставами встановлення: законні судові договірні. За ступенем самостійності сторін у встановленні строків: імперативні диспозитивні. За призначенням: строки здійснення цивільних прав строки виконання зобов'язань строки захисту цивільних прав.
Приклади вживання слова «строк»: строк покарання, строк придатності, гарантійний строк, строк повноважень, процесуальний строк тощо.
Поновлення чи продовження строку? Якщо процесуальний строк, що збіг, встановлений законом, то він може бути поновлений; якщо він встановлений судом — то продовжений.
Див. також Дедлайн Термін (час) Позовна давність Набувальна давність Випробувальний строк Строк сплати податку Період окупності
Примітки
Посилання Строки покарання // Строки у праві // Юридична енциклопедія Час у праві // Розділ V Книги першої ЦК України