Михайло ІльковичВ особовій карточці, що зберігається в архіві Арольсен, зазначене ім'я батька Ilias - зрозуміло, Elias, українською Ілля, звідки по-батькові. Острове́рха (псевдонім: Михайло Осика; 7 жовтня 1897, м. Бучач, нині Тернопільської области — 17 квітня 1979, Бруклін) — український письменник, перекладач, фольклорист, мистецтвознавець, співак, громадсько-просвітній діяч, військовик. Вояк Легіону УСС, УГА, Дієвої Армії УНР.
Життєпис Народився 7 жовтня 1897 року в м. БучачіГоловин Б., Пиндус Б., Фроленков В. Островерха Михайло… — С. 696. (Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина, нині Тернопільської области, Україна).
Навчався в народній школі «на Бараках», школі при монастирі оо. Василіян у Бучачі.
У 1915 році — доброволець УСС, учасник бойових дій. 1916 року поблизу Бережан потрапив у полон до російських імперських військ. У 1918 оці воював у лавах війська ЗУНР, брав участь у бойових діях біля Львова.
У 1919 році закінчив старшинську піхотну школу УГА в м. Золочеві. Хорунжий УГА, згодом — в Армії УНР (культурно-освітній референт).Шипилявий С. Меценати, фундатори і передплатники пропам'ятної книги «Бучач і Бучаччина» // Бучач і Бучаччина… — С. 745. Після поразки у військових діях потрапив в табори інтернованих українських вояків у Польщі (Пикуличі, КалішОстроверха М. Обніжками на битий шлях… — С. .). У таборі інтернованих українських вояків почав літературну діяльність у журналах, що там виходили — «Запорожець» у Вадовицях, «Веселка» в Каліші.Боднарук І. Бучацький Парнас… — С. 104—105.
1921 року повернувся до Бучача; працював у селах Бучаччини та Станиславівщини; згодом переїхав до Львова, працював у редакції журналу «Червона Калина». Виїздив до Італії, вивчав мистецтво.
1923 року у видавництві «Веселка» в Каліші вийшла спільна збірка поезій Євгена Маланюка, Михайла Селегія та М. Осики «Озимина: альманах трьох».Євген Маланюк, Михайло Селегій, Михайло Осика Озимина: альманах трьох / Євген Маланюк. — Каліш, 1923. — 55 с.Боднарук І. Бучацький Парнас… — С. 105.
1926 року виїхав до Італії, вивчав мистецтво, літературу, музику, побут; свої враження, знання описував у часописах «Діло», «Новий час», журналах «Назустріч», «Обрії», «Життя і знання», «Дзвони». У цей період стає популяризатором режиму Муссоліні, зокрема 1938 року опублікував книжку «Нова імперія» — найяскравішу апологію італійського фашизму, яка будь-коли виходила з-під пера українця.
Під час німецько-радянської війни працював у Львові в історичному відділі військової управи 14-ї дивізії Ваффен СС «Галичина». Редактор дивізійного тижневика «До перемоги».
У 1944 році виїхав до Німеччини, згодом — до США (ЗСА, ЗДА). Співпрацював з редакціями часописів «Америка», «Народна воля», «Свобода», продовжував літературну діяльність.
Учасник ініціативного комітету проведення З'їзду бучачан у Рочестері 30 травня — 1 червня 1969 року.Колцьо В. З перших починів нашого комітету // Бучач і Бучаччина… — С. 893.
Помер 17 квітня 1979 року в Брукліні, Нью-Йорк, США. Похований на українському цвинтарі святого Андрія в Саут-Баунд-Брук (округ Сомерсет, штат Нью-Джерсі).
Доробок Автор книг та творів: Муссоліні: людина і чинЗайцев О. Фашизм і український націоналізм (1920-30-ті рр.) // «Ї»: незалежний культурологічний часопис. — Львів, 2000. — Число 16. — С. 86—104.. Нова імперія: Італія і фашизм. — Львів, 1938. Великий Василіянин слуга Божий Митрополит Андрей Шептицький ЧСВВВеликий Василіянин слуга Божий Митрополит Андрей Шептицький ЧСВВ. «З римського щоденника» (1946). «Nihil novi» (1946). «Без докору» (1948). «Обніжками на битий шлях» (1957). «На закруті» (1958). «Блиски і темряви» (1966)Головин Б., Пиндус Б., Фроленков В. Островерха Михайло… — С. 697.. «Грона калини», «Гомін здалека», «Чорнокнижник із Зубівки». Переклади з італійської (зокрема, літературні твори Ґрація Делєдда, Ада Неґрі, Чезаре Меано, Н. Фаріна; також «Іль Прінчіпе» Ніколо Макіявеллі. Публікації.
Був режисером аматорських вистав у селах ЖизномиріШипилявий С. Жизномир // Бучач і Бучаччина… — С. 522., СорокахНосковська-Гірняк Г. Сороки // Бучач і Бучаччина… — С. 649., виконував у них роліТам само. — С. 656..
Редактор історично-мемуарного збірника «Бучач і Бучаччина».
Пам'ять В експозиції Бучацького районного краєзнавчого музею представлено матеріали, які розповідають про життя та діяльність М. Островерхи.
Примітки
Джерела Михайло Островерха Муссоліні — Людина і Чин (ораторія) Боднарук І. Михайло Островерха // Між двома світами: Вибрані статті про українських письменників. — Донецьк: Укр. культурологічний центр, 1996. — С. 114—118.
Головин Б., Пиндус Б., Фроленков В. Островерха Михайло // Островерха М. Вірш // Літопис Червоної Калини. — C. 2. Островерха М. Обніжками на битий шлях. — Ню Йорк: Dnipro, 1957. — 144 с. Якимович Б. З. Островерха Михайло //