Харківська область ЗСПР — військово-територіальна одиниця адміністративного поділу Збройних сил Півдня Росії. Столиця області — Харків. Фактично утворена 25 червня (12 червня по старому стилю) 1919 року, після заняття військами Добровольчої армії Харкова, офіційно перезатверджена 25 серпня Цветков В. Ж. Белое дело в россии. 1919 г. (формирование и эволюция политических структур Белого движения в России) . — 1-е. — Москва: Посев ,2009 — С. 218. — 636 с. — 250 экз. — ISBN 978-5-85824-184-3 (у момент створення Новоросійської та Київської областей). Включала в себе територію Харківської, Катеринославської, (з червня 1919 року), Курської, Орловської (з кінця вересня 1919 року), Полтавської (з липня до 4 жовтня 1919 Приказ главноначальствующего Харьковской области № 69 от 4 октября 1919 года //газета Новая Россия. — 4 октября 1919 года.,Май-Маевский Владимир Зиновьевич (Зенонович). Донецк. История, события, факты. північну частину Таврійської губерніїРябуха Ю. В. Вооружённые Силы Юга России на территории Украины в 1919 г. — Рукопись. Диссертация на соискание научной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.02. — Всемирная история. — Харьковский Национальный Университет имени В. Н. Каразина. — Харьков, 2008. — с. 78. частково Київську та Чернігівську губернії,, а також південний фрагмент Тульської губернії (у жовтні 1919 року).

Скасована 12 грудня 1919 у зв'язку з наступом РСЧА і втратою адміністрацією ЗСПР контролю над Харковом.

Створення області Харківська область була фактично створена в день вступу в Харків основних сил Добровольчої армії. Історик Ю. Рябуха наводить дані радянських джерел, в яких розповідається, що в першу ж ніч приходу денікінців були знищені всі революційні знамена, плакати, радянські вивіски тощо Наступного дня майже на всіх будівлях майоріли російські прапори.Цит. по Рябуха Ю. В. Вооружённые Силы Юга России на территории Украины в 1919 г. — Рукопись. Диссертация на соискание научной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.02. — Всемирная история. — Харьковский Национальный Университет имени В. Н. Каразина. — Харьков, 2008. — c. 85.

Історики В. Кулаков і Е. Каширіна пишуть, що із захопленням України і Криму у білих з'явилася необхідність юридично обґрунтувати державний суверенітет областей, що знаходяться під їх контролем. У серпні 1919 року Головнокомандувач ЗСПР Денікін Антон Іванович звернувся до населення Малоросії з обіцянкою, що «в основу улаштування областей Півдня Росії буде покладено початок самоврядування та децентралізації при неодмінній повазі до життєвих особливостей місцевого побуту».Кулаков В. В., Каширина Е. И. Внешняя и внутренняя политика белого режима на Юге России (1918–1920 гг.) // Культурная жизнь Юга России : научный журнал ВАК. — 2009. — В. 2 (31). — С. 56-60.

25 серпня (6 вересня) 1919 наказом Денікіна на підконтрольних ЗСПР територіях були створені Київська, Новоросійська, область Північного Кавказу а також перезатверджена фактично існуюча до того часу Харківська область. На чолі області був поставлений головнокомандуючим генерал В.З. Май-Маєвський.Цветков В. Ж. Белое дело в России. 1919 г. (формирование и эволюция политических структур Белого движения в России). — 1-е. — Москва: Посев, 2009. — С. 218. — 636 с. — 250 экз. — ISBN

Адміністративний устрій Харківська область була однією з чотирьох областей, утворених ЗСПР на зайнятих територіях, поряд з Київською, Новоросійською і областю Північного Кавказу. Область поділялась на губернії, губернії — на повіти, а повіти, в свою чергу, на волості. В цілому адміністративний устрій ЗСПР повторював дореволюційний, а територіальний поділ був схожий на розмежування за генерал-губернаторствами і військовими округами.Рябуха Ю. В. Вооружённые Силы Юга России на территории Украины в 1919 г. — Рукопись. Диссертация на соискание научной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.02. — Всемирная история. — Харьковский Национальный Университет имени В. Н. Каразина. — Харьков, 2008. — С. 78-79.

Управління Головноначальницький На вищому щаблі цивільної ієрархії в області перебував головноначальницький. Цю посаду обіймав генерал, який командував арміями в даному регіоні. По колу обов'язків він виконував дореволюційні посади генерал-губернатора і командувача військами округу. У Харківській області цей пост займав з 25 червня по 8 грудня 1919 командувач Добровольчої армії генерал-лейтенант В. З. Май-Маєвський. Офіційно його посада іменувалася «Головноначальницький в Харківській області». Штаб-квартира Май-Маєвського перебувала в Будинку дворянського зібрання на Миколаївській площі (нинішній площі Конституції). При головноначальницькому перебували ради представників відомств і помічник з цивільної частини. На пост помічника був призначений генерал-майор М. М. Бутчік.Рябуха Ю. В. Вооружённые Силы Юга России на территории Украины в 1919 г. — Рукопись. Диссертация на соискание научной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.02. — Всемирная история. — Харьковский Национальный Университет имени В. Н. Каразина. — Харьков, 2008. — c. 79.

Губернатори У кожній губернії, яка існувала у складі області, затверджувався губернатор. Губернатор в межах своєї губернії користувався тими ж повноваженнями, що й головноначальник в області. Губернатором Харківської губернії було призначено Богдановича,Рябуха Ю. В. Вооружённые Силы Юга России на территории Украины в 1919 г. — Рукопись. Диссертация на соискание научной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.02. — Всемирная история. — Харьковский Национальный Университет имени В. Н. Каразина. — Харьков, 2008. — с. 79. Катеринославської — Щетиніна, Полтавської — генерала Ейлера, а з 19 серпня 1919 генерал Старицький.http://poltava-repres.narod.ru/vytoky/nesv/1919.htm О. О. Несвіцький. Полтава у дні революції та в період смути 1917—1922 рр.

Місцеве самоуправління

Історик Ю. Рябуха зазначає, що головнокомандування ЗСПР планувало ввести послідовний «ланцюг самоврядувань від сільського сходу до обласних дум». У зв'язку з цим відновлювалося функціонування міських дум з усіма відділами губернських і повітових земських управ. Головою Харківської губернської земської управи став поміщик Акишев.

Склик Харківської міської думи У вересні 1919 року почалася широка підготовка до виборів у Харківську міську думу.Рябуха Ю. В. Вооружённые Силы Юга России на территории Украины в 1919 г. — Рукопись. Диссертация на соискание научной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.02. — Всемирная история. — Харьковский Национальный Университет имени В. Н. Каразина. — Харьков, 2008. — с. 80. У жовтні 1919 року Дума була обрана, до її складу потрапили представники таких партій і блоків як безпартійно-ділова група, кадети та прогресисти, а також кілька українських демократів. Головою Харківської думи був обраний М. М. Салтиков.

Поліція, військові служби та розвідка Державна варта Функції поліції в області при білих виконувала державна варта. Вона поділялась на військову та цивільну. Військове відомство варти ділилося на три розряди: офіцери варти, військові чиновники і стражники. Офіцерський корпус Варти формувався з числа офіцерів військових частин та установ Військового та Морського управлінь, а також з числа офіцерів із запасу і відставки, як виняток - з цивільних осіб. Такі посадові особи іменувалися, як і до революції, військовими чиновниками. Зараховані до Державної варти на посади начальників або їх помічників у містах і районах міст, а також у міських ділянках та сільських волостях (пристави) набували статус військових чиновників Державної варти. Стражниками ставали добровольці або мобілізовані солдати. Цивільне відомство включало в себе кримінально-розшукові управління, кримінальні та експертні відділи, канцелярію та інші допоміжні установи. У них служили цивільні чиновники.Бутаков Я. А. Государственная стража (1919—1920) Командиром державної варти в Харківській області був генерал ТиновськийНовая Россія. Харьковская ежедневная газета. — 3 ноября 1919 года..

Військові комендатури Біла влада в прифронтових містах створювала військові комендатури. У Харкові військова комендатура почала роботу з перших днів після взяття міста в червні 1919 року. Комендантом Харкова з червня 1919 року було призначено генерал-майора А. І. Шевченко, потім комендантом став командир дроздовців генерал В. К. Віктовський, з 14 листопада до 12 грудня цей пост займав дроздовець полковник В. А.РуммельН. Н. Ребиков. На московском направлении. Харківська комендатура розташовувалася в будівлі готелю «Метрополь».

Розвідка та контррозвідка Також у Харкові працювали військові спецслужби. Вони формувалися на основі білогвардійського підпілля і різних агентів, що діяли ще за часів радянської влади.До приходу білих в місто у підпіллі існував Харківський центр, очолюваний полковником А. М. Двигубським і лейтенантом Чорноморського флоту П. С. Колтипіним-Любським. Після заняття міста білими Двигубський прийняв посаду начальника Харківського розвідувального відділення Штабу ЗСПР.Рябуха Ю. В. Вооружённые Силы Юга России на территории Украины в 1919 г. — Рукопись. Диссертация на соискание научной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.02. — Всемирная история. — Харьковский Национальный Университет имени В. Н. Каразина. — Харьков, 2008. — с. 81.Известия ЦК РКП (б) 1919. — 30 июня. Історик Ю. Рябуха пише, що незважаючи на недоліки організації, багато операцій контррозвідки проводилися досить успішно і особливо виділяє чотирьохкратну ліквідацію всіх радянських підпільних комітетів у Харкові в серпні-жовтні 1919 року.Рябуха Ю. В. Вооружённые Силы Юга России на территории Украины в 1919 г. — Рукопись. Диссертация на соискание научной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.02. — Всемирная история. — Харьковский Национальный Университет имени В. Н. Каразина. — Харьков, 2008. — с. 82.Luckett R. The White Generals: An account of the White Mowement and the russian Civil War. N.Y.: Viking Pres, 1971. p. 204

Соціально-економічна сфера Першим наказом главноначальник в Харківській області скасував всі декрети і розпорядження радянського уряду.

Економічна політика Відразу ж після вступу в Харківську область білогвардійська адміністрація заявила про свій намір позитивно вирішити земельне і робоче питання, відновити правовий порядок, який гарантує громадянські свободи, в тому числі і свободу совісті, ввести обласну автономію і широке місцеве самоврядуванняГражданская война на Украине 1918—1920. Сборник документов и материалов в 3-х т. — Т. 2. К.:Наукова думка, 1967. — с. 260..

Земельне питання