Микола Федорович Охмаке́вич (, село Романівка, тепер Попільнянського району Житомирської області — , Київ) — голова Державного комітету УРСР по телебаченню і радіомовленню (1979—1991), президент Державної телерадіокомпанії України (1991—1994). Депутат Верховної Ради УРСР 10—11-го скликань. Член Ревізійної комісії КПУ в 1981—1986 рр. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1986—1990 рр. Один із творців сучасного національного українського телерадіопростору.
Життєпис Народився в селянській родині. З 1955 року — обрубник Київського верстатобудівного заводу імені Горького.
У 1961 році закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Шевченка.
З 1961 року працював роз'їзним кореспондентом Державного комітету Ради Міністрів Української РСР по телебаченню і радіомовленню, завідувачем відділу Головної редакції пропаганди Українського радіо, заступником директора програм Республіканського телебачення. Член КПРС з 1966 року.
Наприкінці 1960-х років, працюючи кореспондентом Українського радіо, Охмакевич підготував для передачі «Колос» критичний репортаж із Миколаївської області. У матеріалі йшлося про нескошене поле кукурудзи, хоча місцева влада звітувала про повністю зібраний урожай. Після того як запис репортажу передала одна із закордонних радіостанцій, журналіста викликали до керівних органів і на засідання колегії Міністерства сільського господарства УРСР. Перевірка підтвердила достовірність викладених у репортажі фактів.
У 1972—1978 роках — інструктор відділу культури ЦК КПУ, завідувач сектору радіо і телебачення відділу пропаганди і агітації ЦК КПУ.
У 1978—1979 роках — 1-й заступник голови Державного комітету Української РСР по телебаченню і радіомовленню.
11 грудня 1979 — серпень 1991 року — голова Державного комітету Української РСР по телебаченню і радіомовленню.
За показ 6 серпня 1991 по радянському телебаченню в передачі «Запоріжжя на УТ» відеоряду пісні «Вставай Україно!» голова Держтелерадіокомітету УРСР Микола Охмакевич отримав партійну догану (як член КПРС).
Під час серпневого путчу ввечері 21 серпня 1991 року учасники багатотисячного мітингу на майдані Незалежності прийшли до будинку Держтелерадіо на Хрещатику, 26 з вимогою надати їм прямий ефір. Охмакевич погодився за умови, що учасники акції не чинитимуть погрому в будівлі. У прямому ефірі Українського радіо народні депутати Олесь Шевченко та Володимир Яворівський засудили дії організаторів путчу.
У серпні 1991 — серпні 1994 року — президент Державної телерадіомовної компанії України. 17 вересня 1991 року Охмакевич, уже як керівник Укртелерадіокомпанії, заявив у Верховній Раді, що нова політична ситуація створює можливість для реформування державного телерадіомовлення. Він запропонував запровадити громадський контроль за редакційною політикою мовника, утворивши раду за участю діячів культури й науки, представників політичних партій, релігійних організацій та журналістів.
Помер у 75-річному віці 25 березня 2013 року після тривалої хвороби серця. Похований разом з родиною на Байковому кладовищі (ділянка № 49а, ).
Сім'я Дружина — Наталія Охмакевич (1942—2021), книговидавчиня, засновниця видавництва «Обереги». Виховали двох дітей.
Нагороди Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР (15.12.1987)
Примітки
Посилання Охмакевич Микола Федорович // Офіційна Україна сьогодні