Гонта́ль, рідше — гонтовий цвяхСловацько-український словник / Уклад. П. Бунганич. — Братіслава, Словацьке педагогічне видавництво, 1985. — С. 511 (від < сер.-в.-нім. gantnagel < gant < — «жердина», «брус») — виріб у будівництві та архітектурі XVIII — початку XX ст.; дерев'яний кілочок, яким кріпилися дранка або лата до обрешіткиАрхитектура: словарь терминов / В. Г. Власов. — М.: Дрофа, 2003. — 191 с. ; залізний цвях для прибивання ґонту.
Використання Широко використовувався на Гуцульщині таким способом: у пази вінця, яке прикріплювали у гребені даху, заганяли два шари драниць, а нижні кінці їх притискали гонталямиГуцульщина. Історико–етнографічне дослідження / Відп. ред. Ю. Г. Гошко. — К.: Наукова думка, 1987. — С. 174.
У Поліссі так: рублений верх покривали двома рядами драниць, які пришивали до зруба верха дерев'яними кілочками-гонталямиНародна творчість та етнографія: журнал / НАН України, Ін-т мовознав., фольклористики та етнології, Міжнар. асоціація етнологів. — К. : Наукова думка, 1925 — С. 62.
Також був поширений у Східній ГаличиніКласова боротьба селян Східної Галичини, 1772—1849: Документи і матеріали. — К.: Наук. думка. — 1974. — С. 89.
Див. також Тибель
Примітки