Збірна Української Радянської Соціалістичної Республіки — команда футболістів з УРСР. Ця збірна ніколи не була членом ФІФА, брала участь у Чемпіонатах СРСР та Спартакіадах народів СРСР, а також проводила товариські матчі. Керувалась Федерацією футболу УРСР.
Перша збірна, що збирала найкращих виконавців республіки, скликалась у 1924—1959 та 1979 роках. У 1960-х роках республіку представляла друга збірна з виконавців, що змагалися у Класі «Б» першості Союзу. На Спартакіадах СРСР 1983—1986 років Україна була представлена молодіжними (U-20 та U-21) збірними.
Історія Навесні 1924 року збірна УСРР готувалася до запланованої зустрічі з робітничою збірною Німеччини. Перший матч команда провела 4 травня в Харкові проти збірної міста та поступилася з рахунком 2:3. Харків'яни першими забили два м'ячі, після чого Іван Натаров головою відзначився першим голом в історії збірної УСРР. У першому таймі воротар Борис Войтенко вивихнув плече у зіткненні з нападником Казаковим; до перерви його у воротах замінив Микола Кротов, а після перерви — Рукавіцин. Збірна УСРР скоротила відставання до одного м'яча, але зрівняти рахунок не змогла.
9 травня повторна зустріч зі збірною Харкова завершилася внічию 0:0, а 11 травня збірна УСРР перемогла збірну Юзівки з рахунком 5:1.
Після завершення чемпіонату УСРР 1924 року було сформовано склад республіканської збірної для участі у футбольному турнірі II Всесоюзного свята фізкультури. 23 серпня команда поступилася збірній Автономної Кримської СРР з рахунком 0:3, а наступного дня перемогла збірну Харкова — 1:0. Після поразки від кримчан Всеукраїнській раді фізичної культури надали право включити до складу збірної кількох футболістів Криму, однак цим правом не скористалися.
Чемпіонати СРСР і закордонні матчі (1924—1931) У вересні 1924 року збірна УСРР, основу якої становили футболісти Харкова, взяла участь у чемпіонаті СРСР, проведеному в Москві в межах II Всесоюзного свята фізкультури. Представниками чотирьох союзних республік були Харків від УСРР, Ленінград від РСФРР, Мінськ від БСРР та збірна Закавказзя від ЗСФРР. 3 вересня українці перемогли збірну Закавказзя з рахунком 4:0, а 6 вересня у фіналі здолали Ленінград — 2:1 — і стали чемпіонами СРСР.«Известия». 1924. № 203 (6 вересня). С. 5; № 205 (9 вересня). С. 4.
Після завершення турніру команда провела в Москві ще дві товариські зустрічі. 8 вересня на стадіоні «Червона Пресня» вона перемогла неофіційну збірну СРСР, сформовану з футболістів Москви та Ленінграда, з рахунком 1:0. Єдиний гол на 37-й хвилині забив Іван Натаров. 10 вересня українці також перемогли збірну Москви — 2:1.
Наступного разу республіканську збірну сформували восени 1926 року для поїздки до Австрії. Команда виступала під назвою «Збірна українських металістів», однак до її складу ввійшли провідні футболісти Харкова, Сталіно, Миколаєва та Краматорська. 16 жовтня у Відні українці зіграли внічию 3:3 з робітничою збірною міста, сформованою з футболістів клубів — Вільної асоціації аматорських футбольних клубів Австрії. Наступного дня у Вінер-Нойштадті вони перемогли робітничу збірну Нижньої Австрії з рахунком 4:3.
У серпні 1928 року збірна УСРР взяла участь у футбольному турнірі Всесоюзної спартакіади, який водночас визначав чемпіона СРСР. Українці перемогли збірну Закавказзя 2:1, БСРР — 6:2, а у фіналі своєї частини турніру розгромили робітничу збірну Уругваю, яка була представлена — 7:1. У загальному фіналі 23 серпня збірна УСРР поступилася збірній Москви з рахунком 0:1 і стала срібним призером чемпіонату СРСР та футбольного турніру Спартакіади.
Того ж року Президія ВРФК УСРР двічі карала футболістів за проведення несанкціонованих матчів від імені збірної. У вересні на шість місяців дискваліфікували 13 гравців за самовільні матчі в Орєхово-Зуєво, Богородську та Москві.«Вестник физической культуры». 1928. № 9. С. 25. Ще 13 футболістів було дискваліфіковано з 1 січня до 1 липня 1929 року за несанкціоноване турне містами України.«Вестник физической культуры». 1928. № 10. С. 25.
У чемпіонаті СРСР 1931 року збірна УСРР розпочала виступ із півфіналу, де 10 червня поступилася збірній ЗСФРР з рахунком 0:3.
Матчі проти Туреччини Улітку 1933 року збірна Туреччини проводила турне Радянським Союзом. Після перемоги над неофіційною збірною СРСР з рахунком 2:1 турецьку команду, яка вже прямувала до Одеси для повернення додому, запросили провести додатковий матч зі збірною УСРР. Зустріч відбулася 12 серпня на харківському стадіоні «Динамо» та завершилася перемогою господарів з рахунком 3:2. Усі три м'ячі збірної УСРР забив Костянтин Щегоцький.
20 серпня 1934 року команди зустрілися в Києві на стадіоні «Динамо». За рахунку 3:2 збірна УСРР забила ще один м'яч, однак після протестів турецької сторони гру перервали. Через 55 хвилин матч відновили за попереднього рахунку. Туреччина зуміла зрівняти рахунок, але наприкінці зустрічі українці забили переможний м'яч — 4:3. Три м'ячі збірної УСРР забив Петро Лайко, ще один — Віктор Шиловський. Турне Францією та Бельгією У серпні—вересні 1935 року збірна УСРР у складі радянської спортивної делегації здійснила турне Францією та Бельгією. Упродовж 17 серпня—1 вересня команда провела вісім матчів — шість у Франції та два в Бельгії — і перемогла в усіх із загальною різницею м'ячів 94:4. Перші дві зустрічі відбулися в межах міжнародного робітничого спортивного фестивалю, організованого французькою (, скор. FSGT); у цих матчах збірна УСРР представляла Радянський Союз.
У перших п'яти матчах українці зустрічалися переважно з робітничими спортивними командами: збірною нідерландського союзу Червоної спортивної єдності (, скор. RSE), паризькими командами FSGT, «Пролетарсьєн Спортів Клішуаз» та «Юніон Спортів Травайїст» із Ліможа. Найбільшу перемогу команда здобула 18 серпня в Мезон-Альфорі, розгромивши збірну паризького регіону FSGT з рахунком 17:1. 29 серпня на паризькому Стад де Парі збірна УСРР перемогла клуб «Ред Стар Олімпік» — 6:1. Турне завершилося перемогами над робітничими збірними Бельгії — 12:1 у Схарбеку та 8:1 у Серені.
Повоєнний період У футбольних турнірах Спартакіад народів СРСР серед дорослих команд збірна УРСР виступила двічі та обидва рази здобула бронзові медалі. На І літній Спартакіаді 1956 року українці дійшли до півфіналу, де поступилися збірній Грузинської РСР з рахунком 1:3, а в матчі за третє місце перемогли збірну Ленінграда — 2:1.
Наприкінці 1958 року збірна УРСР вирушила в турне Об'єднаною Арабською Республікою, Суданом та Ефіопією, яке завершилося 1 січня 1959 року. Команда була повністю сформована з футболістів київського «Динамо», а очолював її Віктор Шиловський. Українці провели 12 матчів, у яких здобули сім перемог, чотири рази зіграли внічию та зазнали однієї поразки, із загальною різницею м'ячів 32:18. Єдина поразка сталася в першій зустрічі турне 21 листопада, коли збірна УРСР поступилася збірній Каїра — 0:1.
На VII літній Спартакіаді 1979 року збірну УРСР тренував Валерій Лобановський. Команда посіла друге місце у своїй півфінальній групі, а в матчі за бронзові медалі перемогла збірну РРФСР з рахунком 2:1 у додатковий час. Обидва м'ячі забив Степан Юрчишин. У складі збірної також виступали Анатолій Дем'яненко, Леонід Буряк, Олег Блохін і Володимир Безсонов.
Молодіжні збірні Окремо від першої збірної УРСР республіку представляли молодіжні команди. У 1978 році відбувся перший розіграш турніру на приз тижневика «Футбол-Хокей» «Переправа», який тоді мав статус чемпіонату СРСР серед збірних віком до 20 років. Збірна УРСР перемогла у своїй відбірній зоні, а у фінальному турнірі здобула чемпіонський титул, обігравши збірну Москви в серії післяматчевих пенальті — 5:4; основний і додатковий час завершилися без голів.
У футбольному турнірі VIII літньої Спартакіади 1983 року брали участь футболісти віком до 20 років. Збірна УРСР посіла четверте місце: матч за бронзові медалі проти збірної Москви завершився внічию 1:1, після чого українці поступилися в серії пенальті — 1:3.
На IX літній Спартакіаді 1986 року змагалися команди, сформовані з футболістів віком до 21 року. Молодіжна збірна УРСР виграла турнір, перемігши у фінальному матчі збірну Узбецької РСР з рахунком 1:0.
Матчі збірної
До переліку внесено санкціоновані матчі, підтверджені тогочасною пресою та іншими наведеними джерелами.
Не включено несанкціоновані матчі 1928 року, після яких футболісти отримали піврічні дискваліфікації: матчі першої збірної Української СРР проти Орєхово-Зуєва, Богородська та «Харчовиків», а також матчі другої збірної під час турне Україною.
Принцип розмежування команд
У джерелах 1920-х років назви «Україна», «УСРР» і «Харків» уживалися непослідовно. У цьому переліку окремо подано власне республіканську збірну Української СРР та збірну Харкова, яка як чемпіон УСРР представляла республіку на чемпіонаті СРСР 1924 року. Тому матчі Харкова проти Закавказької СФРР і Ленінграда, а також наступні зустрічі з командами СРСР і Москви винесено до окремого підрозділу.
Команду, заявлену від Української СРР на Всесоюзній спартакіаді 1928 року, залишено в переліку республіканської збірної. Її склад майже повністю формували футболісти Харкова, але в турнірі вона представляла Українську СРР.
Республіканська збірна Української СРР / Української РСР
Збірна Харкова як представник Української СРР у вересні 1924 року
Суперники збірної УРСР
Баланс наведено з погляду республіканської збірної УСРР/УРСР. Чотири матчі збірної Харкова у вересні 1924 року до цих підсумків не включено.
позитивний баланс нейтральний баланс негативний баланс
Зі збірними держав і союзних республік
Команда Перший матч Останній матч Російська СФРР / Російська РФСР 16 6 3 7 33 34 −1 26 травня 1929 4 серпня 1979 Закавказька СФРР 2 1 0 1 2 4 −2 18 серпня 1928 10 червня 1931 Туреччина 2 2 0 0 7 5 +2 12 серпня 1933 20 серпня 1934 Білоруська СРР / Білоруська РСР 2 1 1 0 6 2 +4 19 серпня 1928 30 липня 1979 Азербайджанська РСР 1 1 0 0 4 1 +3 8 серпня 1956 8 серпня 1956 Таджицька РСР 1 1 0 0 3 1 +2 23 липня 1979 23 липня 1979 Литовська РСР 1 1 0 0 2 0 +2 28 липня 1979 28 липня 1979 Казахська РСР 1 1 0 0 2 1 +1 4 серпня 1956 4 серпня 1956 Узбецька РСР 1 1 0 0 2 1 +1 21 липня 1979 21 липня 1979 Грузинська РСР 1 0 0 1 1 3 −2 12 серпня 1956 12 серпня 1956
З клубними, міськими, регіональними, робітничими та іншими збірними
Команда Збірна Харкова 7 2 3 2 11 11 0 Збірна Москви 4 1 1 2 4 5 −1 Робітнича збірна Нижньої Австрії 4 4 0 0 14 6 +8 Друга збірна Української СРР 4 3 1 0 13 7 +6 Збірна 3 3 0 0 16 3 +13 (Паризький регіон) 1 1 0 0 17 1 +16 (східний сектор Паризького регіону) 1 1 0 0 16 0 +16 Робітнича футбольна федерація (FTF) 1 1 0 0 12 1 +11 Збірна FTF (Льєзький регіон) 1 1 0 0 8 1 +7 «Динамо» (Київ) 2 0 1 1 3 4 −1 Робітничий спортивний союз Ліможа 1 1 0 0 15 0 +15 Збірна Північного району Російська СФРР 1 1 0 0 13 1 +12 Збірна Червоної спортивної єдності (RSE) 1 1 0 0 11 0 +11 «Пролетарський спорт Кліші» 1 1 0 0 9 0 +9 «Ред Стар Олімпік» 1 1 0 0 6 1 +5 Збірна Юзівки 1 1 0 0 5 1 +4 Збірна Вад-Медані 1 1 0 0 5 1 +4 «Аль-Гіляль» 1 1 0 0 4 1 +3 «Аль-Меррейх» 1 1 0 0 5 3 +2 «Рабис» (Харків) 1 1 0 0 3 1 +2 Збірна Дире-Дауа 1 1 0 0 3 1 +2 «Мекурія» 1 1 0 0 2 0 +2 Збірна Ленінграда 1 1 0 0 2 1 +1 Збірна Александрії 1 1 0 0 2 1 +1 1 0 1 0 3 3 0 1 0 1 0 3 3 0 «Мечал» 1 0 1 0 3 3 0 1 0 1 0 2 2 0 Збірна зони Суецького каналу 1 0 1 0 1 1 0 «Сент-Джордж» 1 0 1 0 1 1 0 ДПМВ (Москва) 1 0 0 1 2 3 −1 Збірна Праги 1 0 0 1 0 1 −1 Збірна Єгипту (до 24 років) 1 1 0 0 3 2 +1 Збірна Каїра 1 0 0 1 0 1 −1 Автономна Кримська СРР 1 0 0 1 0 3 −3
Матчі другої та молодіжних збірних УСРР/УРСР
У таблиці наведені матчі другої збірної Української СРР, збірної Української РСР класу «Б» та молодіжних збірних Української РСР. Вони не зараховуються до матчів основної республіканської збірної.
Суперники другої та молодіжних збірних УРСР
Баланс наведено з погляду другої або молодіжної збірної УРСР. Перемоги в серіях пенальті не зараховано як перемоги в матчах.