Ендрю Браун Каннінгем (;  — ) — британський воєначальник, флотоводець, адмірал флоту Королівського військово-морського флоту Великої Британії (1936—1945). Учасник Другої англо-бурської, Першої та Другої світових воєн. Народився в Дубліні, Ірландія. Навчався в Королівському британському морському коледжі в Дартмуті, після завершення якого служив на кораблях Королівського флоту. За часів Першої світової війни командував есмінцем, бився на Середземному морі. У часи військової інтервенції союзників у громадянську війну в Росії бився на Балтиці. У Другій світовій один з найвідоміших флотоводців британських ВМС, командувач Середземноморського флоту, успішно командував ним у змаганнях проти італійських та німецьких сил, переміг у низці ключових морських битв. На флоті був широко відомим за своїм прізвиськом «ABC». Перший морський лорд Британського адміралтейства (1943—1946), баронет (1945), 1-й віконт Каннінгем Гайндгоупський (1946)«No. 37305». The London Gazette. 12 October 1945. p. 5026.«No. 37461». The London Gazette. 8 February 1946. p. 863.. Лорд-розпорядник коронації Єлизавети II (з 1953)«No. 40020». The London Gazette (Supplement) . 20 November 1953. p. 6238.. Помер у віці 80 років у Лондоні, Англія.

Біографія

Ранні роки Ендрю Браун Каннінгем народився 7 січня 1883 року в південному районі міста Дублін, Ратмайнс. Він був третім з п'яти дітей у родині шотландського професора медицини та анатомії Деніеля Джона Каннінгема й Єлизавети Каммінг Браун. Молодший брат Ендрю — Алан Каннінгем — з часом став відомим генералом британської армії, героєм боїв у Північній Африці. Батько викладав анатомію в Триніті Коледж у Дубліні. Після отримання початкової освіти в школі хлопчик поступив до Единбурзької академії, де залишався під опікою дядьків Дадліс та Конні Мей.

Коли йому було 10 років, молодий хлопець отримав телеграму від свого батька із запитанням «чи не хочеш ти поступити на службу до флоту?». Дивно, але в родині Ендрю Каннінгема ніколи не було мореплавців, і сам він ніколи не демонстрував жвавого інтересу до військового флоту та моря загалом. Однак, він тут же надіслав відповідь: «Так, я буду адміралом!»Andrew Cunningham p. 13 Після цього молодий хлопець поступив до підготовчої морської школи у Стаббінгтоні в Гемпширі, яка готувала юнг для подальшого вступу до Королівського британського морського коледжу в Дартмуті. Е. Каннінгем успішно здав іспити, зокрема виявив відмінні знання в математиці.

Початок служби 1897 році разом з 64 іншими кандидатами Ендрю Каннінгем був прийнятий як морський кадет на службу до навчального лінійного корабля «Британія». Одним з його однокурсників став Джеймс Сомервілль, також один з майбутніх адміралів флоту Британської імперії. Навчався Ендрю непогано, хоча не демонстрував неабиякої ретельності, мав багато зауважень за дрібні проступки, але успішно завершив повний курс навчальних дисциплін, здобувши перше місце за програмами математики й морської навігації і 15 червня 1898 року завершив навчання з одночасним отриманням звання мічман.

Службу на флоті молодий офіцер розпочав корабельним гардемарином на бронепалубному крейсері «Доріс», який ніс службу на півдні Атлантики та базувався на станції мису Доброї Надії. Під час проходження служби на півдні Африки розпочалася друга війни з бурами, в якій молодий офіцер британського флоту довелося взяти безпосередню участь. З персоналу бойових кораблів британці сформували морську бригаду, яка брала активну участь у наземних боях з бурами. У лютому 1900 року Каннінгем був включений до цього підрозділу й бився в боях за Преторію та Даймонд-Гілл.

У грудні 1901 року він повернувся до надводних сил флоту й продовжив службу на пре-дредноуті «Ганнібал». У листопаді 1902 Е.Каннінгем переведений на бронепалубний крейсер «Дайадем».

Пізніше він поступив на підготовчі курси саб-лейтенантів у Портсмуті та Гринвічі, після завершення яких служив півроку у Середземному морі на лінійному кораблі «Імплакабл»Biography: Andrew Cunningham. У вересні 1903 року Е.Каннінгем став першим помічником командира есмінця класу «B» «Локаст». 1904 він отримав звання лейтенанта та наступні чотири роки проходив службу на декількох бойових кораблях. Нарешті, у 1908 році Каннінгем здобув посаду командира корабля — міноносця No. 14.

Перша світова війна Першу світову війну лейтенант-командер Е. Каннінгем зустрів на посаді командира есмінця «Скорпіон» класу «Бігл», яким він командував з 1911 року, й пройшов всю війну, керуючи цим бойовим кораблем. Буквально в перші дні війни, «Скорпіон» залучався до пошуку німецьких крейсерів «Гебен» та «Бреслау», що проривалися до Чорного моря. Попри переслідуванню ескадри британського флоту під командуванням адмірала А. Мілна, німецьким лінійному «Гебен» та легкому «Бреслау» крейсерам вдалося пройти крізь Дарданелли та дістатися Стамбула. У цій гонці есмінець Е.Каннінгема був у передовій групі переслідувачів, супроводжуючи артилерійські кораблі та забезпечуючи протимінну безпеку корабельного угрупованняWard-McQuaid, John. «HMS Scorpion 1910-2-19». clydesite.co.UK.. Безкровна «битва» британських та німецьких кораблів мала далекосяжні політичні та військові наслідки для усього Середземноморського та Чорноморського регіонів та ходу війни в цілому. У листопаді 1914 року Османська імперія приєдналась до Центральних держав і відразу підключилася до активної фази боїв на Європейському континенті, в Африці й в Азії. Як пізніше писав Вінстон Черчилль:…більше вбивств, більше нещастя і більше руйнувань, ніж коли-небудь раніше було принесено по компасу кораблів"Tuchman, Barbara (1962). The Guns of August. Constable. ISBN 0-333-69880-0. р.154Протягом 1914—1915 років «Скорпіон» виконував завдання в акваторії Середземного моря, у лютому 1915 року Е.Каннінгем зі своїм есмінцем залучався до підтримки висадки морського десанту на півострів Галліполі. За вмілі та рішучі дії в Дарданельській кампанії його підвищили у званні до командера та нагородили орденом «За видатні заслуги».

1916 рік пройшов у рутинному несенні служби в східному Середземномор'ї, ескортуванні конвоїв, що перевозили війська та вантажі, супроводі поодиноких суден у цій частині світу. Жодного разу конвої, які супроводжував Е.Каннінгем, не піддались атакам німецьких підводних човнів, як згодом писав сам офіцер: «Недоторканість моїх конвоїв можливо була наслідком чистого талану».

21 січня 1918 року командер Е.Каннінгем звільнився з посади командира есмінця, здобувши собі репутацію першокласного морського вовка. У квітні 1918 року за рекомендацією віцеадмірала Р. Кіза його призначили командувати есмінцем «Термагант» класу «Талісман», що діяв у Дуврському патрулі в Ла-Манші.

Міжвоєнний час У лютому 1919 року, вже після завершення воєнних дій на Середземному морі, командер Е.Каннінгем став командиром есмінця «Сіфайр» класу «S». Тогочасні Балтійські країни поринули в сум'яття громадянської війни: в Латвії до влади рвались комуністи, білогвардійці, різнорідні латиські націоналістичні рухи та партії, а також німці та поляки. За умовами Берестейського миру британський уряд визнавав Латвію незалежною державою, і тому для підтримання порядку відправив до цього регіону свою ескадру, до складу якої увійшов «Сіфайр». Під час цієї експедиції Е.Каннінгем довів свій високий професійний рівень офіцера флоту та продемонстрував відмінні дипломатичні якості. Неодноразово командиру доводилось діяти у небезпечних та складних умовах цього збройного конфлікту, часто він керував своїм кораблем в умовах туману або поблизу мінних полів, уникаючи конфліктних ситуацій з німцями, що також змагались за контроль над Балтикою. Пізніше адмірал В.Кован висловлювався, що…командер Каннінгем раз за разом приймав бездоганні рішення, діяв проворно та сміливо й проявив себе, як Офіцер виключної мужності та непогрішимої рішучостіSimpson, Michael, Chap 3, Cowans Protege, p.17–18.За успішне виконання бойових завдань Е.Каннінгема нагородили другою відзнакою до ордена «За видатні заслуги». 1920 році він стає капітаном, а за два роки повернувся до Британії, де незабаром став командиром 6-ї флотилії есмінців. З 1923 командував 1-ю флотилією есмінців, а також військово-морськими базами. Наприкінці 1920-х офіцер закінчив курси перепідготовки старших офіцерів у Ширнессі та при Королівському коледжі оборонних наук.

У 1929 році Ендрю Браун Каннінгем одружився з Ноною Байтт ().

Через рік він став командиром лінійного корабля «Родні». На посаді командира лінкора Е. Каннінгем домігся, як завжди, блискучих успіхів і привернув увагу командувача флотом адмірала сера Е. Чатфілда, який досліджував можливість вести ескадрений бій вночі. Незважаючи на сумний досвід Ютландського бою, багато офіцерів, зокрема і заступник командувача Середземноморським флотом віцеадмірал сер Говард Келлі, не визнавали концепції ведення нічного бою. Зате для Е. Каннінгема нічний бій давно став другою натурою, оскільки есмінці повинні були атакувати саме після настання темряви, «щоб створити можливість для досягнення рішучих результатів в ході подальшої атаки лінійними кораблями». Пізніше він вміло використовував свій багатий досвід, до досконалості відточивши методи управління нічними діями флоту в ході маневрів у 30-х роках.

У вересні 1932 року Е.Каннінгем став флаг-офіцером та особистим ад'ютантом короля. У грудні 1933 року він отримав звання контрадмірала й продовжив службу на Середземному морі, інтенсивно займаючись бойовою підготовкою ввірених йому кораблів флоту. Флагманським кораблем у цей час у нього був легкий крейсер «Ковентрі». У липні 1936 року Е. Каннінгем підвищений у віцеадмірали, а за рік призначений на посаду командувача ескадри лінійних крейсерів, ставши другим морським воєначальником Середземноморського флоту. Флагманом його ескадри став лінійний крейсер «Худ». З вересня 1938 року Е. Каннінгема призначили на посаду заступника начальника штабу Королівського ВМФ, хоча процедура офіційного призначення тривала аж до грудня 1939 року. Не виявляючи великого задоволення від штабної роботи на березі в штабі, однак, адмірал чесно виконував свої обов'язки. Більш того, коли перший морський лорд адмірал сер Р.Бекхауз протягом 6 місяців хворів, Е.Каннінгем добросовісно виконував його службові обов'язки та завоював велику шану та повагу з боку Адміральської ради флоту. 1939 році за бездоганну військову службу віцеадмірал Е.Каннінгем удостоєний звання лицар-командор ордену Лазні, з цього часу до нього звертались сер Ендрю Каннінгем«No. 34585». The London Gazette. 3 January 1939. p. 3.

Друга світова війна

1939—1940 1 червня 1939 року, за три місяці до початку війни в Європі, адмірал Ендрю Каннінгем був призначений командувачем Середземноморського флоту Великої Британії, який до початку Другої світової війни за умовами англо-єгипетського договору базувався в Александрії. 6 червня 1939 року, після зміни на цій посаді адмірала Д.Паунда, новий командувач підняв свій прапор на лінійному кораблі «Ворспайт».

24 червня 1940 року, після розгрому та капітуляції Франції, морський міністр французький адмірал флоту Ф. Дарлан дав слово честі британському першому морському лорду серу Д.Паунду, що не дозволить, щоб французькі кораблі були захоплені німцями. Однак, Лондон не виключав загрози переходу четвертого за міццю флоту світу на бік країн Осі.