Слонімський повіт (, ) — адміністративно-територіальна одиниця Великого князівства Литовського у 1507—1795 роках, а після з тою ж назвою Гродненської губернії Російської імперії з центром у місті Слонім. Мав у підпорядкуванні 23 волості. Займав близько 7,1 тисяч км².
Історія Повіт було утворено 1795 року у складі Слонімського намісництва у ході Третього поділу Річі Посполитої, 1797 року віднесено до Литовської губернії, а з 28 серпня 1802 року — до Гродненської губернії (містився у її північній частині). У 1921 році під владою Другої Речі Посполитої Слонімський повіт було перенесено до Новогрудського воєводства з майже повною зміною внутрішнього адміністративно-територіального устрою, див. .
Адміністративний поділ На 1913 рік до повіту входило 23 волості: Боркинська волость Битенська волость Гачицька волость Дворецька волость Деревнянська волость Деречинська волость Добромисльська волость Жировицька волость Козловська волость Коссівська волость Костроцька волость Куриловицька волость Люшневська волость Мар'їнська волость Мижевицька волость Поцовська волость Песковська волость Роготнянська волость Ружанська волость Старовірська волость Чемерська волость Шиловицька волость
Населення За даними етнографічної експедиції 1869—1870 років під керівництвом Павла Чубинського, невелику частину населення повіту стоновили українці.
За даними перепису населення 1897 року в повіті жило 226,3 тис. осіб. білоруси — 80,7 %; євреї — 15,2 %; росіяни — 2,1 %; поляки — 1,6 %. У повітовому центрі проживало 15 863 осіб.
Примітки
Джерела Демоскоп Weekly — Додаток. Довідник статистичних показників за переписом населення 1897