Нед Ладд, або Лудд (), — легендарний підмайстер, ім'ям якого назвали рух луддитів.
Згідно з легендою, витоки якої можна прослідкувати до статті у газеті The Nottingham Review, що вийшла 20 грудня 1811 року (незалежного підтвердження цій історії немає), 1779 року він у нападі гніву зруйнував свою в'язальну машину, чи то після того, як наглядач відшмагав його за лінощі, чи після того, як він став об'єктом кпинів місцевої молодіChase, Alston (2001) In a Dark Wood, Transaction Publishers, . С. 41. Ця історія поширилася, і щоразу, як робітники під час акту саботажу ламали свої в'язальні машини, про це жартівливо казали: «Це зробив Нед Ладд»George Gordon Lord Byron (2002) The Works of Lord Byron. Letters and Journals, Adamant Media Corporation, . С. 97Alsen, Eberhard (2000) New Romanticism: American Fiction, Routledge, . С. 43.
Коли у 1810-х рр. у Великій Британії з'явився рух луддизму (стихійні виступи робітників мануфактур проти впровадження машин і експлуатації робітників), вони присвоїли собі ім'я на той момент вже фольклорного персонажа «Капітана Ладда» (також відомого як «Король Ладд» або «Генерал Ладд») як свого уявного засновника і лідера. Так Ладд, справжнім ім'ям якого могло бути Едвард Ладлем (Edward Ludlam), став національним народним героєм АнгліїSeal, Graham. Encyclopedia of Folk Heroes. ABC-CLIO, 2001. 347 pages eBook ISBN 978-1576072165 .
Примітки
Джерела Луддити у Великій радянській енциклопедії Черняк Е. Б., Массовое движение в Англии и Ирландии в конце XVIII — начале XIX вв., М., 1962. Thompson Е. P., The making of the English working class, L., 1963. Гайко Г. І., Білецький В. С. Історія гірництва: Підручник. — Київ-Алчевськ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», видавництво «ЛАДО» ДонДТУ, 2013. — 542 с.