Олекса́ндр Семе́нович Іва́нченко (19 травня 1936, Мисайлівка, Київська область — 25 серпня 2003, Москва, Росія) — український та російський журналіст, моряк, письменник, дослідник писемності та історії дохристиянської Русі.
Життєпис Походить з багатодітної селянської родини. Перші вірші та твори Іванченка почали друкувати 1948 року. Здобув освіту геолога, в 1950-х роках в часі пошуків алмазних родовищ переходив пішки та переїздив на різних транспортних засобах — і на собачих упряжках — Камчатку, Колиму, острови Льодовитого океану, Чукотку, Якутію.
Тривалий час працював кореспондентом центральних радянських ЗМІ. По тому служив на флоті, здійснив чотири навколосвітні подорожі — шляхами Миклухо-Маклая.
Літературною творчістю зайнявся змалечку — перші вірші та дитячі оповідки почали друкувати 1948 року, перша книжка вийшла 1956 року.
В переважній більшості це літературно-художні та публіцистичні твори, написані по мотивам його мандрів. Зокрема, це: «Шляхами великого росіянина» — про Миклухо-Маклая, «Далекосхідні мандри та пригоди», «Повісті морозного півдня», «Золотий материк», «Золото для БАМу», «Там, за небосхилом», «Земля п'яти сонць», «У південній Африці», «Ображені зорі», «Люлька пірата», 1983 «У Західному Ірані», «Де вмирають альбатроси?», «Екзотика смарагдових берегів».
На схилі літ присвятив себе вивченню та осмисленню історії та писемності дохристиянської Русі, вивчав лексикологію писемності древніх мов — переважно «мертвих», в яких отримали свій відбиток ранні проміжки розвитку світової цивілізації. Ці дослідження були надруковані лише частково — автор розраховував продовжувати роботу в цьому напрямку, та смерть цьому завадила.
Похований в Москві на кладовищі «Ракіткі».
Джерела Олександр Іванченко / Чтиво