Як і всі представники інших доколумбових цивілізацій Америки, маяни були глибоко духовним народом. Протягом тисячоліть їхні думки та дії були інспіровані космологічними уявленнями про час та простір, створенням людини, вірою в релігійне значення сільськогосподарських циклів. Їхній світогляд ґрунтувався на дуже складній політеїстичній релігійній системі. Ця релігійна система, здається, була встановлена ще в архаїчні часи, задовго до розквіту цивілізації мая протягом класичного періоду (II—IX ст. н. е.). Протягом тисячоліть ця складна система була розширена, дещо змінюючись між регіонами і періодами часу, але підтримуючи основні успадковані вірування, традиції та обряди. Мая розділяли багато традицій і ритуалів з іншим культурами Месоамерики, яка є різноманітною мозаїкою дещо схожих, але унікальних традицій. Релігійна система мая жива і сьогодні, за її обрядами живуть мільйони представників сучасних мая, які, хоча і мають особливості, характерні для кожного народу, успадкували більшість традицій від колись великої класичної культури.

Збереження релігії мая та джерела її дослідження Попри колапс класичної цивілізації мая на початку X століття, протягом якого майже на всій території, що була підконтрольна цьому народу, припинилося будівництво монументальних споруд, барельєфів, стел з записами подій, а населення різко скоротилося і більшість міських центрів були покинуті, сам народ мая зберігся і продовжував підтримувати свою віру і традиції. Збереження цих традицій можна побачити у залишках архітектури та виробів міст півночі півострова Юкатан, які все ще процвітали протягом посткласичного періоду під впливом культур узбережжя Мексиканської затоки та долини Мехіко. Населення південної низовини та гірських регіонів мая сучасної Гватемали практично припинило монументальне будівництво протягом цього періоду, однак слідування традиційним віруванням серед місцевих мая було підтверджене описами та повідомленнями XVI і XVII століть іспанськими дослідниками.

Протягом іспанського завоювання Юкатану і після нього, історії та традиції мая продовжували передаватися подальшим поколінням, хоча і з деякими рисами європейських традицій і релігій, зокрема католицизму. Багато мая переслідувалися за свою віру протягом століть починаючи з прибуття європейців. Хоча немає сумніву, що їхнє суспільство і традиції пройшли через істотні зміни, багато мая сьогодні підтримують свою ідентичність, пам'ятають свою історію, традиції та спадщину. Це характерно навіть для мешканців тих районів, де було поширене прийняття християнства.

До нашого часу збереглися лише чотири більш-менш повних книги мая, написаних у доколумбові часи й присвячених релігійним темам. Більшість кодексів (рукописів) мая були знищені іспанською інквізицією та світською владою під час завоювання Месоамерики та християнізації, тому наше знання культури класичного періоду часто неповне і фрагментоване. Крім того, залишилося багато надписів, висічених на архітектурних пам'ятках, залишках релігійних споруд та фресках, наприклад у відомому храмі на території сайту Бонампак, які містять інформацію про вірування мая. Після іспанського завоювання деякі з текстів були переписані або записані з переказів маянською латиницею. Найвідоміші з цих наративних джерел — збірники текстів релігійного характеру Пополь-Вух (написаний мовою кіче́) та Чилам-Балам.

Міфологія

Утворення світу Подібно ацтекам і інкам, які досягли розквіту пізніше, мая вірили в циклічну природу часу на всіх рівнях (див. календар мая). Мая розглядали існування всесвіту як череду ер великої довжини, трохи менше ніж 5200 років, які поділялися на 13 менших періодів, бактун (однина: bak'tun). Згідно з так званою Томпсонівською кореляцією календаря мая, світ був створений 13 серпня 3114 року до н. е. та буде знищений 23 грудня 2012 року, коли сучасний цикл так званого довгого рахунку підійде до кінця. Згідно з пізнішими джерелами, попередній світ помер у великому потопі (ідея, яка також знайдена в ацтеків), коли небо впало на землю та світло зникло.

Після цього настав період між двома світами, час магії та героїчних подій, описаний в книзі Пополь-Вух. Історія, описана в Пополь-Вух, починається з народження першої пари героїв-близнюків, дітей попередніх творців. Коли близнюки підросли, вони були викликані у підземне царство, Шібалбу (Xibalba), за те, що дуже гамірно грали в м'яч на поверхні. Після страшних тортур вони були страчені, але від голови одного з них, бога маїсу (кукурудзи), магічним чином завагітніла донька царя Шібалби, леді Кров.

Леді Кров була вигнана на поверхню, де народила нову пару легендарних героїв-близнюків, Хунахпу (Hunahpu) і Ішбаланке (Ixbalanque або Xbalanque) (імена дані мовою кіче, не мовою класичних мая). Коли вони підросли, брати здійснили багато героїчних подій, типова роль для богів-близнюків у релігіях Месоамерики. Спершу вони перемогли своїх злих зведених братів, перетворивши їх на людей-мавп (які пізніше стали покровителями художників, артистів і танцюристів). Потім вони вбили жахливого птаха Вукуб-Какіш (Wuqub' Kaqix), у якого вони вибили зуби, стріляючи вибуховими кулями, а потім замінили їх на м'які зерна маїсу.

Останнім подвигом була перемога над царями Шібалби. Як і їхній батько, вони були викликані в підземне царство, але вони вижили після численних тортур. У кінці вони також перемогли царів Шібалби у грі в м'яч, але все ж таки були страчені. Але боги неба оживили їх, і за допомоги вдалої стратегії вони зуміли вбити своїх ворогів та оживити свого батька, бога маїсу. Цей міф часто розглядається як метафора сільськогосподарського циклу і річного відродження врожаїв. Так коли мая сіють маїс, вони посилають зерна у підземне царство, але маїс «відроджується» у вигляді молодого паростка. Ця історія — важливий елемент міфології мая і часто зображається у мистецтві.

Світ був створений із нічого волею богів. Боги Тепеу (Tepeu) і Гукумац (Gucumatz, також відомий як Кукулкан — Kukulkan, і як ацтекський бог Кетцалькоатль) називаються творцями. Вони були одними з перших істот, що виникли у світі, та відрізнялися своєю мудрістю. Хуракан (Huracan), також існував у перші часи утворення світу, але йому надавалося менше персоніфікації, він діє як шторм, богом якого він і був. Від його імені походить слово «ураган» багатьох сучасних мов.

Щоб зберегти свою владу, Тепеу і Гукумац вирішують створити народ, який би міг поклонятися їм. Хуракан фактично проводить процес творіння, а Тепеу і Гукумац керують процесом. Земля була створена, але боги роблять кілька невдалих спроб створити на ній бажаний народ. Спочатку були створені тварини, проте вони були нездатні поклонятися своїм творцям, і тому були назавжди вигнані до лісу. Людина була невдало зроблена з глини, але вона тільки розсипалася, потім з деревини, але ці люди швидко забули своїх творців. І тільки після цього люди були зроблені з маїсу. Тобто мая вважали, що маїс не тільки є головним елементом їхньої дієти, але і що вони були самі зроблені з цього ж матеріалу.

Ціллю людини було виконувати завдання, які були корисні богам — тобто займатися ювелірною справою, обробкою коштовних каменів, гончарним ділом, створенням барельєфів тощо. Згідно з деякими істориками, це вказує на те, що мая створювали твори мистецтва не заради самого мистецтва, а тільки для задоволення богів.

Кожна столиця держав мая мала свою версію легенди про утворення світу, яка б прославляла предків династії правителів цього міста. Наприклад, в Паленке надписи часів Кан Балама, сина Ханаба Пакаля, в храмі Хреста розказують одну з версій. За нею ще за 8 років до кінця попереднього світу народився Перший Батько, а через 540 днів — Перша Матір, яка народила Кавіла (K'awil), змієподібного бога з трубою на чолі, що завжди був покровителем царського дому цього міста.

Будова світу

Багато елементів космологічної системи відомі дуже погано, але можна сказати, що мая, подібно до більшості ранніх суспільств, вважали, що всесвіт має три головні частини, небо, землю і підземне царство. Небо у мая мало тринадцять рівнів або шарів, де жили різні боги. Підземне царство, Шібалба́ (Xibalbá), складалося з дев'яти рівнів, які були населені старими богами смерті і гниття. Мая вважали, що Шібалба була місцем, куди потрапляли душі щонайменш більшості людей після смерті, і що божества пекла мучили їх там. Іцамна (Itzamna) і бог Сонця, перебували у небі мая. Нічне небо часто вважалося вікном, що показує всі надприродні явища. Мая співвідносили сузір'я з богами і бачили в їхніх сезонних рухах розгортання розповідей і вважали, що у нічному небі зливаються всі рівні світу.

Також мая розглядали Землю як плоску та чотирикутну, де кожний кут мав власне кольорове значення: схід був червоний, північ — білою, захід — чорним, а південь — жовтим. У цій системі також існував і п'ятий «кут», центр, який асоціювався з синьо-зеленим кольором. Земля підтримувалась чотирма старими богами Павахтунами (однина: Pawahtun), точніше чотирма формами одного бога. Небо також підтримувалося чотирма богами Бакабами (Bakab), а за іншою версією — чотирма деревами різних видів та відповідних кольорів. У цій системі в центрі росла синьо-зелена сейба (бавовняне дерево), так зване «дерево світу» або «дерево життя». У космології мая воно формувало свого роду вісь світу, яка з'єднала центр Землі зі всіма рівнями як неба, так і підземного царства. Мая часто саджали дерева сейба у центрі поселення, які символізували цей зв'язок. У деяких поселеннях знайдені й інші дерева, що відповідали всім чотирьом напрямкам.

Мистецтво класичного періоду також часто зображає Землю як спину величезного двоголового алігатора, що відпочиває у ставку наповненому ліліями. Небо, на відміну від Землі, зображалося у вигляді двоголової змії, ймовірно через те, що слово «небо» (kaan або chan) було омонімом зі словом «змія». У цьому випадку всі зірки зображалися намальованими на тілі цієї змії.

Небесний пантеон

Про пантеон мая відомо дуже мало, хоча можна сказати, що їхній світ був наповнений богами. Наприклад у рукописі XVIII століття, «Ритуали Бакаба», поіменно названі 166 богів, а в доколумбівських кодексах можна розпізнати як мінімум 30. Наприклад, боги відповідали кожному з 13 рівнів неба та 9 рівнів підземного царства. Частково ця різноманітність богів походить від багатоликості богів мая. По-перше, багато богів були не одною, а чотирма особами, що відповідали кожному з чотирьох напрямків. По-друге, багато богів мали супутника (чоловіка або дружину) протилежної статі, відображення месоамериканського принципу дуалізму та єдності протилежностей. По-третє, деякі боги мали молоду та стару форми, або, особливо протягом Класичного періоду, тілесну і безтілесну. По-четверте, не існувало чіткого розділення між людиною і тваринами та між видами тварин, тому багато богів об'єднували риси кількох тварин у химерних формах. І останнє, кожний астрономічний бог мав свого підземного двійника, який з'являвся у той час, коли зірка або планета «вмирала», досягнув горизонту, та існував до її появи з протилежного боку.

Також слід відмітити те, що боги мая часто не були дискретними, окремими об'єктами, як грецькі боги. Боги часто були спорідненими та мали аспекти, які повільно переходять від одного бога до іншого. Існує велика різноманітність символів, що відповідають надприродним явищам в релігійній традиції мая, тільки деякі з яких зустрічаються з регулярністю. «Добрий» або «злий» також часто не є постійними характеристиками богів мая. Риси можуть змінюватися циклічно, зі зміною сезонів; як і в інших випадках ця циклічність є одним з основних елементів міфології мая.