Слобідка — історичний мікрорайон міста Одеси малоповерхової забудови, колишнє передмістя, відділене від центру вулицею Балківською і залізницею.
Історія Слобідка — історичний мікрорайон в Одесі, територіально входить до складу Пересипського району. Серед решти житлових масивів Одеси Слобідка вирізняється розкиданістю і неоднорідністю забудови. Разом із навколишніми селищами і житловими масивами вона утворює цілу систему з населенням понад 40 тис. жителів. З них у Старій Слобідці, розташованої на схід від вулиці Віталія Нестеренка, проживає 10 тис. чоловік, трохи менше (9 тис. осіб) — у районі висотної забудови вздовж вулиці Балківської, який з'явився в 1970-х роках. Між корпусами лікарні і вулицею Хутірською розташована Нова Слобідка, а за нею йде Крива Балка. Хоча ці райони відомі з кінця XIX сторіччя, більша частина будинків була побудована тут в 1950-1960-х роках. Цей масив приватного сектора, другий за площею в Одесі, налічує 18 тис. жителів. Ще 5 тис. одеситів живуть у районі вулиць Грушевського і Ядова.
Селище Слобідка-Романівка виникло вже в 1820-х роках і, на відміну від Молдаванки, його забудова регламентувалася планом. Новоселам, які приїжджали для роботи в порту, давали невеличкі, по 2-3 сотки ділянки. Тому квартали на Слобідці, як правило, завширшки не перевищують 50 метрів. Головною причиною, через яку нові одесити селилися так далеко від міста, була вода — на місці нинішньої вулиці Балківської протікала річка під назвою Водна балка. Вона мала мальовничий вигляд і, деякий час навіть була місцем розташування вілл аристократів. Зокрема, на території Дюківського парку була дача Рішельє.
Поступово з приїздом до Одеси нових жителів, у місті почали виникати національні анклави, де значну частину населення складали представники певної групи. Так, євреї переважно оселялися на Молдаванці, а ті, які були більш заможними, — у центрі, між вулицями Пушкінською і Маразліївською; німці віддавали перевагу району Кірхи, поляки — хуторам поблизу Дальніх Млинів. Слобідка від початку була переважно українським районом. Згідно з даними перепису 1897 року тут мешкало 12 тисяч чоловік, — не набагато більше, ніж сьогодні.
Це передмістя ніколи не було таким бідним і кримінальним, як Молдаванка, але й тут вистачало проблем: дороги без твердого покриття, відсутність освітлення та водогону на більшості вулиць, брак житла. Ці проблеми, так би мовити, компенсувалися великою кількістю зелених насаджень, які «переховувалися» за високими парканами охайних будиночків з низькими вікнами.
Однак вигляд Нової Слобідки був не таким, він поступово складався з безлічі хуторів і маєтків, а також Кривої Балки, в ярах якої оселялися здебільшого волоцюги і дрібні шахраї. Тим часом, 1913 року саме в Кривій Балці виникло невелике котеджне селище «Згода». Завдяки прокладенню лінії трамвая почався відтік міського середнього класу на околиці, де можна було дозволити собі окремий будинок, та й повітря було чистіше.
Наприкінці XIX сторіччя за Слобідкою почали будівництво величезного комплексу лікарень. Перспектива бурхливого розвитку Одеси вже тоді була очевидною, тому міська влада відвела під забудову ділянку 1500 × 400 метрів. Насамперед, 1892 року на Слобідку перевели психіатричну лікарню, яка раніше розташовувалася на вул. Херсонській (нині — Пастера). Відтоді назва селища стало прозивним. Про людей дивної поведінки або буйного темпераменту казали, що за ними «Слобідка-Романівка плаче».
Неподалік від «психіатрії» в 1900—1902 роках з'явилися корпуси Нової міської лікарні (архітектор — Владислав Домбровський), що стала найбільшою в місті. За радянських часів вона отримала статус обласної та зберігала його аж до 1980 року, коли було збудовано корпуси лікарні на вулиці Академіка Заболотного. Комплекс лікарень закінчується Слобідським кладовищем, що дало сусідній вулиці назву «Цвинтарна». 1854 року тут з'явилася невелика церква Різдва Богородиці. Пізніше, 1898 року, завдяки зусиллям панотця Максима Гордієнка, почалося будівництво великого храму Вознесіння і парафіяльної школи. Для цього будівництва парафіяни пожертвували 40 тисяч рублів і найбільший майдан селища. У 1930-х роках храм перепрофілювали під господарські потреби, а по війні тут відкрили дитсадок, який працює дотепер. 1990 року одна з його кімнат була відведена під капличку.
У період з 1925 по 1940 рік тут було вимощено або реконструйовано десятки кілометрів доріг, розширилася мережа водогону, були побудовані школи, клуби та дитячі садки. У рамках програми доступного котеджного будівництва, розгорнутої по війні, на південь від Слобідки з'явилися робочі селища заводу ім. Дзержинського (поблизу залізниці) і Нафтовиків (на виїзді з міста). Здебільшого це були 2-поверхові будинки, на 8 квартир. Витягнуті 16-24-квартирні корпуси характерні для невеликого селища Заводу ім. Жовтневої революції, побудованого 1948 року вздовж вулиці Братів Ачканових (нині — вулиця Михайла Грушевського). Нову віху в історії Слобідки відкрив Генеральний план 1966 року, який передбачав не тільки нове будівництво, а й знесення значної частини району. Такі ж принципи були закладені в Генплан 1989 року. Урамках цієї стратегії 1973 року почалася форсована реконструкція вулиці Балківської, яка мала органічно зв'язати нові райони, — Черемушки і селище Котовського в обхід центральної частини міста. Водойму поблизу автовокзалу завели в труби, а зверху зробили насип, якім і пройшла дорога.
Перші 9-поверхівки на вулиці Балківській з'явилися 1975 року. Дещо пізніше почалося висотне будівництво і на вулиці Сергія Ядова, неподалік селища «Нафтовик». У роки останнього будівельного буму цей район знову був затребуваний завдяки вигідному розташуванню на перетині доріг, що зв'язують великі житлові масиви з історичним центром.
Пам’ятники та меморіальні дошки
У районі Слобідки в Одесі зосереджено низку пам’ятників і меморіальних дощок, що відображають трагічні події періоду Другої світової війни, зокрема Голокосту та окупаційного терору, а також увічнюють пам’ять окремих осіб, пов’язаних із цим мікрорайоном.
Пам’ятник партизанам і підпільникам у сквері Старостіна. Монумент розташований у сквері імені Старостіна, поблизу Одеської гімназії №76 Одеської міської ради . Пам’ятник присвячений учасникам підпільно-партизанського руху, які чинили опір нацистським та румунським окупантам в Одесі під час Другої світової війни. На меморіальній плиті викарбувано прізвища деяких героїв, чия діяльність була територіально пов’язана з мікрорайоном та прилеглими територіями Одеси. Сквер є традиційним місцем проведення урочистих заходів до Дня визволення міста.
Меморіальна дошка на території Слобідського ринку, присвячена подіям 1941 року. Після підриву 22 жовтня 1941 року будівлі колишнього управління НКВС на вулиці Маразліївській, 42, де розміщувалися румунська комендатура та штаб 10-ї дивізії, окупаційна влада розпочала масові каральні акції. Одним із місць показових страт став Слобідський ринок. 23 жовтня 1941 року біля стіни базарного корпусу було розстріляно кілька десятків мирних жителів. У пам’ять про ці події на території ринку встановлено меморіальну дошку на честь загиблих мешканців.
Меморіальна дошка жертвам Голокосту (район «Суконки»). У роки окупації на території Слобідки, зокрема в районі сучасної швейної фабрики, було створено гетто, куди наприкінці 1941 року зігнали приблизно 35–40 тисяч євреїв. Воно використовувалося як місце тимчасового утримання мешканців перед депортаціями та знищенням.
Меморіальна дошка загиблому правоохоронцю. На вулиці Сергія Ядова (колишня назва — Ювілейна) розміщено меморіальну дошку, присвячену сержанту міліції, який помер унаслідок важкого вогнепального поранення, отриманого під час виконання службового обов'язку в 1994 році. Поранення Сергій Ядов дістав під час затримання озброєного злочинця, що намагався пограбувати мирних громадян. За цей подвиг правоохоронець був посмертно нагороджений державною відзнакою, а на його честь перейменовано вулицю, що розташована поблизу Одеської міської клінічної лікарні № 11
Найбільші підприємства і заклади
Слобідський ринок (народна назва «Базарчик») (Праведників Світу / площа Молоді)
Обласна дитяча клінічна лікарня (вул. Віталія Нестеренка, 3)
Міська лікарня № 11 (вул. Віталія Нестеренка, 5)
Хлібозавод № 3, нині ТОВ «Агроком» (вул. Віталія Нестеренка, 7)
Комунальний заклад «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» (колишня Одеська обласна психіатрична лікарня № 1) (вул. Віталія Нестеренка, 9)Рішення Одеської обласної ради від 26.12.2012 № 703-VI «Про оптимізацію закладів охорони здоров'я психіатричного профілю в Одеській області» .Рішення Одеської обласної ради від 24.12.2013 № 984-VI «Про затвердження передавального акта комунальних установ „Одеська обласна клінічна психіатрична лікарня № 1“, „Одеський обласний наркологічний диспансер“, Одеського обласного психоневрологічного диспансеру» .
Одеський обласний онкологічний диспансер (вул. Нежданової, 32)
Будинок побуту (вул. Праведників Світу, 40) (зараз використовується як офісний центр)
Міська дитяча поліклініка № 1 (вул. Праведників Світу, 36)
Дитяча музична школа № 4 (вул. Праведників Світу, 65)
Кінотеатр «Сучасник» (не працює; приміщення здаються в оренду) (вул. Віталія Нестеренка, 26)
Гуртожитки та спортивно-тренувальна база Одеського морехідного училища, комплекс відомий під назвою «Екіпаж» (вул. Маловського, 10)
Текстильна фабрика (нині ТОВ «Одетекс», частина будівель здається в оренду) (вул. Праведників Світу, 1)
Шкіряний завод (виробництво закрито 2007 року через пожежу, нині в процесі ліквідації, будівлі та приміщення здають в оренду) (вул. Слобідська, 56)
Трамвайне депо № 2 «Жовтневе» (нині ліквідоване) (пров. 1-й Польовий, 1)
Станція юних техніків (ліквідована 1996 року, частина приміщення реконструйована під храм) (вул. Віталія Нестеренка, 36)
Школи
Одеська гімназія №11 Одеської міської ради I—II ступенів (вул. Віталія Нестеренка, 6) Одеська гімназія №61 Одеської міської ради I—II ступенів (вул. Віталія Нестеренка, 20) Одеська гімназія №76 Одеської міської ради І–ІІ ступенів (вул. Віталія Нестеренка, 24) Одеський ліцей №111 Одеської міської ради І–ІІІ ступенів (пл. Молоді, 17б) Одеський ліцей №5 Одеської міської ради І–ІІІ ступенів (вул. Балківська, 42; біля трамвайної зупинки «Стахановський провулок»)
Транспорт
Залізничний
Платформа «Слобідська» для приміських поїздів колосовського напрямку. Розташована на початку вулиці Праведників Світу (істор. Міська) за територією текстильної фабрики.
Трамвай
Перші трамвайні лінії в Одесі з’явилися наприкінці XIX століття у вигляді кінної залізниці (конки). З початку XX століття, зокрема з 1910-х років, розпочалася активна електрифікація трамвайної мережі. Район Слобідки, як важливий робітничий і медичний осередок міста, потребував надійного транспортного сполучення з центральною частиною Одеси, у зв’язку з чим саме сюди були прокладені одні з перших трамвайних ліній.
Станом на сьогодні Слобідка обслуговується 12 та 15 трамвайними маршрутами.
Маршрут №12 Херсонський сквер – Слобідський ринок
Забезпечує найкоротше сполучення району з боку Пересипу. Трамвай прямує вулицями Балківською та Маловського, піднімаючись безпосередньо до Слобідського ринку та комплексу міських лікарень.
Маршрут №15 Слобідський ринок – Олексіївська площа
Є ключовою лінією, що з’єднує Слобідку з центральною частиною Одеси. Маршрут проходить через вулиці Ніжинську, Пантелеймонівську, Велику Арнаутську та Успенську, охоплює район Тираспольської площі й забезпечує зручне сполучення з ринком «Привоз».
Історія транспорту