ЕР2Р (заводське позначення — 62-259) — приміський електропоїзд постійного струму з рекуперативним-реостатним гальмуванням. Побудований на базі ЕР2 із застосуванням електрообладнання від ЕР22В.
Історія
Ще в 1950-ті роки Ризький вагонобудівний завод розробляв обладнання, що дозволяє застосувати на електропоїздах електричне гальмування. Використання гальма двигунами дозволило б підвищити ККД електропоїздів та знизити знос фрикційних елементів і пневматичного обладнання (колодок, дисків, компресора і т. д.). Але до кінця 70-х років ці спроби закінчувалися в основному будівництвом дослідних зразків і складів малих серій. У 1979 р. РВЗ побудував перший електропоїзд ЕР2Р-7001 (заводське позначення 62-259), обладнаний рекуперативним-реостатним гальмуванням. Вагон був побудований на базі вагона ЕР2 з установкою обладнання від ЕР22.
Технічні характеристики
Конструкція вагонів нового електропоїзда в порівнянні з ЕР2 не зазнала змін. Однак через збільшення маси вагонів (моторного — до 58,5 т, головного — до 42,0 т, причіпного — до 40,5 т), обумовленого установкою більш важкого електроустаткування, були встановлені візки ТУР-01, розраховані на більш високі навантаження. У порівнянні з ЕР2 змінилися і тягові електродвигуни: нові електровагон оснастили двигунами 1ДТ-003.1 від поїздів ЕР22В. Потужність годинного режиму електродвигунів становила 240 кВт, струм 350 А, частота обертання якоря при 100% збудження (посилене збудження) 570 об/хв, при 50% збудження (нормальне збудження) — 740 об/хв і при 18% збудження (ослаблене збудження) — 1275 об/хв. Двигуни підвішувались опорно-рамним способом. Рекуперативне гальмування могло застосовуватися на швидкостях від 130 до 55 км/год, при більш повільному русі, через свою низьку ефективність в цьому діапазоні, воно заміщалося реостатним аж до 10 км/год, а на ще більш низькій швидкості використовувалися пневматичні гальма. Число місць для сидіння в головному вагоні становило 84, у причіпному — 107, в моторному — 110. Таким чином, 10-вагонний склад мав 1039 місць. У десятивагонному виконанні ЕР2Р важче ЕР2 приблизно на 30 т.
Доля серії
У 1982 р. РВЗ випустив ще два електропоїзди ЕР2Р, а з 1984 р. приступив до їх серійного виробництва, одночасно припинивши випуск ЕР2. Їх побудова тривала до вересня 1987 р. Всього було випущено 89 електропоїздів ЕР2Р, з них 57 10-вагонних і 32 12-вагонних. Також у 1986–1987 рр.. заводом було випущено 8 окремих головних і 27 окремих проміжних електросекцій. Таким чином, всього було побудовано 512 електросекцій (1024 вагони). Замість ЕР2Р завод перейшов на випуск електропоїздів серії ЕР2Т.
Відомості про номери електропоїздів серії ЕР2Р, їх складових, а також про будівництво окремих секцій Рік випуску Номери випущених електропоїздів Кількість вагонів в електропоїздах Номери окремих секційГоловнихСередніх 1979 7001 1982 7002, 7003 1983 7004—7006 1984 7007—7009 1985 7010—7027, 7033—7036 7028—7032 1986 7038, 7042—7045, 7047—7051, 7066—7071 3060, 3061, 3065 7037, 7039—7041, 7046, 7052—7065 1987 7072—7074, 7076—7078, 7081, 7082, 7086, 7087 2201—2205 3074—3100 7075, 7079, 7080, 7083—7085, 7088, 7089
З березня 1983 р. всі електропоїзди, крім 7001, стали передаватися в експлуатацію в депо Желєзнодорожна Московської залізниці (на Горьківський напрямок), а потім і на інші ділянки. Електропоїзд ЕР2Р-7001 знаходився в Щербинці у занедбаному стані. На даний момент більшість його вагонів розрізано на металобрухт, решта вагонів залишаються неутилізовані і перебувають у занедбаному стані. Всі інші електропоїзди серії продовжують працювати на Московській і інших залізницях.
Література В. О. Раков. Локомотивы и моторвагонный подвижной состав железных дорог Советского Союза. – Москва: «Транспорт», 1990. П. В. Цукало, Н. Г. Єрошкін. Электропоезда ЭР2 и ЭР2Р. – Москва: «Транспорт», 1986.
Посилання Електропоїзд ЕР2Р // Залізничне перехрестя