Журнал відеокоміксів «Каламбур» — українська розважальна телевізійна передача російською мовою, що вперше вийшла на екранах 12 жовтня 1996 року на каналі ГРТ. З грудня 2000 року до свого закриття в червні 2001 року передача виходила на РТР. Усього було знято близько 136 оригінальних випусків.
У 2003—2009 роках повтори виходили на телеканалах ТНТ і ДТВ. У 2012—2014 та 2018—2021 роках з різною періодичністю програми у скороченнях транслювалися в ефірі каналу Перець / Че. З 2 грудня 2024 року відреставрований архів телепрограми виходить на телеканалі НВВ.
Акторський колектив програми, що складався з 5 осіб, був утворений після злиття комік-тріо «Магазин Фу» (Сергій Гладков, Тетяна Іванова та Вадим Набоков) та дуету «Солодке життя» (Юрій Стицьковський та Олексій Агоп'ян). Юрій Стицьковський також був режисером програми.
Історія Учасники комік-тріо «Магазин Фу» та дуету «Солодке життя» познайомилися на зйомках гумористичного телесеріалу «Маски-шоу». Вони вирішили об'єднати свої зусилля, назвавшись «Фул Хаус». Вони почали гастролювати Україною та Росією, оскільки більшість із них були одеситами. За прикладом комік-трупи «Маски-шоу» вони вирішили зробити однойменну гумористичну програму. У 1996 році перші 12 серій журналу відеокоміксів «Фул Хаус» було знято на базі телекомпанії «Приват-TV» у Харкові. Програма була зроблена «без замовника», тобто без рекомендації та побажань будь-якого телеканалу. Перший сюжет було знято 8 квітня 1996 року в Центральному парку культури та відпочинку ім. Горького.
Через деякий час виконавчий продюсер «Фул Хауса» Ірина Козир звернулася до свого друга, продюсера Едуарда Верхотурова, з пропозицією стати генеральним продюсером програми. Він прийняв цю пропозицію, і після кількох місяців роботи з автором, режисером і ведучим Юрієм Стицковським, 5 пілотних (вже готових до липня 1996 року) з 12 програм були частково перезняті і перемонтовані, потім два випуски були показані продюсеру художніх, розважальних та освітніх програм ГРТ Сергію Шумакову, після чого програму було перейменовано на «Каламбур» і продано каналу.
Після першого сезону програма стала зніматися в Одесі, а замість Верхотурова продюсером шоу став Юрій Володарський.
З 12 жовтня 1996 року по 11 вересня 2000 року «Каламбур» виходив на ГРТ. За 4 роки там вийшло 90 випусків. Восени 2000 року на телеканалі було прийнято рішення про кардинальне оновлення лінійки гумористичних передач, і «Каламбур» залишив ГРТ поряд з «Джентльмен-шоу» та «Маски-шоу».
З ініціативи Юрія Володарського передача стала виходити на РТР. Контракт з каналом було укладено на рік і з 11 грудня 2000 року там вийшло близько 30-40 випусків.
У 2001 році рішенням акторського складу і продюсера зйомки «Каламбура» були припинені, а незабаром проект був закритий.
Надалі «Каламбур» повторювався на кількох інших російських телеканалах у скороченому варіанті. У 2006 році під виглядом нових випусків на каналі ДТВ були показані змонтовані в 2004 році нарізки старих епізодів «Каламбура» з вкрапленнями скетчів з іншого продюсерського проекту Володарського, Стицковського і Верхотурова «Маленькі історії великого міста», знятого в 2002 році. На каналі також були показані дайджести «Каламбура», зняті в 2001 році.
18 жовтня 2023 року пізно ввечері після тяжкої тривалої хвороби помер Сергій Гладков.
Рубрики
Наш аперитивчик / Ви написали — Ми зіграли (1996—2000) Короткий початковий «малюнок» програми виходив регулярно у перших двох сезонах. Також у перервах між основними рубриками розігрувалися сцени з героями з «Села дурнів» (див. нижче), які обігрували якийсь афоризм. З 1997 року залишилися лише сцени з Морячком та Мужиком. 1998 року перейменували під назвою «Ви написали — ми зіграли». Там екранізувалися сцени, сценарій яких, за словами ведучого, було надіслано глядачами та відібрано авторами (у перших двох сезонах глядачі також писали листи).
Сенсація за будь-яку ціну Рубрика є частиною рубрики «Ви написали — ми зіграли». Історії розповідають про винаходи божевільного професора (Олексій Агоп'ян) та їх невдачливого випробувача Макса (Юрій Стицьковський). За одного слова Професора, що це буде сенсація, Макс на все погоджується. Після кожного провалу Макс кричить: «Ну, професоре, я тебе вб'ю!», а професор каже: «Над [назва винаходу] треба буде попрацювати».
Хто там? Події історій цієї рубрики розвиваються у будинку, на сходових майданчиках. Найзапам'ятніший герой — Альфред Рабінович (Олексій Агоп'ян). У рубриці екранізуються різні анекдоти. У деяких випусках з'являються дружина Рабиновича (Юрій Стицьковський) та його син (Сергій Гладков). Також іноді з'являється Льончик (Юрій Стицьковський) з якоюсь новиною.
Чорне у білому Лікарський «чорний» гумор, який обігрує зацикленість лікарів на роботі (хірург завжди хоче кому-небудь щось відрізати, сексопатолог зациклений на сексі) або невдачливість лікарів («Операція пройшла успішно, і тепер ми точно знаємо, від якої хвороби вас потрібно лікувати», пацієнт втратив слух і т. п.). Ролі:
Психоаналітик та хірург — Юрій Стицьковський Отоларинголог та пацієнт окуліста — Вадим Набоков Медсестра, пацієнтка хірурга та сексопатолога — Тетяна Іванова Терапевт, сексопатолог, окуліст Володимир Петрович, хірург і чоловік-кавказець пацієнтки — Олексій Агоп'ян Пацієнтка із собачкою — Сергій Гладков
Шахтарі Історії, події яких розвиваються у шахті. Зазвичай все відбувається на кшталт рубрики «Круте піке» 12 випуску: Петрович (Олексій Агоп'ян) повідомляє Василичу (Вадим Набоков) якусь новину, а той у відповідь каже, що «це добре» чи «це погано». Розмови дуже затягнуті.
Шахраї Скетчі, присвячені пригодам двох злочинців: шефа (Олексій Агоп'ян) та помічника-дурника (Юрій Стицьковський). Обидва постійно одягнені у смугасті тюремні костюми, на обличчях чорні маски. Основні роди занять: крадіжка, пограбування, шахрайство, ведмежатництво; будь-яке злочинне діяння, вчинене виключно з метою наживи. Практично щоразу спроби двох злодіїв провернути якусь «справу» супроводжуються казусними та безглуздими ситуаціями і найчастіше закінчуються провалом; як правило, чи з вини помічника, чи їх зупиняють міліціонери (Вадим Набоков, Сергій Гладков).
Унти з циклу Вулиці чукотських бунтарів Одна з непостійних рубрик. Відрізняється від інших непостійних рубрик тим, що у всіх них по одному випуску, а тут кілька. Рубрика розповідає про «недалекого» чукчу (хорошого мисливця), його дружину-ідіотку та інших. Назва посилається на серіал «Вулиці розбитих ліхтарів».
Чоловічі історії (2000—2001) Історії, які відбуваються в пивній. Розігруються у 6-му та 7-му сезонах. Героями є мужики Василь і Олексій (головні персонажі), Грузин, Інтелігент, Бомж і Офіціантка (другорядні персонажі). Зазвичай Василь і Олексій п'ють пиво, розхвалюють біооцет «Балтімор» або обмінюються новинами. Грузин зазвичай викаблучується перед Василем або вони говорять про біооцет «Балтимор». Бомж завжди просить у Інтелігента грошей на пиво. Офіціантка з'являється тільки в одному випуску, вона поскаржилася на дивний смак Олексія.
Персонажі та їх виконавці:
Василь / інтелігент — Юрій Стицьковський Олексій / бомж / грузин — Олексій Агоп'ян Офіціантка — Тетяна Іванова
Під звуком «Пі» (1996—1998) Назва запозичена у науково-популярної передачі «Під знаком пі», проте сама рубрика є пародією на ток-шоу. Головні герої — ведучий (Юрій Стицьковський) та його гості, у залі також сидять глядачі. У кожному випуску одне ключове слово маскується звуком «пі», через що репліки учасників стають дуже двозначними. Насамкінець повідомляється, про що насправді йшлося.
Бар «Каламбур» (1996—2000) Дія відбувається у барі під назвою «Каламбур». Сюжети виконані в стилі коміксу, де всі фрази, що вимовляються персонажами, зображуються в «бульбашці» з рота. Основна дія відбувається біля стійки бару, де сидить Завсідник (Вадим Набоков) та безперервно п'є напої, які йому наливає Бармен (Олексій Агоп'ян). Всі жарти Завсідники стосуються алкоголю. У барі також працює Офіціантка (Тетяна Іванова), що дуже багато балакає по телефону. Клієнтом бару також є Невдаха (Сергій Гладков), який постійно щось ламає, через що змушений виплачувати матеріальні збитки, до того ж у нього вкрай мало грошей, і він замовляє щось дешевше (іноді грошей у нього буває більше, і тоді він замовляє щось дорожче). Іноді наривається на гнів Кухаря (Юрій Стицьковський). Так, наприклад, в одній із серій він замовляє собі кілька чарок горілки, і, не заплативши за кожну, кілька разів поспіль викидається з бару Кухарем. У нього є подруга, така ж невдаха (Олексій Агоп'ян), яка з'являється у деяких серіях. Ще один постійний відвідувач бару — Рокер (Юрій Стицьковський), який п'є горілку відрами і постійно влаштовує погроми, в тому числі побиваючи Невдаху, а іноді і Завсідника і навіть Бармена. Іноді замість Завсідника в барі з'являється Мадам-повія (Вадим Набоков), яка за будь-яке сказане побіжно слово обзиває всіх «хамами».
Персонажі та їх виконавці:
Бармен / подруга Невдаха / Чорт — Олексій Агоп'ян Завсідник П'яниця / Мадам — Вадим Набоков Офіціантка / Чорт — Тетяна Іванова Невдаха / господар бару «Каламбур» — Сергій Гладков Рокер / Кухар — Юрій Стицьковський
Круте піке (1996—1997, 1999—2001)
Скетч пародіює штампи американських фільмів-катастроф (у тому числі із серії «Аеропорт»). Кожна серія починається з того, що Авіадиспетчер тривожно дивиться на радар, нервово курить, дзвонить телефоном. Зрештою він вириває собі шматок волосся і, побачивши це, непритомніє. Дійові особи:
Безжурний і мужній Командор — Юрій Стицьковський Винахідливий і кмітливий другий пілот Дрінкінс — Олексій Агоп'ян Симпатична і незворушна Стюардеса — Тетяна Іванова Холоднокровний і чарівний радист Морзе — Вадим Набоков Незрівнянна міс Мурпл у ролі міс Бурпл — Сергій Гладков Авіадиспетчер — Сергій Гладков
Усі персонажі розмовляють англійською з одноголосим закадровым перекладом.
У кожному випуску Командор залякує Дрінкінса жартами про майбутню катастрофу, знущаючись на камеру з глядачів і доводячи Дрінкінса до паніки та істерики. У перервах у кабіну заходять Стюардеса, що попереджає про проблеми в пасажирському салоні і говорить іноді про Міс Бурпл (сама вона з'являється тільки в 26-й серії) і радист Морзе, який страждає заїканням і нервовим тиком, що передає радіограму «з землі» або кличе Командора. При цьому Командор кпинить Дрінкінса одним і тим же питанням: «Хто це?» (Зображуючи амнезію). У 1-му та 2-му сезонах кожна серія закінчується тим, що Командор запитує Дрінкінса, скільки залишилося серій «до кінця», і жартує в дусі «Тоді я ще встигну… (зробити те й те)». Наприкінці кожної серії після титрів йде напис «To be continued…» (з англ. — «Продовження слідує...»), у тому числі і в останній.
Закадрове озвучування Озвучення Сезон Перша серія Остання серія Олександр Серенко 1 сезон Посадити дерево Пристрелити коня бортмеханіка 2 сезон Стати раком Розпиляти гранату Володимир Антонік 4 сезон Санітарна зона Життя після смерті Невідомо 6 сезон (Частина 1) Ударяти в бруд обличчям Священик для місіс Бурпл Юрій Стицьковський 6 сезон (Частина 2) Другий день народження Дрінкінса Посадка в Лос-Анджелесі
Залізний капут (1998)
Кожен скетч пов'язаний із спробами німців розгромити зусулів, для чого майор постійно пропонує застосувати якусь секретну інноваційну зброю. Щоразу, однак, зброя спрацьовує проти нього самого (в одній із серій зброя спрацювала проти Шмульке).
У ролях:
Командир майор барон фон Швальцкопф XII — Юрій Стицьковський Навідник Ганс Шмульке — Олексій Агоп'ян Рядовий Дранкель — Сергій Гладков Рядовий Жранкель — Вадим Набоков Зусули — Олексій Агоп'ян та Вадим Набоков
Всі персонажі розмовляють німецькою мовою з одноголосим закадровим перекладом. Більшість дій відбувається всередині танка. Виходив замість «Крутого піке».