Інститут історії Академії наук СРСР — науково-дослідний заклад при Академії наук СРСР. В ньому проводились дослідження народів СРСР, історії країн Європи, Північної та Південної Америки. Створений 1936 року, включивши до свого складу Інститут історії Комуністичної академії та Історично-археографічний інститут АН СРСР; 1938 року було відкрито Ленінградське відділення. 1968 року Інститут розділено на Інститут історії СРСР АН СРСР та Інститут загальної історії АН СРСР.
Структура Директор Інституту 1936–1937 — Микола Лукін, заступник — Ашот Ованесян 1937 — Борис Греков Вчена рада Інституту, два помічники директора, вчений секретар та його помічник. Шість секторів Інституту: історії СРСР світової історії стародавнього світу середньовіччя (керівник: 1936–1952 — Євген Космінський) нової історія (керівник: В'ячеслав Волгін) допоміжних історичних дисциплін ленінградське відділення Інституту
1955 року група з візантієзнавства була перетворена на сектор історії Візантії, який очолив Євген Космінський, а після його смерті — Зінаїда Удальцова.
Джерела ВРЕ