Тсатгоґґуа () — вигадана Кларком Ештоном Смітом надприродна істота Міфів Ктулху, яка згадується в його гіперборейському циклі.
Вперше з'являється в оповіданні «The Tale of Satampra Zeiros», написаному в 1929 році і опублікованому в листопадному номері журналу Weird Tales 1931. Його перша поява у пресі, однак, була в оповіданні Лавкрафта «Той, хто шепоче у темряві», написаному у 1930 році і опублікованому в серпневому номері Weird Tales 1931.
Опис Зовні Тсатхоґґуа нагадує величезну чорну жабу, яка сидить на троні в темряві величезних печер, оточена почтом. За іншими джерелами він не править у безодні, а скутий і чекає свого часу:
Тсатхоґґуа поклонялися в Гіпербореї, де він був одним з верховних божеств. Знаходилися у нього і шанувальники серед інших рас: існував культ в Атлантиді, а також у цивілізації Йота, відомій як діти Йіга.
У масовій культурі Тсатхоґґуа згадується в романі «Конан-буканьєр» Лайона Спрег де Кампа та Ліна Картера, романі «Ілюмінатус!» Роберта Ші та Роберта Антона Вілсона, «Сіра магія: епізод Ейбона» Гері Маєрса. Назву тсатоґґуани мають паразити з роману «Паразити розуму» Коліна Вілсона.
Твори Кларка Ештона Сміта та послідовників, у яких фігурує Тсатхоґґуа, було зібрано Робертом Прайсом у «Цикл Тсатхоґґуа».
Посилання Словник Гіперборейського циклу Кларка Ештона Сміта
Джерела Harms, Daniel. The Encyclopedia Cthulhiana: A Guide to Lovecraftian Horror. Chaosium, Inc.; 2nd edition (July 1998). — 426 p. ISBN 1-56882-169-7