Анато́лій Іва́нович Золотарьо́в ( , село Годунівка — ) — останній міністр промисловості будівельних матеріалів УРСР, заслужений працівник промисловості України, народний депутат України 2-го скликання.
Життєпис Народився 1 липня 1934 (село Годунівка, Глухівський район, Сумська область) в родині службовців; українець; дружина Олена Миколаївна (1935) — викладач педагогічного училища; син Вадим (1961) — старший науковий працівник Харківського інституту радіоелектроніки НАН України.
Освіта: Київський політехнічний інститут (1958), гірничій інженер.
Народний депутат України 2-го скликання з серпня 1994 (2-й тур), Лебединський виборчій округ № 352 Сумська область, висунутий трудовим колективом. Член Комісії з питань Чорнобильської катастрофи. Член групи «Незалежні». 3 вересня 1996 — Верховна Рада України достроково припинила повноваження народного депутата.
З 1958 — гірничій майстер шахти «Кочегарка», Донецька область. 1959—1962 — начальник цеху, головний інженер Заруцького вапняного заводу, Сумська область. З 1962 — начальник Харківського цегельного заводу «Комсомолець». 1964 — начальник кам'яно-щебеневого заводу в селі Підстепне Дніпропетровській області. З 1965 — директор Харківського цегельного заводу «Комсомолець». З 1968 — керівник тресту «Харківбудматеріали». З січня 1976 — генеральний директор об'єднання «Харківбудматеріали». З липня 1979 — директор Харківського плиткового заводу. З квітня 1986 — заступник Міністра промисловості будівельних матеріалів УРСР, з липня 1990 до ліквідації посади — Міністр. липень 1991-21 лютого 2000 — голова Української державної корпорації промисловості будівельних матеріалів (Укрбудматеріали).
Помер в травні 2006.
Нагороди Заслужений працівник промисловості України (червень 1994). Почесна Грамота Президії Верховної Ради УРСР (1984). Орден Трудового Червоного Прапора (1986). Почесна грамота Кабінету Міністрів України (лютий 2000).
Державний службовець 1-го рангу (червень 1994).
Примітки
Джерело Золотарьов Анатолій Іванович на іменці ВР України