Вест-портські вбивства (, також Burke and Hare murders) — серія з 16 вбивств, здійснених з листопада 1827 по 31 жовтня 1828 року в околицях вулиці Вест-Порт в Единбурзі ірландськими іммігрантами Вільямом Берком () і Вільямом Геєром (). Берк і Геєр продавали трупи своїх жертв як матеріал для препарування відомому шотландську хірургу, анатому і зоологу Роберту Ноксу (1791—1862) — провідному викладачу приватних анатомічних курсів Барклая, які користувалися популярністю у студентів медичної школи Единбурзького університету. Спільницями злочинців стали співмешканка Берка Хелен Макдугал () і цивільна дружина Геєра Маргарет (до шлюбу Лерд; ). Спосіб убивства, який застосовували Берк і Геєр — удушення шляхом здавлювання грудної клітини жертви — отримав в англійській мові самостійну назву burking, від burke — вбити, задушити; у переносному значенні — зам'яти справу, розправитися тихо і непомітно (за іменем Вільяма Берка, головного виконавця вбивств).

Після низки слідчих дій злочинці та їх спільниці були заарештовані і передані суду. Хелен Макдугал і Маргарет Геєр за деякий час були звільнені з-під варти через недостатність доказів їх вини. Вільям Геєр, уклавши угоду зі слідством, погодився дати свідчення проти Берка в обмін на імунітет від подальшого судового переслідування. 28 січня 1829 року за вироком суду Берк був повішений перед собором , після чого його тіло було публічно розітнуте в единбурзькому медичному коледжі професором анатомії . Нокс, хоча й не втратив ліцензії на медичну практику, підпав під громадський осуд і пізніше був вимушений виїхати з Единбурга.

Історія Берка і Геєра спонукала парламент у 1829 році створити комісію для детального дослідження стану справ в британській анатомії. Робота комісії закінчилася прийняттям у 1832 році «Анатомічного акту», який скасував звичай анатомування трупів страчених злочинців і дозволив медичним закладам використовувати трупний матеріал для анатомічних і навчальних цілей.

Історичні передумови

До 1832 року вищі навчальні заклади Великої Британії, у тому числі Единбурзький університет, відомий традиційно високим рівнем викладання медицини, відчували гостру нестачу трупів, необхідних для занять з анатомії і медичних досліджень. Попит на трупи, що стрімко зріс з розквітом медичної науки на початку XIX століття, не знаходив вдоволення: єдине законне джерело трупного матеріалу — тіла страчених злочинців — майже вичерпалось, оскільки після відміни старовинного «Кривавого кодексу» кількість страт різко скоротилася. Анатоми, медики, студенти численних медичних факультетів і шкіл були вимушені задовольнятися двома-трьома наочними заняттями на рік. Таким станом справ користувалися так звані «викрадачі тіл» (), які швидко налагодили таємний збут дефіцитного трупного матеріалу, що здобувався всіма можливими способами — від розграбування могил до «анатомічних убивств».

Берк і Геєр Вільям Берк (1792 — 28 січня 1829) народився в сільській парафії Оррей () поблизу міста у західній частині графства Тірон у складі ірландської провінції Ольстер. Близько 1817 року, спробувавши багато занять, а тому числі службу помічником офіцера міської міліції Донегола, й залишивши в Ірландії дружину з малолітньою дитиною, Берк переїхав до Шотландії, де влаштувався копачем у  на будівництві . Там він познайомився з розлученою шотландкою зі Стерлінга Хелен Макдугал, яка до того часу мала двох дітей, народжених від попереднього співмешканця. Після закінчення будівництва Берк і Макдугал переїхали з Маддистона в , потім у Літ і в Единбург. На життя вони заробляли поденною працею на фермах, продажем поношеного одягу і ремонтуванням взуття. Припускають, що в цей самий період в единбурзькому районі Кенонгейт оселився брат Берка Костянтин ().

Як місце народження Вільяма Геєра (1792 або 1804 — ?) зазвичай вказується , що поблизу Ньюрі (чи поблизу Деррі), також у провінції Ольстер. Подібно Берку, Геєр — ірландський іммігрант в Шотландії — працював на будівництві Юніон-каналу, потім переїхав до Единбурга, де оселився в мебльованих кімнатах на Теннерс-клоуз () і познайомився з їх власником на ім'я Лог (). Після смерті Лога у 1826 році Геєр взяв шлюб з його вдовою ірландкою Маргарет Лерд. У грудні 1828 року у Геєра і Лерд народилася дитина, ім'я і подальша доля якої залишилися невідомими.

Наприкінці 1827 року Берк і Макдугал оселилися в прибутковому будинку, що належав Геєру і Лерд. Відомо, що Берк познайомився з Маргарет Лерд під час одного з попередніх приїздів до Единбурга. Відомостей про те, чи був він раніше знайомий з Геєром, не збереглося. Невдовзі після переїзду Берка і Макдугал до Единбурга Берк і Геєр заприятелювали.

Убивства

Згідно зі свідченнями Геєра на суді, першим тілом, яке вони продали Ноксу, став труп квартиранта, що помер 27 листопада 1827 року від природних причин — старого відставного солдата на ім'я Дональд, який заборгував Геєру і Лерд 4 фунти стерлінгів за житло. Викравши тіло перед похороном і поклавши в труну замість нього кору, Берк і Геєр доставили труп в Единбурзький університет в пошуках покупця (згідно з початковим планом — викладача анатомії професора Монро). За свідченнями Берка, студент університету направив їх у навчальний заклад Барклая, на Сердженс-Сквер (), де вони, домовившись щодо ціни з асистентами Роберта Нокса Джонсом, Міллером і Фергюсоном (), продали тіло для потреб анатомування за 7 фунтів 10 шилінгів.

Жертвою першого умисного вбивства, здійсненого Берком і Геєром в січні 1827 року, став хворий мешканець подружжя Геєрів — мірошник на ім'я Джозеф (; в деяких джерелах — Джозеф Міллер; Joseph Miller), якого злочинці спершу досита нагодували і напоїли віскі, а потім задушили подушкою, — як наголошували Берк і Геєр на суді, виключно з метою «полегшити страждання помираючого».

11 лютого 1828 року Берк і Геєр запросили заночувати в мебльованих кімнатах літню мешканку Абігейл Сімпсон (), яка приїхала до Единбурга за пенсією. Діючи перевіреним способом, спільники напоїли Сімпсон спиртним і задушили її (за іншою версією, Маргарет сама покликала Сімпсон до будинку, запропонувала їй віскі і дочекавшись, коли вона сп'яніє, покликала чоловіка). За труп Сімпсон їм заплатили 10 фунтів стерлінгів. Того ж місяця був вбитий «англійський розносник» (), ім'я якого пізніше не вдалося встановити.

Вранці 9 квітня 1828 року Берк, зустрівши в одному з трактирів Кенонгейта двох вісімнадцятирічних повій — Мері Паттерсон Мітчелл () і Дженет Браун () — запросили їх до себе на сніданок; обидві після нетривалих вагань погодилися на запрошення. Коли Берк привів дівчат до будинку свого брата, він обох щедро напоїв спиртним, після чого Паттерсон заснула просто за столом. Намагаючись обпоїти і Браун, Берк повів її до пабу, потім знову привів додому, де як і до того спала, сидячі за столом, п'яна Мері. Несподівано до кімнати вдерлася Хелен і почала лаятися на Берка і Дженет; виникла бійка, у ході якої Берк виштовхав співмешканку за двері. Не маючи бажання бути присутньою при скандалі, Браун пішла додому, але пообіцяла повернутися з Паттерсон після того, як Хелен (яка надалі лаялась за дверима) піде геть. Дорогою додому Дженет зайшла до місіс Лорі () — власниці прибуткового будинку, яка колись здавала кімнату їй і Мері. Почувши розповідь Дженет про події, які відбулися з нею і Мері ранком того дня, Лорі, занепокоєна долею Паттерсон, наказала Дженет негайно повернутися до Геєра і забрати у нього дівчину. Коли Дженет прийшла за подругою, їй сказали, що Мері пішла з Берком і повернеться пізніше, після чого Дженет почала чекати Мері біля входу до будинку. За декілька годин місіс Лорі, яка хвилювалася за долю самої Дженет, послала за нею людину з прислуги. Дженет дослухалась до умовлянь й так і не дочекавшись Мері, пішла додому. До того часу її подруга вже знаходилася на анатомічному столі Нокса. Пізніше Единбургом поширились чутки про те, що один зі студентів упізнав мертву Паттерсон прямо під час лекції.

У травні 1828 року від рук убивць загинула знайома Берка — жебрачка на ім'я Еффі (), за тіло якої Берк і Геєр отримали 10 фунтів стерлінгів. Можливо влітку того ж року були вбиті ще п'ятеро невідомих, у тому числі убога стара і її сліпий онук. Геєр задушив стару (за іншими відомостями — отруїв надмірною дозою болезаспокійливого засобу), а потім зламав хлопчику спину об коліно. Тіла старої і хлопчика були продані Ноксу за 8 фунтів кожне.

Близько червня 1828 року між спільниками відбулася суперечка, ймовірно викликана тим, що Геєр скориставшись від'їздом Берка з Единбурга, самостійно роздобув декілька трупів і відмовився ділитися з Берком виручкою. У результаті сварки Берк і Макдугал виїхали з мебльованих кімнат і орендували власний багатоквартирний будинок у тій же окрузі. Тим не менш, «анатомічні вбивства», які давно стали єдиним джерелом доходів для Берка і Геєра, не припинилися: того ж місяця були вбиті знайома Берка праля на ім'я місіс Ослер () і двоюрідна сестра Макдугал — Енн Макдугал (). Тоді ж Берк «врятував» від поліцейського відділку затриману на вулиці безіменну п'яну жінку, заявивши констеблям, що добре її знає; вже за декілька годин тіло жертви було доставлене до медичної школи. Потім була вбита озлидніла літня повія Елізабет Голдейн (), яка заночувала в конюшні Геєра, а декілька місяців по тому — її дочка Пеггі Голдейн ().

Наступною жертвою Берка і Геєра став добре відомий у вест-портській окрузі розумово відсталий кульгавий юнак — вісімнадцятирічний Джеймс Вілсон на прізвисько Недоумкуватий Джеймі (, «Daft Jamie»), убитий на початку жовтня 1828 року. Вілсон відчайдушно чинив опір — Берку і Геєру довелося душити його удвох. Коли доктор Нокс, починаючи наступного ранку черговий анатомічний урок, зняв покрив з тіла, декілька присутніх упізнали Недоумкуватого Джеймі. Під час лекції голова і ступні Вілсона були відрізані. Нокс відкидав приналежність тіла Вілсону, однак почав препарування саме з обличчя трупа.

Останньою жертвою стала Марджорі Кемпбелл Докерті (), убита у ніч Хелловіна — з 31 жовтня на 1 листопада 1828 року. Уранці попереднього дня Берк, як завжди зайшовши до пивної, звернув увагу на ірландський акцент літньої жінки, що просила милостиню у господарів закладу. Запропонувавши жінці келих спиртного, Берк з'ясував, що її звати Мері Докерті з Інішовена, після чого заявив, що його мати також носила таке прізвище і походила з тієї ж місцевості. Запевнивши Докерті, що він і вона, без сумнів, доводяться один одну родичами, він без зусиль заманив її до себе додому, однак не зміг одразу вбити свою жертву через присутність квартирантів — подружжя Джеймса і Енн Греїв (). Увечері Берк і Макдугал, влаштувавши Докерті щедру пиятику з приводу Хелловіна, умовили подружжя Греїв провести ніч в мебльованих кімнатах Геєрів. Інший мешканець Берків, що знімав кімнату поверхом вище і повернувся додому близько півночі, почув з-за дверей квартири Греїв звуки боротьби і жіночий крик «Убивають! Кличте поліцію, тут убивають!» (). Квартирант вибіг на вулицю і провів там деякий час у безрезультатних пошуках констебля, потім знову увійшов до будинку, піднявся сходами і прислухався до того, що відбувається за дверима. Не почувши нічого підозрілого, мешканець вирішив, що інцидент вичерпано, і вирушив спати.

Викриття, суд, страта

Повернувшись додому вранці наступного дня, подружжя Греїв виявили, що Докерті зникла. На розпити про долю учорашньої гості Макдугал заявила, що виставила її за двері, оскільки вона поводила себе з Берком «занадто приязно». Енн Грей запідозрила недобре, коли Берк не дозволив їй наблизитися до ліжка, на якому вона залишила свої панчохи. Увечері наступного дня, коли подружжя Греїв залишилися одні, вони зазирнули під ліжко і виявили там тіло Докерті. Дорогою у поліцейський відділок Джеймс і Енн Греї натрапили на Макдугал, яка безуспішно пропонувала їм хабар — десять фунтів на тиждень за мовчання про побачене.