Потоцька волость — волость у Російській імперії і УСРР до 1923 року, входила до Канівського повіту Київської губернії, центр у селі Потоки.

У 1923 році повіти і волості в УСРР було ліквідовано, і Потоцька волость увійшла до складу новоутвореного Миронівського району Корсунської округи Київської губернії.Постанова ВУЦВК № 18-19 (309) від 7 березня 1923 р. «Про адміністративно-територіяльний поділ Київщини»Постанова ВУЦВК № 45 (564) від 12 квітня 1923 р. «Про новий адміністраційно-територіяльний поділ України»

У 1885 році Станом на 1885 рік складалася з 3 поселень, 5 сільських громад. Населення — 7845 осіб (3883 чоловічої статі та 3962 — жіночої), 1547 дворових господарств.

+Земля волостіПлоща, десятинУ тому числі орної, дес. Сільських громад 6765 5602 Приватної власності 4149 4149 Казенної власності 2604 2525 Іншої власності 142 125 Загалом 13660 12155+

Поселення волості: Потоки — колишнє власницьке село за 30 верст від повітового міста, 3098 осіб, 660 дворів, православна церква, школа, лікарня, 6 постоялих дворів, 3 лавки. Зеленьки — колишнє власницьке село, 3766 осіб, 730 дворів, православна церква, школа, 6 постоялих будинків, 2 лавки. Коритище — колишнє власницьке село, 795 осіб, 157 дворів, постоялий будинок.

У 1900 році Станом на 1900 рік до волості входило 2 села та 1 селище (). Населення — 11290 осіб (5621 чоловічої статі та 5669 — жіночої), з них 10997 православних, 70 католиків і 223 єврея.

Усього землі у волості налічувалося 14576 десятин, із яких 6798 належало поміщикам, 155 — церквам і 7623 — селянам. Загальна площа орної землі складала 13479 десятин, сінокісної — 446, під лісами — 89, під чагарниками і заростями — 98, незручної — 464 десятин (із них під річками, ставками, озерами і болотами — 52, а під дорогами — 412 десятини).

У волості діяло 2 однокласні народні школи та 1 школа грамоти.

Поселення волості:

Потоки — власницьке село, 636 дворів, 4906 жителів (2446 чоловіків, 2460 жінок), 6000 десятин землі, православна церква, однокласна міністерська школа, школа грамоти, 24 вітряки, 3 топчаки, 5 кузень, 13 бакалійних лавок, чайна, лікарня () (1 лікар, 1 фельдшер, 1 повитуха), аптека, сільський банк. Село належало поміщику Якову Васильовичу Тарновському. Зеленьки — власницьке село, 669 дворів, 5426 жителів (2694 чоловіків, 2712 жінок), 7095 десятин землі, православна церква, однокласна народна школа, 22 вітряка, 1 топчак, 8 кузень, 6 бакалейних лавок, сільський банк. Село належало графам Браницьким. Коритище — власницьке селище (), 166 дворів, 978 жителів (481 чоловіків, 497 жінок), 1481 десятин землі, православна церква, школа грамоти, 9 вітряків, сільський банк. Селище належало Марії Василівні Рігельман.

У 1923 році У 1923 році в УСРР було проведено районування, внаслідок якого утворено округи і райони замість повітів і волостей. Зокрема, постановами ВУЦВК від 7 березня і 12 квітня Потоцьку волость було включено до складу новоутвореного Миронівського району Корсунської округи Київської губернії. На час ліквідації до волості входили лише села Поток та Коритище, а село Зеленьки входило до окремої Зеленківської волості.Список поселень Київщини (1924) // Вид. газети «Вісник Київ. губвиконкому» — сторінки 27, 149 +Інформація станом на 1922–1923 рокиСелаЧисло господарствзгідно із даними Губхарчкому станом на 1922 рікНаселення, осібз даних райвиконкомівчоловіківжінокразомКоритище2686016511252Поток943236925234892

Джерела

Посилання