Вальтер Езау (; 28 червня 1913, Ніндорф, Шлезвіг-Гольштейн — 11 травня 1944, Сен-Віт, Льєж) — німецький військовий льотчик-ас за часів Третього Рейху, протягом Громадянської війни в Іспанії та Другої світової війни здобув 127 перемог у повітряних боях, у тому числі 8 під час Іспанської громадянської війни. Оберст (1944) Люфтваффе. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з Дубовим листям та Мечами (1941).

Біографія Вальтер Езау вступив в армію в жовтні 1933 року, почавши службу в 2-му артилерійському полку. У 1934 році він був переведений в люфтваффе і отримавши звання фаненюнкера вступив до авіаційної академії (нім. Deutsche Verkehrsfliegerschule) в Ганновері. Після її закінчення він в званні лейтенанта був направлений служити в Jagdgeschwader 132, пізніше, що в травні 1939 року перетворений в Jagdgeschwader 2 «Richtofen».

У квітні 1938 року лейтенант Езау став одним з перших пілотів-винищувачів, спрямованих для проходження бойової служби в складі групи винищувачів J / 88 в Іспанії. Перебуваючи в ескадрильї 3.J / 88, він в ході подальших бойових дій здобув 9 перемог в період з 15 липня по 3 листопада 1938 року, ставши одним з провідних асів цієї війни. За свої заслуги він став нагородженим в числі 28 осіб Іспанським золотим хрестом з мечами та діамантами. Протягом цієї кампанії він також був поранений, за що отримав Іспанська нагрудний знак за поранення.

1 березня 1939 року Езау, повернувшись до Німеччини, був включений до складу штабного ланки I./JG2.

15 липня того ж року, Вальтер Езау отримав звання обер-лейтенанта і був призначений командиром 1./JG20, пізніше реорганізованої в 7./JG51.

Першу свою перемогу у Другій світовій війні Езау здобув лише 13 травня 1940 року, коли вермахт вже почав битву за Францію. Протягом Французької кампанії він здобув 5 перемог, що формально давало йому право називатися асом.

З початком Битви за Британію Езау був одним з німецьких пілотів, які лідирують за кількістю перемог і 18 серпня 1940 року став 5 пілотом люфтваффе, який досяг рубіжу в 20 перемог в ході Другої світової війни, за що 2 дні по тому був нагороджений Лицарським хрестом Залізного хреста, отримавши цю нагороду першим з пілотів JG51.

11 листопада 1940 року гауптман Езау був призначений командиром групи III./JG3, замінивши на цій посаді Вільгельма Бальтазара. До цього часу на його рахунку значилося 39 перемог одержаний в ході Другої світової війни і тому показником він займав 4-е місце в люфтваффе, поступаючись тільки Гельмуту Віку, Вернер Мельдерс і Адольфу Галланда.

З настанням зими напруження боїв над Ла-Маншем вщухло, і свою 40-ту перемогу Езау зміг здобути лише 5 лютого 1941 року.

З початком нападу вермахту на СРСР Езау, разом зі своєю групою, брав участь у кровопролитних боях. При цьому зі збільшенням кількості боїв також збільшилися і успіхи німецького аса. 30 червня він здобув свою 50-ту перемогу з початку Другої світової війни, а 10 липня він за день отримав 5 перемог (64-68-я). Наступного дня, 11 липня він здобув свою 70-ту перемогу, а 17 липня 80-ю.

В кінці липня 1941 року Езау був переведений на Західний фронт, оскільки отримав у підпорядкування свою колишню ескадру JG2, які продовжували вести бої на Заході. На цей момент на його рахунку значилося 86 перемог, 44 з яких був здобуті над радянськими пілотами.

Зі зміною району бойових дій і отримання нової посади результативність аса знизилася, проте він продовжував здійснювати бойові вильоти і нарощувати рахунок своїм перемогам. 26 жовтня 1941 року Езау став третім пілотом у світі, що переступили планку в 100 перемог, здобутих в ході Другої світової війни. А з урахуванням перемог в Іспанії, їх стало вже 109.

Нагороди

Комбінований Знак Пілот-Спостерігач (1936) Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу (4 роки) Військова медаль (Іспанія) Медаль «За Іспанську кампанію» (Іспанія) Іспанський хрест в золоті з мечами та діамантами Нагрудний знак Легіону Кондор «За поранення» в чорному Залізний хрест 2-го класу (15 травня 1940) 1-го класу (20 травня 1940) Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям і мечами Хрест (№ 102; 20 серпня 1940) Дубове листя (№ 9; 6 лютого 1941) Мечі (№ 3; 15 липня 1941) Відзначений у Вермахтберіхт 5 разів «Окрім тих чотирьох офіцерів, яких загудували протягом останніх тижнів, ще 3 льотчика винищувача одержали 20 і більше перемог: гауптман Маєр, гауптман Езау і гауптман Тіцен. На вершині перемог знаходиться майор Мельдерс з 32-а повітряними перемогами.» (6 вересня 1940) «Гауптман Езау, командир групи винищувальної ескадри, вчора здобув свою 40-ву повітряну перемогу.» (6 лютого 1941) «У повітряних боях останніх днів гауптман Езау здобув свою 54-ту, а обер-лейтенант Франціскат — 21-шу перемогу.» (4 липня 1941) «Майор Езау, командир винищувальної ескадри, 26 жовтня здобув свою 100-у повітряну перемогу.» (27 жовтня 1941) «Командир винищувальної ескадри оберст Вальтер Езау, якого фюрер нагородив Лицарським хрестом Залізного хреста з дубовим листям і мечами за 117 повітряних перемог над британськими і північно-американськими ворогами, героїчно загинув у повітряному бою. Люфтваффе втратили одного із своїх найкращих льотчиків-винищувачів і командирів.» (15 травня 1944; посмертно) Німецький хрест в золоті (17 жовтня 1943) Нагрудний знак «За поранення» в сріблі Комбінований Знак Пілот-Спостерігач з діамантами Авіаційна планка винищувача в золоті з підвіскою «300»

Див. також Список асів Люфтваффе Другої світової війни Карл-Вільгельм Гофманн Герхард Шепфель Карл-Готтфрід Нордманн Фрідріх Облезер Ганс Філіпп

Література

Berger, Florian (1999). Mit Eichenlaub und Schwertern. Die höchstdekorierten Soldaten des Zweiten Weltkrieges. Selbstverlag Florian Berger. ISBN 3-9501307-0-5. Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945. Podzun-Pallas. ISBN 3-7909-0284-5. MacLean, French L. (2007). Luftwaffe Efficiency & Promotion Reports — For the Knight's Cross Winners. Atglen, Pennsylvania: Schiffer Military History. ISBN 978-0-7643-2657-8. Obermaier, Ernst (1989). Die Ritterkreuzträger der Luftwaffe Jagdflieger 1939—1945. Mainz, Germany: Verlag Dieter Hoffmann. ISBN 3-87341-065-6. Scherzer, Veit (2007). Die Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2. Thomas, Franz (1998). Die Eichenlaubträger 1939—1945 Band 2: L-Z. Osnabrück, Germany: Biblio-Verlag. ISBN 3-7648-2300-3. Die Wehrmachtberichte 1939—1945 Band 2, 1. Januar 1942 bis 31. Dezember 1943. München: Deutscher Taschenbuch Verlag GmbH & Co. KG, 1985. ISBN 3-423-05944-3. Die Wehrmachtberichte 1939—1945 Band 3, 1. Januar 1944 bis 9. Mai 1945. München: Deutscher Taschenbuch Verlag GmbH & Co. KG, 1985. ISBN 3-423-05944-3. Залесский К. А. Люфтваффе. Военно-воздушные силы Третьего рейха. — М.: Эксмо, 2005. — 736 с. — 5000 экз. — ISBN 5-699-13768-8

Kwasny A., Kwasny G., Die Eichenlaubträger 1940—1945 (CD), Deutsches Wehrkundearchiv, Lage-Waddenhausen, 2001 Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939—1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9 Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941—1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X

Посилання

Walter «Gulle» Oesau Oesau, Walter  — нагороди оберста Езау Walter Oesau Оезау Вальтер Oesau, Walter «Gulle» Оесау Вальтер (Walter Oesau)

Відео Die Deutsche Wochenschau Walter Oesau Stukas u Hermann Göring Walter Oesau Walter Oesau

Примітки

! colspan="3" style="background: #C1CDC1;"|Командування військовими формуваннями (установами) Третього Рейху