Ахшти́рська печера, Велика Казачобродська — печера, екзотичне місце, унікальний, всесвітньо відомий пам'ятник палеоліту, розташована в правій частині Ахштирської ущелини над річкою Мзимта в Адлерському районі міста Сочі, (Краснодарський край, Росія). Відкрита для науки 28 (15) вересня 1903 французьким ученим Едуардом Альфредом Мартелем і його провідником Гавриїлом Ревінко, жителем Козачого Броду.

Загальна характеристика Печера була відкрита французьким вченним Едуардом Мартелем на початку XX століття. У 1936 році М. З. Панічкіна, що працювала в складі експедиції археологів, керованої Сергієм Миколайовичем Замятніним, виявила в печері оброблені кремені й кістки тварин. У 1937—1938 рр. Почалось детальне вивчення печери й при вході в неї С. М. Замятнін, розкопавши товщу відкладень глини, щебеню, знайшов безліч кісток тварин і крем'яних знарядь праці. Товщина цього так званого «культурного шару» сягала 5 метрів. Для сочинських печер це місце є найтовщим відкладенням. Розкопки проводились і в наступні роки археологами М. З. Панічкіним, Є. А. Векіловим. Останні дослідження проводилися в печері С. А. Кулаковим в 1996 році .

Вхід до печери розташований в 100 метрах над річкою, на висоті 185 метрів над рівнем моря . Печера має східну експозицію, простягається вглиб скелі на 150 метрів, утворюючи спочатку 20-ти метровий коридор, а потім переходить в зали. Висота у залах сягає 10 метрів, ширина 8 метрів. Перед печерою є дві площини, з'єднаних 12-ти метровим коридором. Печера обладнана штучним освітленням, сходамиАхштырская пещера.

Печеру вивчили та описали ґрунтовно. Геологи дослідили склад глини й щебеню, відкладень кам'яної доби. Внаслідок вивчень зростання і товщі шарів щебеню, зроблено висновок про значне похолодання клімату. У сильні морози склепіння печери тріскалось і відвалювалися шматки вапняку. Ботаніки, які вивчали пилок рослин, що збереглися в глині, також підтвердило факт похолодання. У нижніх шарах печери знайдено пилок листяних рослин, а вище — хвойних, морозостійких. Встановлено, що навколо печери ріс тільки темнохвойний ліс, що нагадує сучасний ялицево-смерековий. Вченими-зоологами знайдено більше 6000 кісток різних видів тварин, 92 % яких належали печерному ведмедю. Відомі залишки оленів, зубра, козла, вовка, лисиці та інших тварин. Внаслідок фізичних досліджень деревного вугілля радіовуглецевим способом визначено вік кісткових останків. Встановлено, що перші люди оселилися в Ахштирській печері близько 70 тисяч років тому. Це були неандертальці. Після перерви в 20 тисяч років, близько 30-35 тисячоліть тому, печеру населяли люди сучасного типу — кроманьйонці. Жили люди тут і в пізніші часи. Тривалі проміжки заселення печери пояснюються тим, що печера час від часу ставала непридатною для проживання, зокрема від вогкості. У такі часи це був притулок для печерних ведмедів.

Цінністю знахідок є те, що під час розкопок в печері знайдено величезну кількість готових знарядь — гостроконечників і пластин, а також відходів виробництва, включаючи відщепи, ядрища, відколи. Основною їжею первісних людей було м'ясо печерного ведмедя, кабана і оленя. Дуже багато матеріалів зібрано в Ахштирській печері про діяльність людини в період пізнього мустьє. При розкопках в шарах того часу були знайдені кам'яні знаряддя, в числі яких гостроконечники, рубаючі знаряддя, ядрища, відщепи і ретушери. Крім цього, в печері були знайдені дві плеснові кістки стопи первісної людиниАхштырская пещера.

Серед міфологів побутує думка, що коли Одіссей плив до Колхіди за «Золотим руном», то зустріч його з Циклопом відбулася в районі Сочі, а близькість до моря, відповідний рельєф місцевості, рослинність вказують на те, що це була Ахштирська печера. 1978 року Ахштирській печері присвоєно статус «Унікальний пам'ятник первісної археології та історії», вхід у неї був закритий. У 1996 році печера була перетворена на рекреаційний об'єкт. Нині печера частково відкрита для екскурсантів. Екскурсія її залами займає не більше години. Екскурсанти можуть самостійно оглянути безпечні гроти. У глибині печери зустрічаються сталактити.

Примітки

Посилання Ахштырская пещера Ахштырская пещера Ахштырская пещера

Література

«Кулаков С. А., Барышников Г. Ф., Левковская Г. М.» Некоторые результаты нового изучения Ахштырской пещерной стоянки (Западный Кавказ) // Кавказ и первоначальное заселение человеком Старого Света. — СПб.: Петербургское Востоковедение, 2007. С 65-81.