Шон Кінні (повне ім'я Шон Говард Кінні, ; 27 травня 1966, Рентон, Вашингтон, США) — американський музикант, найбільш відомий як барабанщик і співзасновник рок-гурту Alice in Chains.
У 2001—2002 був членом супергурту Spys4Darwin, а також співпрацював з іншими виконавцями, такими як Джонні Кеш і Metallica. З 2009 року Кінні є співвласником клубу Crocodile у Сіетлі.
У складі Alice in Chains Кінні отримав дев'ять номінацій на премію «Греммі».
Біографія Шон Говард Кінні народився в місті Рентон, штат Вашингтон, 27 травня 1966 року. Його батько був офіцером поліції, а мати міським чиновником. Батьки юного Шона розлучилися і його виховувала рідна сестра. Інтерес до музики у Кінні з'явився у ранньому віці. Свою першу барабанну установку він отримав коли йому було 5 років. Його дідусь грав у місцевому гурті The Cross Cats. Юний Шон був присутній на репетиціях з дев'ятирічного віку, а в перервах вчився грати на ударній установці. Коли з The Cross Cats пішов барабанщик, дідусь Шона посадив за установку онука. Так юний Кінні почав виступати разом із п'ятдесятирічними музикантами та провів у гурті кілька років.
Після вступу до школи Liberty Senior High School, Шон захопився рок-музикою і почав слухати альтернативний метал і хеві-метал. Коли йому було 12 років, у пошуках колективу Кінні дав оголошення в газету і його запросили до рок-гурту Cyprus. «Він був до біса крутий і багато мудрував», — згадував бас-гітарист Cyprus Майк Старр. Незабаром Кінні та Старра вигнали з гурту, бо вони були занадто молодими. Через деякий час колишні колеги випадково зустрілися у торговому центрі, розговорилися і з'ясувалося, що Кінні вигнали з дому. Майк приютив його у себе, познайомивши з матір'ю і сестрою Меліндою. Шон почав зустрічатися з нею і фактично став частиною сім'ї Старрів.
Кар'єра
Alice in Chains
Кінні познайомився із Лейном Стейлі приблизно у 1985 році, коли група Стейлі «Sleze» грала в парку Alki Beach. Згадуючи ці часи, Кінні розповів журналу Guitar Legends, що при першій зустрічі він сказав Стейлі, що він крутий, але його група — відстій, і що йому потрібно знайти іншого барабанщика, тому Кінні запропонував себе. У той час у Кінні не було телефону, тому він дав Стейлі папірець із номером своєї дівчини.
Наприкінці 1987 року подрузі Шона зателефонував Лейн Стейлі та сказав, що шукає барабанщика у власний гурт. Кінні прийшов до клубу Music Bank, де Стейлі репетирував із гітаристом Джеррі Кантреллом, і послухавши їхні записи, погодився приєднатися до гурту. «Їхня важка і гівняна музика мені завжди подобалася, але мені не було з ким грати її раніше. Усі навколо намагалися бути схожими на Bon Jovi», — згадував Кінні. Музикантам залишалося знайти бас-гітариста, і коли Джеррі Кантрелл згадав про Майка Старра, з яким недовго грав у гурті Gypsy Rose, здивуваннюю Шона не було меж. «Взагалі-то це його сестра», — сказав барабанщик, вказавши на Мелінду. З приходом Старра група була повністю укомплектована. Колектив змінив кілька назв, перший час виступаючи як Diamond Lie і граючи пісні, написані Джеррі Кантреллом. У середині 1988 року менеджер Ренді Гаузер наполіг на зміні назви, і Diamond Lie було перейменовано на Alice in Chains. Протягом року колектив багато виступав у Сіетлі та околицях, і завоював славу «наступного великого гурту», привернувши увагу великих звукозаписних компаній. У вересні 1989 року Alice in Chains підписали контракт із Columbia Records і почали роботу над дебютним альбомом.
Перша платівка Alice in Chains вийшла 1990 року та отримала назву Facelift. Запис відбувся у сіетлській студії London Bridge під керівництвом продюсера Дейва Джердена. Участь Кінні в записі була під питанням, оскільки за півтора місяця до цього барабанщик зламав руку. Найнятий сесійний барабанщик грав недостатньо голосно, тому Кінні не витримав, зняв гіпс раніше терміну, і перемагаючи біль, виконав усі партії самостійно. «Я зрізав гіпс у студії та тримав поруч з установкою відро з льодом, щоб охолоджувати руку», — згадував Кінні. Платівка була витримана в стилі хеві-металу 1970-х років, через що Alice in Chains охрестили «сучасними Black Sabbath». Музиканти гастролювали з Extreme, Іггі Попом, а також взяли участь у турі «Битва титанів» із провідними треш-метал колективами. Разом з іншими сіетлськими музикантами, Кінні знявся в художньому фільмі «Одинаки», присвяченому гранжевій субкультурі, що набирала обертів. На хвилі інтересу до сіетлського рок-руху музичний телеканал MTV помістив у ротацію кліп Alice in Chains на пісню «Man in the Box». Гурт миттєво став відомим за межами рідного міста, виступив на розігріві у Van Halen, а альбом Facelift розпродали накладом понад 500 000 примірників, ставши «золотим». Під час концертного туру Кінні приснилося, що музиканти записують акустичні композиції, які були написані для «Одинаків», але не потрапили до фільму. Alice in Chains втілили цю ідею в життя, записавши акустичний мініальбом Sap, і випустили його без особливої рекламної кампанії на початку 1992 року.
Другий альбом Alice in Chains отримав назву Dirt і вийшов наприкінці 1992 року, у розпал розквіту гранжу. Платівка опинилася на шостому місці хіт-параду Billboard 200 і незабаром стала «золотою». Відверті тексти вокаліста Лейна Стейлі, що розповідають про його наркотичну залежність, закріпили за Alice in Chains репутацію «найгероїновішого» гурту Сіетла. Залежність торкнулася не тільки Стейлі, а й інших учасників гурту, включно з Кінні: «Наркотики брали гору. Ми вживали все, що потрапляло нам до рук, у будь-яких кількостях. Це почало працювати проти нас. На цьому записі, з яким, напевно, нас асоціюють, все показано на чистоту… Відтоді деякі з нас продовжили рухатися в такому ж напрямку, а інші — ні.», — згадував Кінні в інтерв'ю Грегу Прато. Під час концертного туру на підтримку Dirt Кінні відрізнявся агресивною поведінкою, списуючи п'яні витівки на своє деструктивне альтер-его на ім'я «Стів».
На початку 1993 року гурт вирішив звільнити бас-гітариста Майка Старра. Шон Кінні зв'язався телефоном із Майком Айнезом із гурту Оззі Осборна і запросив приєднатися до Alice in Chains. У новому складі музиканти провели європейське турне, записали кілька пісень для саундтрека до фільму «Останній кіногерой» і виступили на літньому фестивалі Lollapalooza. У вересні 1993 року Alice in Chains спонтанно записали акустичний альбом Jar of Flies, придумавши та виконавши за тиждень сім нових пісень. Платівка вийшла на початку 1994 року і стала першим мініальбомом в історії музики, який дебютував на вершині хіт-параду Billboard.
Після виходу Jar of Flies Alice in Chains взяла творчу відпустку. Шон Кінні скористався перервою, щоб пройти курс лікування від алкогольної залежності. Влітку 1994 року напередодні спільних концертів з Metallica група зібралася знову. Вокаліст гурту Лейн Стейлі прийшов на репетицію під дією наркотиків і розлючений Кінні жбурнув у нього паличками, пообіцявши, що більше ніколи не гратиме зі Стейлі. Посварившись із колегами, Стейлі приєднався до супергрупи Mad Season, яку заснував гітарист Pearl Jam Майк Маккріді. Троє членів Alice in Chains, що залишилися, на початку 1995 року стали працювати над піснями Джеррі Кантрелла без участі Стейлі. Зрештою їм вдалося знайти спільну мову з фронтменом і розпочати запис третього альбому Alice in Chains. Робота над платівкою рухалася повільно через проблеми зі здоров'ям у вокаліста і зайняла близько п'яти місяців. У проміжках між сесіями Шон записав кавер-версію пісні «Time of the Preacher» для триб'ют-альбому Віллі Нельсона разом із Джонні Кешем, Кімом Таїлом і Крістом Новоселічем. Барабанщик також відзначився в першій сольній пісні Джеррі Кантрелла «Leave Me Alone», написаній для кінофільму «Кабельник».
Нова платівка гурту отримала назву Alice in Chains, але неофіційно її називали «Триніжка», через обкладинку із зображенням триногого собаки, концепцію якої придумав Шон. Альбом вийшов у листопаді 1995 року, потрапивши на вершину чарту Billboard, але не супроводжувався традиційним концертним туром через небажання Стейлі виступати. Переконати вокаліста вдалося лише навесні 1996 року, коли Alice in Chains дали перший за 2,5 роки концерт для телевізійного шоу MTV Unplugged. Шон Кінні та Джеррі Кантрелл також змогли умовити Стейлі виступити на розігріві у своїх кумирів, гурту Kiss, який проводив реюніон-тур. Після фінального концерту Лейн опинився в лікарні через передозування. Пізніше з'ясувалося, що цей виступ став останнім для Лейна Стейлі у складі Alice in Chains.
Після Alice in Chains Після того, як у 1996 році померла колишня наречена Лейна Стейлі Демрі Перрот, вокаліст остаточно перестав з'являтися на публіці, і гурт призупинив свою діяльність. У 1998 Кінні взяв участь у записі дебютного сольного альбому Джеррі Кантрелла під назвою Boggy Depot, разом з іншими музикантами, такими як Майк Айнез, Норвуд Фішер, Рекс Браун і Лес Клейпул. Пізніше він вирушив у турне разом із бас-гітаристом Old Lady Litterbug Ніком Райнгартом, гітаристом Queensrÿche Крісом Дегармо і клавішником Fishbone Крісом Даудом, виступаючи на розігріві у Metallica. Кінні також відзначився на альбомі Metallica Garage Inc., зігравши на перкусії в кавер-версії Lynyrd Skynyrd «Tuesday's Gone».
У серпні 1998 року Кінні ненадовго возз'єднався з колегами по Alice in Chains, щоб записати дві нові пісні для бокс-сету Music Bank. Скориставшись студією Дейва Джердена Eldorado, в якій тривала робота над альбомом The Offspring Americana, Кантрелл, Кінні та Айнез записали інструментальні партії для пісень, які Кантрелл спочатку планував виконати самостійно. Пізно вночі до студії прибув і Стейлі, однак, він виглядав дуже погано через постійне вживання героїну і так і не зміг записати свої партії. Вокал Стейлі довелося записувати пізніше і з іншим продюсером. 19 липня 1999 року Кінні взяв участь у радіопрограмі, присвяченій виходу збірки найкращих хітів Greatest Hits і бокс-сету Music Bank, зателефонувавши в студію з Олбані, штат Нью-Йорк. Несподівано для всіх, в ефір зумів пробитися Лейн Стейлі та провів пів години разом із колегами, не виключаючи можливості продовження роботи в Alice in Chains.
У 1999 році Шон Кінні й Кріс Дегармо вирішили заснувати власний супергурт, запросивши бас-гітариста Майка Айнеза і вокаліста гурту Sponge Вінні Домброскі. Колектив отримав назву Spys4Darwin. Музиканти записали мініальбом Microfish, який вийшов 2001 року, а також виступили на фестивалі Endfest у Сіетлі.
Перший час після фактичного розпаду Alice in Chains Кінні намагався підтримувати стосунки з Лейном Стейлі . Фронтмен зізнавався Кінні, що не має наміру припиняти вживати наркотики аж до самої смерті. Шон іноді заглядав до Лейна, але зізнавався, що його квартира була «не найздоровішим місцем». Починаючи з 2000 року Лейн і Шон практично не бачилися. У квітні 2002 року стало відомо, що Стейлі знайшли мертвим у своїй квартирі від передозування. На церемонії прощання зі Стейлі Шон у сльозах вигукнув: «Моє серце розбите. Я втратив багато друзів, але це…». У жовтні 2004 року Кінні та Кантрелл отримали повідомлення від Sony Music, про те, що контракт між лейблом і Alice in Chains, що діяв із 1989 року, розірвано.
Возз'єднання Alice in Chains