Бережниця (Калуський район)

Бережни́ця — село Калуського району Івано-Франківської області. Входить до складу Новицької сільської громади.

Історія

Одне з найдавніших поселень на Прикарпатті. Ймовірно, назва «Бережниця Шляхоцька» походить від річки Бережниця, що протікає через село.

У люстрації 1469 року задокументоване підтвердження Федором(?) права на село якомусь Димшу з Підмихайля, наданого грамотою князя Опольського і Велюнського ВолодиславаZródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 35 — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — 252 s..

Від назви села походить родове прізвище колишніх власників — шляхтичі Бережницькі. Колись у селі стояв замок, що був прихистком при численних набігах татар. У 1648 році замок був захоплений і спалений повсталими селянами і шляхтичами Бережницькими (замок належав посесору Бережниці Феліксу Ясінському)Жерела до істориї України-Руси, т. IV, стор. 304—308 — Львів, НТШ, 1898. — 412 с.Томашівський С. Т. Народні рухи в Галицькій Руси в 1648 р. // Тимів I. М. Калуш: історія в документах. Збірник документів і матеріалів. — Івано-Франківськ : Фоліант, 2017. — С. 30. — ISBN 978-617-7496-29-7..

Освіта З другої половини XIX ст. у Бережниці діяла однокласна парафіяльна школа основним завданням якої було навчити учнів елементарної грамоти — читання, друкованого письма і найпростіших обрахунків. Архіви свідчать, наприклад, про те, що коли у 1864 р. в селі проживало 1685 осіб, то школу відвідувало лише 36 дітей. У 1870 році з матеріалу старої церкви на подарованій поміщицею Ясінською земельній ділянці споруджена школа. З 1901 р. в селі діє вже парафіяльна школа, однак, кількість учнів все ще залишається мізерною.

У 1906 р. у Бережниці було відкрито гурток «Просвіта». До його складу тоді входило 11 селян та декілька шляхтичів. Збори гуртка тоді проводили почергово в домі кожного із членів, а вже з наступного, 1907 р. — у будинку сільської кооперативи. «Просвіта», як один з перших осередків організованого життя, сприяла не лише духовному та культурному відродженню українців, але й піднесенню господарської культури населення. Побудова римо-католицької богослужбової каплиці в 1911 році не внесла помітних змін у життя села, у якому розвивалась українська самосвідомість. Це яскраво вилилося в участі жителів села в легіоні Українських січових стрільців.

В Легіоні УСС воювали: 1. БАЗЮК Михайло П. 2. БАЗИШИН Іван Й. 3. ГАШУК Григорій Г. 4. ГРИНИК Михайло П. 5. ДАНІВ Василь П. 6. ЛУЦАН Петро С. 7. ПІКУЛОВИЧ Павло С. 8. ПРОКОПІВ Михайло Ф. 9. МАНЕЛЮК Грйгорій В. 10. ПРОКОПІВ Михайло Ф. 11. МАНЕЛЮК Грйгорій В. 12. МАНЕЛЮК Михайло С. 13. МЕЛЬНИЧУК Дмитро П. 14. МИЦАК Павло В. 15. СУСЛИК Дмитро 16. СУСЛИК Іван П. 17. СУСЛИК Микола А. 18. СУСЛИК Трохим

Коли в 1930 р. єврей Арон Ізак закрив корчму, на її місці в центрі села силами громади звели читальню, у якій займалися члени «Просвіти». На старому місці школа простояла до 1948 р., після того декілька разів переносилась у різні місця поки у 1958 р. не звели сучасне приміщення школи на 250 місць.

До великої просвітницької роботи долучилось товариство «Рідна школа», засноване в селі в 1931 році після переходу двадцяти українських родин до римо-католицької конфесії. Тоді ж членами гуртка у селі було створено дитячий садок. Співпрацюючи зі сільською читальнею та гуртківцями «Просвіти», «Рідна школа» сприяла вивченню української мови, національних звичаїв та традицій, вихованню любові до рідного народу, до України. Підтверджене повітовим плебісцитом 1932 року бажання більшості селян навчати дітей у школі українською мовою зневажив війт-поляк. Всі разом, гуртківці організували в селі мішаний церковний хор і драматичний гурток, про успішні вистави якого на гастролях по сусідніх села знаходимо неодноразові відгуки у повітовій пресі того часу. Вилучені гроші за концерти і вистави громада села спрямовувала на утримання вчителя у сільській школі, для навчання дітей, а також на закупівлю книг із творами українських письменників для сільської читальні, допомогу бідним, інвалідам та одиноким літнім людям. Висока національна свідомість селян підіймала їх на захист своїх прав проти окупантів у рядах УПА. Окупаційна польська влада насаджувала латинництво і полонізацію, використовуючи усі засоби зваблення і залякування. У 1939 році в селі проживало 1620 мешканців, з них 920 українців, 20 поляків і 680 латинників (у тому числі й 500 української шляхти, які в 1935—1936 рр. перейшли на р.-кат. обряд)Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939, стор. 32, 117 — Вісбаден, 1983..

Друга світова війна Польських окупантів змінили радянські, які негайно почали терор — арешти, убивства і виселення на Сибір.

Жителі с. Бережниці, виселені на чужину у 1941 р.: 1. БАЗЮК Марія Вітівна; 2. МЕЛЬНИК Василь Миколайович; 3. МЕЛЬНИК Володимира Миколаївна; 4. МЕЛЬНИК Ольга Миколаївна; 5. МЕЛЬНИК Марія Миколаївна; 6. МЕЛЬНИК Юстина Миколаївна; 7. МАНЕЛЮК Олексій Прокопович; 8. МЕЛЬНИК Євген Миколайович; 9. МИЦАК Петро; 10. МИЦАК Василь; 11. ПРОКОПІВ Степан.

Прихід німецьких окупантів також ознаменувався терором і вивезенням на примусову працю.

У 1941 році у Німеччину було депортовано: 1. БАЗЮК Ганну Василівну 2. БАЗЮКА Петра Андрійовича 3. БАЗЮКА Степана Прокоповича 4. ВОРОБЦЯ Василя Андрійовича 5. ВОРОБЦЯ Івана Трохимовича 6. ВОРОБЦЯ Михайла Євстахійовича 7. ГАЛІЯ Дмитра Юрійовича 8. МАЦІБОРКО Ганну Василівну 9. МАЦІБОРКО Степана Васильовича 10. СУСЛИКА Василя Григоровича 11. СУСЛИКА Миколу Антоновича 12. СУСЛИКА Михайла Лук'яновича 13. СТАСЮКА Івана Васильовича 14. СТАСЮК Ганну Василівну 15. ПРОКОПІВА Михайла Івановича 16. ПРОКОПІВ Юстину Іванівну 17. ФЛИС Ганну Андріївну 18. ФЛИСА Василя Васильовича

У 1942 році: 1. БАЗЮК Анастасію Семенівну 2. БАЗЮКА Дмитра Семеновича 3. БАЗЮКА Михайла Пилиповича 4. БАЗЮКА Петра Прокоповича 5. БАЗИШИНА Василя Івановича 6. БАЗИШИН Марію Іванівну 7. ВОРОБЦЯ Миколу Матвійовича 8. ВОРОБЕЦЬ Марію Степанівну 9. ВОРОБЦЯ Михайла Миколайовича 10. ВОРОБЕЦЬ Степанію Миколаївну 11. ВОРОБЦЯ Миколу Дмитровича 12. ВОРОБЦЯ Миколу Андрійовича 13. ЗАЛІСЬКОГО Миколу 14. КУЩАК Февроню Яківну 15. КУЩАКА Ярослава Михайловича 16. КОРЖІЯ Івана Васильовича 17. КОРЖІЯ Якова Федоровича 18. ЛУЦАНА Василя Михайловича 19. ЛУЦАН Катерину Іванівну 20. ЛУЦАН Катерину Олексіївну 21. ЛУЦАН А Михайла Олексійовича 22. МАНЕЛЮКА Миколу Степановича 23. МАНЕЛЮКА Петра Миколайовича 24. МЕЛЬНИЧУКА Андрія Даниловича 25. МИХАЙЛІВА Онуфрія Васильовича 26. СТАСЮКА Івана Васильовича 27. СТАСЮКА Степана Васильовича 28. СТАСЮКА Петра Васильовича 29. СУСЛИКА Василя Федоровича 30. ПАНЧИШАКА Миколу Дмитровича 31. ПАНЧИШАК Євдокію Дмитрівну 32. ПАНЧИШАК Марію Миколаївну 33. ПАНЧИШАК Галину Миколаївну 34. ПРОКОПІВА Павла Івановича 35. ЮРКІВА Олексу Олексійовича

Молох радянської імперії Повернення радянських окупантів вирізнилося новим терором (якого не вчиняли німці) — насильною мобілізацією в Червону армію зі свідомим і безжальним знищенням мобілізованих бездарним радянським командуванням.

Мобілізовані і повернулись додому: 1. БАЗЮК Микола Васильович 2. ВАСИЛІВ Яків Юрійович — 1922 р. нар. 3. ДАНІВ Михайло Якович — 1908 р. нар. 4. ДОЛИНКА Степан Васильович — 1919 р. нар. 5. МЕЛЬНИЧУК Іван Федорович — 1906 р. нар. 6. ПІКУЛОВИЧ Василь Миколайович — 1921 р. нар. 7. СТАСЮК Василь Якович — 1920 р. нар.

Не повернулись: 1. АНТОХІВ Лук'ян Якимович — 1919 р. нар. 2. БАЗЮК Дмитро Тимофійович — 1916 р. нар. 3. БАЗЮК Іван Федорович — 1908 р. нар. 4. ЛЕСЮК Іван Васильович — 1920 р. нар. 5. ЛЕСЮК Микола Іванович — 1917 р. нар. 6. ЛЕСЮК Олексій Іванович — 1905 р. нар. 7. МАНЕЛЮК Дмитро Миколайович — 1920 р. нар. 8. МИЦАК Степан Іванович — 1923 р. нар. 9. СУСЛИК Микола Федорович — 1922 р. нар. 10. СТАСЮК Петро Васильович — 11. СТАСЮК Антон Васильович — 1903 р. нар. 12. ТИМКІВ Микола Іванович — 1903 р. нар. 13. ЧЕКАНСЬКИЙ Микола Андрійович ~ 1906 р. нар. 14. ЯКОВІВ Федір Іванович — 1922 р. нар.

Церква Вперше церква святого Миколая згадується 1684 року без дати побудовиСкочиляс І.Книга реєстру катедратика Львівської православної єпархії 1680—1686 рр.//Записки НТШ. Том ХХХХ: Праці Історично-філософської секції. стор. 623—625 — Львів: НТШ, 2008. — 768 с.. У протоколах генеральних візитацій Львівсько-Галицько-Кам'янецької єпархії 1740—1755 рр. сільська церква описується як дерев'яна і добра, парох Теодор Тихович висвячений у 1727 році, парохія налічувала 40 парохіян-господарів. Нинішня церква Церква св. Миколая (храмове свято 19 грудня) збудована 1874 року. До заборони УГКЦ в 1946 році церква належала до парафії в сусідньому селі Старий Угринів, тривалий час парохом був Андрій Бандера. Австрійська армія конфіскувала в серпні 1916 р. у бережницькій церкві 5 давніх дзвонів діаметром 86, 77, 44, 37 і 34 см, вагою 175, 139, 15, 12 і 7 кг, виготовлених у 1887, 1886, 1782, 1686, 1708 рр. Після війни польська влада отримала від Австрії компенсацію за дзвони, але громаді села грошей не перерахувала.

Нині церквою користується громада, яка належить до Калуського благочиння Івано-Франківської єпархії ПЦУІвано-Франківська єпархія УАПЦ. Громада греко-католиків збудувала натомість нову церкву.

Боротьба за волю На боротьбу з жорстоким терором піднялись усі спроможні. Покладені ними життя в нерівній боротьбі стали нащадкам дороговказом до здобуття незалежності. В січні 1946 р. для боротьби з УПА в кожному селі був розміщений гарнізон НКВД, у Бережниці — з 50 осіб (на допомогу готові були 1300 в Калуші, 300 — в Ріп'янці, 300 — в Яворівці і т. д.).

За даними облуправління МГБ у 1949 р. в Калуському районі підпілля ОУН найактивнішим було в селах Бережниця, Добровляни і Довге-Калуське.Реабілітовані історією. ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА ОБЛАСТЬ. Книга перша. — Івано-Франківськ: Місто НВ, 2004. — С. 42. — ISBN 966-8090-63-2

19 серпня 1950 р. рішенням Калуського райвиконкому № 300 утворено колгосп імені Лесі Українки, куди загнали 220 селянських господарств.

Повстанці

Повстанці, які загинули під час національно-визвольної боротьби 1942—1952 рр. Антонів Петро Юхимович, 1931 р., стрілець УПА, загинув 28.01.1949 р. в с. Бережниця. Бабій Євген Пилипович, 1915 р., директор школи, старшина УПА, загинув у бою в 1945 р. у Галицькому районі. Базюк Василь Андрійович, 1922 р., стрілець боївки, загинув у 1945 р. в с. Бережниця. Базюк Василь Іванович, 1909 р., загинув під час облави в 1944 р. в с. Бережниця. Базюк Євстахій Андрійович, 1923 р., (пс, «Хмара»), підрайонний провідник ОУН, загинув у 1945 р. в с. Новиця. Базюк Іван Васильович, 1911 р., стрілець УПА, загинув у 1945 р. в бою в с. 3авій. Базюк Микола Іванович, 1928 р., загинув під час облави в 1948 р. Базюк Петро Васильович, 1923 р., (пс. «Мирон»), станичний, загинув 28.04.1948 р. в с. Новиця. Базюк Петро Якимович, 1929 р., стрілець УПА і боївки, загинув 28 січня 1949 р. біля с. Бережниця. Базюк Степан Васильович, 1919 р., стрілець УПА, загину в у бою в 1945 р. в с. Завій. Базюк Юрко Андрійович, 1924 р., стрілець боївки, загинув у 1945 р. в с. Бережниця. Воробець Василь Антонович, 1927 р., стрілець УПА, загинув у 1945 р. в Карпатах. Воробець Василь Максимович, 1921 р., стрілець УПА, загинув у 1945 р. в Карпатах. Галій Василь Юркович, 1930 р., стрілець боївки, загинув у 1949 р. в с. Бережниця. Галій Дмитро Юркович, розвідник, загинув у 1945 р. в с. Бережниця. Голомасюк Марія Василівна, зв'язкова ОУН, загинула 8.11.1948 р. Данів Богдан Петрович, 1907 р., (пс. «Левко»), станичний, загинув 20.04.1950 р. в с. Бережниця. Копильців Василь Іванович, 1927 р., стрілець боївки, загинув 28.01.1948 р. в с. Бережниця. Косило Оксана Юріївна, 1923 р., (пс. «Сніжинка»), санітарка куреня «Гамалїї», загинула 1.11.1944 р. в Чорному лісі. Коцан Михайло Васильович, 1925 р., стрілець боївки, загинув 28.01.1954 р. в с. Бережниця. Луцан Микола Іванович, 1921 р., загинув під час облави в 1944 р. в с. Бережниця. Манелюк Богдан Степанович, 1908 р., пропагандист районного проводу, загинув у 1945 р. в с. Бережниця.