Вадим Прохорович Онищенко (, містечко Гостинін Варшавської губернії або місто Глухів Чернігівської губернії, тепер Сумської області — , місто Київ) — український радянський і компартійний діяч, депутат Верховної Ради СРСР 4-го скликання, депутат Верховної Ради УРСР 3-го скликання. Член ЦК КПУ в 1952—1960 рр.

Життєпис Народився в родині вчителя. У 1930 році закінчив профтехшколу, а в 1934 році — Шосткинський хіміко-технологічний інститут.

У 1934 році — інженер будівельної дільниці на будівництві комбінату № 100 міста Алексин Московської області.

З кінця 1934 року до 1940 року працював інженером-конструктором, начальником проєктного відділу, начальником відділу капітального будівництва і начальником 14-го будівельного управління заводу № 59 станції Петровеньки в Донецькій (Ворошиловградській) області.

У 1940 році — начальник відділу монтажних робіт тресту № 43 Народного комісаріату будівництва СРСР у місті Харкові.

У 1940—1941 роках — начальник відділу капітального будівництва Харківського заводу імені Т. Г. Шевченка.

Член ВКП(б) з 1941 року.

З вересня 1941 до 1942 року — начальник будівництва і директор будівництва заводу Народного комісаріату мінометного озброєння СРСР у місті Сарапулі Удмуртської АРСР. У 1942—1943 роках — головний інженер, начальник будівництва заводу № 284 міста |Сарапула Удмуртської АРСР.

У жовтні 1943 — 1944 року — заступник секретаря Сарапульського міського комітету ВКП(б) по промисловості.

З квітня 1944 до 1945 року — заступник завідувача промислового відділу Херсонського обласного комітету КП(б)У.

У 1945 (затв. у жовтні 1945) — листопаді 1948 року — заступник секретаря Херсонського обласного комітету КП(б)У по будівництву і будівельних матеріалах та завідувач відділу по будівництву і будівельних матеріалах Херсонського обласного комітету КП(б)У.

У грудні 1948 — 18 жовтня 1949 року — завідувач промислово-транспортного відділу Херсонського обласного комітету КП(б)У.

18 жовтня 1949 — 8 березня 1951 року — 2-й секретар Херсонського обласного комітету КП(б)У.

8 березня 1951 — лютий 1954 року — 1-й секретар Херсонського обласного комітету КПУ.

19 лютого — 15 вересня 1954 року — міністр житлово–цивільного будівництва Української РСР. 15 вересня 1954 — 31 травня 1957 року — міністр міського і сільського будівництва Української РСР.

З червня 1957 до квітня 1960 року — член колегії Міністерства внутрішніх справ Української РСР та начальник штабу Місцевої протиповітряної оборони (МППО) при МВС УРСР.

З квітня 1960 до серпня 1962 року — заступник міністра внутрішніх справ Української РСР. З серпня 1962 до листопада 1968 року — заступник міністра охорони громадського порядку Української РСР. З листопада 1968 до квітня 1973 року — заступник міністра внутрішніх справ Української РСР.

У квітні 1973 року вийшов у відставку. Проживав у місті Києві.

Помер 18 листопада 1991 року. Похований на Байковому цвинтарі.

Звання полковник внутрішньої служби (1960) генерал внутрішньої служби 3-го рангу (24.05.1965)

Нагороди Нагороджений орденом «Знак пошани», медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1945). медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.».

Джерела Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза 1898—1991 Известные личности Херсонщины