Слова́ччина (), офіційна назва — Слова́цька Респу́бліка () — держава на сході центральної Європи, межує на північному заході з Чехією, на півночі — з Польщею, на сході — з Україною, на півдні — з Угорщиною та на заході — з Австрією. Не має виходу до моря. Займаючи переважно гірську територію, Словаччина охоплює близько 49 035 км² з населенням понад 5,4 млн. У північній частині країни розташовані Західні Карпати (Словацькі Рудні гори, Татри й Бескиди), вкриті дубовими й буковими лісами; на півдні — частина Середньодунайської рівнини в долині Дунаю.Словацька Соціалістична Республіка // Столицею та найбільшим містом є Братислава, другим за величиною містом є Кошиці.

Слов’яни прийшли на територію сучасної Словаччини в V—VI ст. У VII столітті вони зіграли значну роль у створенні імперії Само. У IX столітті вони заснували Нітранське князівство, яке пізніше було завойовано Моравським князівством, у результаті чого утворилася Велика Моравія. У Х столітті, після розпаду Великої Моравії, цю територію було інтегровано в Угорське князівство, яке в 1000 році стало Угорським королівством. У 1241 і 1242 роках, після монгольського вторгнення в Європу, значна частина території була зруйнована. Територія була відновлена значною мірою завдяки Белі IV з Угорщини, який також поселив німців, що призвело до того, що вони стали важливою етнічною групою в цьому районі, особливо в нинішніх частинах центральної та східної Словаччини.Karl Julius Schröer, Die deutschen Mundarten des ungrischen Berglandes (1864)

Після Першої світової війни та розпаду Австро-Угорської імперії була створена держава Чехословаччина, що була єдиною країною в Центральній та Східній Європі, яка залишалася демократією у міжвоєнний період. Тим не менш, місцеві фашистські партії поступово прийшли до влади на словацьких землях і Перша словацька республіка існувала під час Другої світової війни як частково визнана держава-клієнт нацистської Німеччини. Наприкінці Другої світової війни Чехословаччина була відновлена як незалежна держава. Після перевороту 1948 року Чехословаччина опинилася під комуністичною адміністрацією і стала частиною Східного блоку, очолюваного Радянським Союзом. Спроби лібералізації комунізму в Чехословаччині завершилися Празькою весною, яка була придушена вторгненням військ Варшавського договору в Чехословаччину в серпні 1968 року. У 1989 році Оксамитова революція мирно поклала край комуністичному правлінню в Чехословаччині. Словаччина стала незалежною державою 1 січня 1993 року після мирного розпаду Чехословаччини, який іноді називають оксамитовим розлученням.

Словаччина є розвиненою країною з ринковою економікою та високим рівнем доходу, що займає дуже високе місце в індексі людського розвитку. Країна також сприятливо оцінює громадянські свободи, свободу преси, свободу Інтернету, демократичне управління та миролюбство. Словаччина підтримує поєднання ринкової економіки з комплексною системою соціального забезпечення, що забезпечує громадянам загальну медичну допомогу, безкоштовну освіту та одну з найдовших оплачуваних відпусток по догляду за дитиною в ОЕСР. Словаччина є членом Європейського Союзу, Єврозони, Шенгенської зони, Організації Об'єднаних Націй, НАТО, ЦЕРН, ОЕСР, СОТ, Ради Європи, Вишеградської групи та ОБСЄ. Словаччина також є домом для восьми об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО. Будучи найбільшим у світі виробником автомобілів на душу населення, Словаччина виготовила загалом 1,1 мільйона автомобілів у 2019 році, що становить 43% загального промислового виробництва.

Походження назви Назва Словаччина (Slovensko) країни, заселеної словаками, в сучасному розумінні вперше трапляється 1029 р. винятково у словосполученні «dux Sclavonie», а пізніше часто в різних варіантах та мовах з XV ст. Щодо раніших випадків, то є дискусійним, чи мається на увазі взагалі «слов'янська», чи конкретно «словацька» територія, як це часто бувало і з «словенськими» топонімами. Словацька історіографія часто виходить із того, що термін ще з часів Великоморавії «словен» або «словєн», «словенський» чи «словєнський» вказує на генетичних предків словаків.

Сучасна словацька форма «Словаччина» () вперше зафіксована 1675 року в заяві броумовського домену, скерованій гайтманові краю в Угерському ГрадіштіУглар, В.: Про походження назв словак, Словаччина та словацька мова (словац.). Частіше цю назву почали вживати на початку XIX ст. В історії часто згадується так звана «Верхньоугорська словацька околиця» () на позначення території в документах як «Меморандум словацької нації» або «Віденський меморандум», в яких представники словацького народу домагалися певної автономії на власній етнічній території.

Географія

Держава розташована в Центральній Європі, в південно-західній частині Карпат, у сточищі середнього Дунаю. Площа Словаччини становить 49 035 км², за цим показником вона посідає 129-те місце серед країн світу. Територія країни витягнута із заходу на схід на 418 км, а з півночі на південь максимально простягається лише на 209 км. На півночі межує з Польщею (спільний кордон — 541 км); на сході — з Україною (97 км кордону в Закарпатській області); на півдні — з Угорщиною (627 км); на заході — з Чехією (241 км) і Австрією (105 км) Slovakia  — The World Factbook, 2016.. Загальна довжина кордону становить 1611 км. Виходу до моря країна не має.

Крайні пункти: крайня північна точка — гора Баб'я, найближче село Оравська Полгора (49° 37′ північної широти, 19° 28′ східної довготи); крайня південна точка — Патінце (47° 44′ північної широти, 18° 17′ східної довготи); крайня західна точка — Загорська Вес (48° 23′ північної широти, 16° 50′ східної довготи); крайня східна точка — Нова Седлиця (49° 05′ північної широти, 22° 34′ східної довготи).

Геологія

Геологічна будова

Словаччина — порівняно невелика держава в Центральній Європі, але її геологічна будова надзвичайно різноманітна й складна. Територія країни лежить на стику двох великих тектонічних областей — Карпатської складчастої системи та Паннонської западини, що зумовило строкатість гірських порід, рельєфу й корисних копалин.

Переважна частина Словаччини належить до Західних Карпат — гірської системи, сформованої в альпійську епоху горотворення (мезозой — кайнозой). Карпати тут мають складну «мозаїчну» будову: чергуються кристалічні масиви, осадові товщі та вулканічні комплекси. Найдавніші породи — кристалічні сланці, гнейси та граніти — виходять на поверхню у Високих Татрах, Малих Карпатах і Низьких Татрах. Їхній вік сягає палеозою й навіть докембрію. Саме ці тверді породи формують найвищі й найстійкіші гірські масиви країни. Поверх кристалічного фундаменту залягають мезозойські осадові породи — вапняки, доломіти, мергелі, пісковики. Вони широко представлені в Словацькому карсті, Спісько-Гемерських горах та інших районах. Розчинення вапняків водою призвело до розвитку карстових форм рельєфу: печер, провалів, підземних річок. Словаччина є однією з найбагатших на печери країн Європи.

Особливе місце в геології Словаччини займають неогенові вулканічні масиви. У центральній та південній частинах країни поширені андезити, базальти, туфи, що сформувалися внаслідок активного вулканізму 23 —5 млн років тому. До таких районів належать Словацьке Середньогір'я, Кремницькі та Штявницькі гори. Саме з вулканізмом пов'язані родовища кольорових і благородних металів. Район Банської Штявниці ще з середньовіччя відомий покладами срібла й золота, що відіграли значну роль в економічній історії країни.

Південний захід і південний схід Словаччини переходять у Паннонську низовину — велику тектонічну западину, заповнену молодими неогеновими й четвертинними відкладами. Тут переважають глини, піски, леси та алювіальні відклади, що формують рівнинний рельєф і родючі ґрунти. Ці території є головними сільськогосподарськими районами країни.

Корисні копалини

В країні розвідані поклади бурого вугілля, нафти й газу, залізної, марганцевої та поліметалевих руд, сурми, магнезиту (6 % світового видобутку). Розвідані поклади урану, кам'яного вугілля і сланцевого газу, розробка яких не ведеться через високу собівартість видобутку. Серед рудної сировини, що забезпечувала економічний розвиток країни в минулому — золото й срібло, які тепер видобувають у незначних кількостях у районі Ходруша-Хомру.

Рельєф Територія Словаччини охоплює частину Західних і околиці Східних Карпат та родючих Дунайської і Східнословацької низовин, від яких простягаються у північному напрямі широкі долини Вагу, Грону, Горнаду та інші. Зазначені долини і середгірські котловини густо заселені, натомість гірські масиви — малозаселені, а іноді майже безлюдні. Найбільшими гірськими масивами є Високі і Низькі Татри, найвища точка — гора Герлаховський Штит (2655 м), найнижча точка — уріз річки Бодроґ (94 м) біля села Стреда-над-Бодроґом. До 80 % території Словаччини розташовані вище 750 м над рівнем моря.

Рельєф СловаччиниГерлаховський ШтитГора Кривань,неофіційний символ країни

Завдяки поперечним долинам і низьким перевалам через Словаччину проходять важливі шляхи з Польщі до Угорщини. Натомість поздовжні долини і шляхи (зокрема Ваг — Попрад — Горнад) об'єднують захід, центр і схід Словаччини. Перехідне географічне положення і невеликі розміри словацької етнічної території (близько 40 000 км²) спричинили те, що вона не становила окремої держави і входила до складу Угорського королівства або була об'єднана з Чехією (чому сприяло споріднення словаків із чехами).

Клімат Клімат країни помірно-континентальний. Зима холодна і суха; літо тепле і вологе. Найбільша кількість опадів випадає в горах. Річні суми опадів перевищують 1000 мм у горах, а на рівнинах становлять менше 500 мм на рік. У Братиславі середня температура січня -1 °C, липня +21 °C. У горах зима холодніша, а літо прохолодніше.

Внутрішні води Уся територія Словаччини лежить у басейні Дунаю, який утворює південно-західний кордон держави, його притоки течуть переважно з півночі на південь: Морава, Ваг, Нітра, Грон. На сході карпатські річки: Лаборець, Ториса, Топля, Горнад і Ондава несуть свої води до Тиси — найбільшої притоки Дунаю. Річки країни є важливими джерелами гідроенергії. Найбільше озеро — Вельке Гінцово плесо.

Ґрунти й рослинність Ліси в Словаччині займають майже 40 % території країни: на південних схилах гір — широколистяні (бук, дуб скельний, дуб звичайний) мішані; на північних — хвойні (ялина (Picea) і ялиця (Abies)). Загалом у лісах країни переважають широколисті породи (53 %), з яких груди становлять 31 %, а діброви — 10 %; з хвойних найбільш поширені ялина (29 %) і ялиця (9 %). Вище від лісів у горах поширені альпійські луки.

Тваринний світ У гірських лісах Словаччини водяться олені, рисі, вовки і ведмеді, а з дрібних тварин — лисиці, вивірки, ласиці.

Охорона природи

Охороною природи в Словаччині завідує Міністерство охорони навколишнього середовища. У країні в період з 1949 до 2002 року створені 9 національних парків: Велька Фатра, Мала Фатра, Муранська Планина, Низькі Татри, П'єніни, Полонини, Словацький Карст, Словацький Рай, Татри.

Історія

Давня історія Залишки поселень людей на території сучасної Словаччини відомі з часів палеоліту. На початку нової ери територію сучасної Словаччини, заселену доти кельтами, опанували германські квади, у другій половині II століття південно-західну частину країни опанували римляни.

Слов'янські держави

У III—IV століттях нової ери Словаччину заселили слов'яни, які внаслідок Великого переселення народів стали провідним етнічним елементом. У VII столітті західна частина Словаччини входила до складу ранньофеодальної держави слов'ян, держави Само. У IX столітті на території західної і центральної Словаччини виникло Нітранське князівство з Прібіною на чолі. З приходом просвітителів Кирила і Мефодія розпочалася християнізація Словаччини.