Концертна симфонія — твір для групи солістів з оркестром.
Жанр був сформований у XVIII ст. В той час її називали концертом, концертіно та концертним дуетом, але, водночас, вона займала проміжне місце між симфонією та інструментальним концертом. Від концерту класична симфонія кончертанте «успадкувала» тричастинність, від симфонії — трактування виконавського складу як музично-естетичної цілісності. Специфіка жанру полягає в тому, що інструменти, які мають соло, не є в той же час постійними солістами, як в сольному концерті чи кончерто гроссо. Ці інструменти входять до складу оркестру і в доцільний момент композитор просто змінює їх функцію з оркестрової на сольну.
Приклади творів у цьому жанрі Гарольд в Італії (Берліоз) Концертна симфонія для гобоя, фагота, скрипки та віолончелі з оркестром (Гайдн) Концертна симфонія для скрипки і альта з оркестром (Моцарт) Концертна симфонія для духових та оркестру (Моцарт) Симфонія-концерт для віолончелі з оркестром (Прокоф'єв)
Див. також Концертштюк
Література Корній Л. Історія української музики. — Ч. 2 — Київ — Харків — Нью-Йорк: видавн. М. П. Коць, 1998. — 386 с. Посилання