Melodifestivalen (; — мелодія, festivalen — фестиваль, дослівно: Фестиваль Мелодій) — музичний конкурс, який проходить у Швеції, організований компаніями Шведське телебачення (SVT) і Шведське радіо (SR), та визначає представника від Швеції на Пісенному конкурсі Євробачення. Організовується щорічно з 1958 року, за винятком 1964, 1970 і 1976 років.
Melodifestivalen — найпопулярніша програма у Швеції, а 2006 року був встановлений рекорд, коли фінал мав 4 242 000 глядачів . Загалом п'ять окремих переможців фестивалю стали переможцями самого конкурсу Євробачення, Family Four та Сів Малмквіст є двічі переможцями Melodifestivalen, а Лорін — двічі переможницею як Melodifestivalen, так і Євробачення.
Історія
Ранні роки (1958—1967)
Перший конкурс
Перший конкурс Melodifestivalen відбувся 1958 року, мав назву Schlagertävling та проходив у форматі внутрішнього відбору у співпраці з асоціацією композиторів SKAP, що обрала переможною пісню «» у виконанні Аліс Бабс. Це був єдиний випадок, коли Швеція проводила внутрішній відбір для обрання свого представника на Євробаченні.
Відбір пісні
У 1959-му та надалі Melodifestivalen проходив у форматі національного фіналу. Того року, а також у 1960-1961 роках на конкурсі переможцем ставала саме пісня, а не учасник, який її виконував. Так, пісню переможниці 1959 року Сіви Малмквіст «Augustin» на Євробаченні 1959 в Каннах виконала Бріта Борг після обрання шведським мовником. Однак Сів Малмквіст представляла Швецію на Євробаченні в Лондоні наступного року з піснею «Alla andra får varann», з якою початково перемогли Остен Варнербрінг та Інгер Берггрен. 1961 року пісню «April, april» після другої перемоги на Schlagertävling Сів Малмквіст, цього разу в дуеті з Гуннаром Віклундом, на Євробаченні виконала Лілл-Бабс. Сам формат тогочасного Melodifestivalen був натхненний Фестивалем Санремо, у якому пісні виконували два артисти — один із великим оркестром, а інший із меншим джазовимквартетом.
У 1962-1963 роках переможцями Schlagertävling стали два дуети, проте лише одна з учасниць кожного — Інгер Берггрен у 1962-му та Моніка Зеттерлунд у 1963-му — зі своїми піснями стали й представницями Швеції на Євробаченні.
Вибір пісні відбувався й у 1965 році, проте після того, як Швеція отримала свої перші та єдині «нуль балів» на Євробаченні з піснею «En gång i Stockholm» у виконанні Моніки Зеттерлунд, відбулися певні зміни — менше уваги було приділено виконавцям, а більше — авторам пісень. Так, Інгвар Вікселл був внутрішньо обраний представником країни, а пісня «Absent Friend», яку він виконав на Євробаченні 1965, була відібрана на Schlagertävling поміж шести інших конкурсних пісень. Наступного року Швецію з піснею «Nygammal Vals» на Євробаченні 1966 представляли обидва переможці відбору — Лілл Ліндфорс та Сванте Турессон, а 1967 року конкурс отримав свою нинішню назву — Melodifestivalen.
Melodifestivalen 1964 мав стати сьомим виданням конкурсу, проте не відбувся через страйк Театральної асоціації Швеції, який розпочався 1 грудня і тривав до 29 березня 1964 року. У цей період Sveriges Radio-TV зробило блокаду, що призвело зокрема до того, що вони не могли ні організувати Melodifestivalen, ні відправити свого представника на Євробачення.
Подальші роки (1971—1982) Удруге за всю історію Melodifestivalen не відбувся у 1970 році через скандинавський бойкот системи голосування Євробачення, на якому в 1969 році сталася чотиристороння нічия за перше місце. У 1971 році Melodifestivalen був організований як частина телесеріалу . Цей рік став першим, коли на конкурсі використовувався формат п'яти раундів (півфіналів) та фіналу. На відборі було три учасники — Томмі Керберг, Сильвія Вретгаммар та гурт . Кожен із учасників виконував п'ять пісень — по одній у кожному з півфіналів. Загальна кількість — 15 різних пісень. Пісня, яка здобувала найбільше голосів у своєму півфіналі, потрапляла до фіналу. В усіх п'яти раундах переможними стали пісні лише одних учасників — гурту Family Four, унаслідок чого фінал Melodifestivalen 1971 був подібним до формату 1965 року. Наступного 1972 року Melodifestivalen знову складався лише з фіналу, у якому змагалося 10 пісень. Перемогу вдруге поспіль здобули Family Four, що стали першим гуртом, який переміг у конкурсі двічі поспіль.
1974 року перемогу на Melodifestivalen здобули ABBA з піснею «Waterloo», яка вважається однією з найпопулярніших на Melodifestivalen і Євробаченні. Окрім цього, гурт приніс Швеції першу перемогу на Євробаченні. «Waterloo» була визнана найпопулярнішою піснею Євробачення на концерті до п'ятдесятої річниці конкурсу наприкінці 2005 року. Учасники ABBA брали участь і в минулих виданнях Melodifestivalen: Анні-Фрід Лінгстад виступала сольно в 1969 році, та як гурт під назвою Agnetha, Anni-Frid, Björn & Benny у 1973 році з піснею «Ring Ring». Б'єрн Ульвеус і Бенні Андерссон також написали чотири пісні Melodifestivalen, три з яких у співавторстві з менеджером ABBA Стікканом Андерссоном.
Після проведення Євробачення 1975 у Стокгольмі, коли ліві групи стверджували, що Швеція не повинна витрачати гроші через потенційно можливу перемогу наступного року та потребу в цьому разі чергового проведення Євробачення Melodifestivalen був скасований утретє та востаннє в історії конкурсу. Це призвело до масових демонстрацій проти комерційної музики та організації антикомерційного Alternativfestivalen, тому Швеція вирішила не брати участь у Євробаченні 1976 та не проводити Melodifestivalen.
Після повернення Швеції на конкурс у 1977 та проведення Melodifestivalen, країна посіла останнє місце на Євробаченні, у 1978-1979 також не здобувала у значних результатів, а у 1980-1982 роках трималася лише в десятці. Ці роки стали найнапруженішим періодом суперництва між учасниками в історії Melodifestivalen — змагання відбувалося між Бйорном Скіфсом та дуетом Лассе Голма й Кіккі Даніельссона. У фіналі 1978 року, після тай-брейку, пісня Скіфса перемогла над Даніельссон і Голмом з невеликим відривом. Виконавці знову змагалися один проти одного в 1981 році, коли пісня Скіфса на два бали обійшла Chips — гурт, у якому брала участь Даніельссон з піснею, написаною Голмом. Коли Chips перемогли на Melodifestivalen в 1982 році з «Dag efter dag», Даніельссон пожартувала, що вони здобули перемогу на конкурсі того року завдяки тому, що Бйорн Скіфс не брав у ньому участі.
Зміни форматі та коливання популярності (1983—2001) Період 1983-1991 років був одним з найуспішніших для Швеції — переможці Melodifestivalen здобули на Євробаченні в ці часи дві перемоги, два місця у трійці найкращих і два — у п'ятірці. Система голосування, яка використовувалася на Melodifestivalen протягом більшої частини цього періоду, була запроваджена в 1982 році. Вона використовувалася до 1998-го, за винятком декількох років, та стала основою для сучасного формату конкурсу. Нова система проведення Melodifestivalen передбачала перший та другий раунди: у першому раунді змагалися десять пісень, п'ять найкращих з яких проходили до другого, в якому й визначався переможець. Окрім цього, у 1982-му та між 1984—1987 роками відбувалися зміни у сортуванні голосування журі — його відсортовували за віком, а не за місцем проживання.
У 1984 році переможці Melodifestivalen — гурт Herreys, що складався з трьох братів —з піснею «Diggi-loo diggi-ley» приніс Швеції другу перемогу на Євробаченні. У 1990 році аудиторія Melodifestivalen досягла рекордної кількості — понад п'ять мільйонів переглядів . Наступного 1991 року Карола з піснею «Fångad Av En Stormvind» перемогла на Євробаченні в Римі, що стало третьою перемогою Швеції на конкурсі. Після цього результати країни на Євробаченні загалом залишилися незмінними, проте популярність Melodifestivalen пішла на спад. Крістер Бйоркман, який переміг у 1992-му, посів на Євробаченні в Мальме останнє місце, що було найгіршим результатом країни-господарки конкурсу до 2015 року, коли Австрія отримала нуль балів.
1993 року на Melodifestivalen було запроваджене експериментальне телеголосування, але спроба виявилася невдалою — шведська телефонна мережа зазнала краху через перенавантаження під час голосування, а шведські таблоїди згодом випускали заяви, що телеголосування спотворило кінцеві результати. Це було пов'язано з тим, що гурт Arvingarna, який того року переміг на Melodifestivalen з піснею «Eloise», посів би лише четверте місце за умови врахування балів журі. SVT ніколи не підтверджувало правдивість цих заяв.
Регіональне журі було відновлене вже наступного 1994 року, коли стала першою співачкою, яка тричі вигравала на конкурсі. Melodifestivalen 1998 був останнім, коли журі визначало переможця — у 1999 році телеголосування було запроваджене знову й назавжди. Однак, на відміну від 1993 року, у визначенні результатів зберігалися й бали журі, а голоси розподілялися у співвідношенні 50/50. Того ж 1999 року переможницею Melodifestivalen стала Шарлотта Нільссон з піснею «Tusen och en natt», що здобула перше місце на Євробаченні 1999 в Єрусалимі й принесла четверту перемогу Швеції. Ця перемога знову підвищила популярність Melodifestivalen — конкурс 2000 року привернув найбільшу кількість глядачів з 1993-го, а також став останнім роком, коли на конкурсі використовували живий оркестр.
Значні зміни та розширення конкурсу (2002—2008) На початку XXI століття , тогочасний голова відділу розваг SVT, почав оновлення Melodifestivalen . Крістер Бйоркман, переможець Melodifestivalen 1992 року, був призначений керівником конкурсу 2002 року й розпочав процес модернізації заходу. Змагання були подовжені з одного вечора до п'яти тижнів (півфіналів), подібно до формату 1971 року, та мали «Другий шанс», завдяки чому кількість учасників зросла до 32, що більш ніж у тричі збільшило попередню кількість. Також до участі були допущені пісні не тільки шведською, а й іншими мовами.
Нова система передбачала, що півфінали могли «подорожувати» по країні. Унаслідок цього Melodifestivalen 2002 року став першим, який перемістився за межі Стокгольма, Гетеборга та Мальме. Того ж року розпочався і дитячий варіант конкуру — Lilla Melodifestivalen, який використовувався для відбору шведської заявки на Дитяче Євробачення та проводився до 2014 року. Зміни відбулися й 2004 року, коли на Melodifestivalen організатори вперше самостійно запросили артистів для участі в конкурсі, а не обмежилися лише поданими заявками.
У 2005 році система голосування викликала суперечки у фіналі після того, як Мартін Стенмарк став переможцем Melodifestivalen з перевагою у три бали над Нанне Грьонвалл, попри те, що остання отримала на 150 000 телеголосів більше. 2007 року етап «Другого шансу» був перетворений на повноцінне вечірнє шоу у форматі дуелів у двох раундах, що відбувалися у вигляді боротьби між двома учасниками.
Після введення журі на Євробаченні (2009-дотепер) Хоча зміни формату Melodifestivalen мали значний вплив на конкурс у самій Швеції (понад два мільйони голосів було віддано у фіналі 2007 року проти менше ніж 360 000 у 2001-му), конкурентоспроможність країни на Євробаченні згодом почала погіршуватися. Так, переможці Melodifestivalen 2007 та 2008 посіли на Євробаченні 18 місця, у 2009 — 21-ше, а 2010 року Швеція вперше не пройшла до фіналу конкурсу.
Проте з 2011 року, коли Ерік Сааде, який переміг на Melodifestivalen з піснею «Popular», здобув для Швеції 3 місце на Євробаченні, країна ввійшла у свій найкращий період за результативністю на конкурсі, що продовжується й надалі. Наступного року Лорін з «Euphoria» перемогла на Melodifestivalen 2012 з рекордними понад 670 000 телеголосами, а згодом виграла Євробачення 2012 в Баку, що стало п'ятою перемогою Швеції на конкурсі.