Мо́щі (, ) — останки святих Православної та Католицької церкви. Останки можуть бути у вигляді окремих збережених частин мертвого тіла: кісток, черепів, волосся, нігтів і т. ін. або цілого муміфікованого трупа, який називають в церковній традиції нетлінним тілом або нетлінними мощамиПопов П. Мумия // Большая медицинская энциклопедияПравославие: Словарь атеиста / Под ред. . — М.: Политиздат, 1988. — 270 с.; 17 см; : / Стр. 137 / [Абдусамедов А. И., Алейник Р. М., Алиева Б. А. и др. ; под общ. ред. М. П. Новикова]. — 2-е изд., испр. и доп. — Москва: Политиздат, 1985. — 512 с.; 20 см / С. 286.
Мощі у християнській традиції
Правило 83 (94) Карфагенського Собору наказує: звершувати пам'ять мучеників, там де є мощі чи місця їхнього страждання.
До X століття в Церкві формально дотримувалися засудженню практики розчленування тіл святих, але надалі процес розділення останків набув розповсюдження, через переконання, що навіть у частках тіл святих чи їх одежі присутні чудодійні властивості. Спочатку вважалося, що в храмі достатньо наявності мощей одного святого, але згодом, задля збільшення престижу та кількості паломників, церковними інституціями почалося масове накопичення та поширення численних реліквій.
У 1472 в Москві з нагоди перебудови Успенського собору відкривали труни митрополитів. При цьому, за свідченням Другого Софійського літопису, виявилося, що Йону цілого знайшли, Фотія ж єдині ноги тільки в тілі, а у Кіпріяна все зотліло «єдині мощі» тільки залишились — тобто кістки. В грамоті Новгородського митрополита Питирима від 1667 р. читаємо про мощі Ніла Столбенського: «гріб і тіло його святе землі піддано, а мощі святі його цілі всі»Голубинский Е. Е. История канонизации святых в Русской Церкви / С. 298 // Москва, 1903..
Між тим, за афонською традицією, якщо тіло померлого не зотліває та на кістках залишається плоть, тоді вважають, що душа покійника недостатньо очистилася від гріхів Святі гори Київські: побудова сакрального простору ранньохристиянського Києва (кінець X — початок XII ст.) / С. 192—193 // НАН України, 2013. — 484 с. ISBN 978-966-02-7003-9 | Пещеры Киевской Лавры: их истоки и миссия / Византийский временник, Т. 64 (№ 89) — С. 181—188 // М.: Наука, 2005. ISBN 5-02-010301-2. Окрім того, існує уявлення, що коли тіло мерця не розкладається, то це ознака вурдалаки чи упиря. Тому щоб пересвідчитися, що поховане тіло зітліло, після декількох років небіжчика викопують із могили і якщо від нього залишилися кістки, їх обмивають водою та вином і перезахоронюють; вода ж з цього ритуалу потім вважається цілющою. Через цей звичай, виник вислів «перемивати кісточки»Виноградов В. В. История слов / Перемывать косточки — С. 456—464 // Институт русского языка им. В. В. Виноградова РАН; М.: 1999.Фразеологічний словник української мови — Кн. 2 / Перемивати кісточки — С. 619 // Інститут української мови АН України; К.: Наукова думка, 1993..
Святі отці про мощі
Схвалення Іван Золотоустий: «Не тільки тіла, а й самі гробниці святих сповнені благодаті. Бо якщо під час Єлисея відбувалося щось подібне, і мертвий через дотик до гробу його звільнився від уз смерті і повернувся до життя, тим більше тепер, коли благодать рясніша і дії Святого Духа плідніші … Бог залишив нам мощі святих, бажаючи як би рукою привести нас до тієї ревности, яка була в них і, давши нам деяку пристань, надійну масть, що лікує зло, яке звідусіль нас оточує»Рубский В. Православие — протестантизм. Почитание мощей угодников Божиих .
Єфрем Сирин: «І по смерті діють вони (мученики) як живі. Зцілюють хворих, виганяють бісів і силою Господа відбивають всякий лукавий їх вплив мучительного панування. Бо святим мощам завжди притаманна чудодійна благодать Святого Духа».
Опозиція Стовпи Церкви IV віку Антоній Великий та Афанасій Великий строго засуджували поклоніння мощам як прояв язичництва, наказавши поховати останки мучеників в храмах із забороною їм поклонятися.
Випадки нетління
Питання про причини нетлінності мощів святих стало об'єктом заочної полеміки у 17—18 столітті. Католицькі та лютеранські вчені, такі як Йоганн Гербіній, Даніель Зеннерт, пояснювали нетлінність мощів природно науковими причинами (температурою, вологістю повітря, і т. ін.)Вишневский Д. К. Киевская академия в первой половине XVIII столетия // Киев: Тип. И. И. Горбунова, 1903; 371 c. / С. 207 . Проте, перший член Синоду Феофан Прокопович пояснював нетлінність мощів у київських печерах божественною надприродною силою. Феофан написав апологетичний твір за цією темою латинською мовою «Apologia sacrarum reliquarum patrum nostrorum, qui post suum obitum in Cryptis nostris Kioviensibus quieverunt Lypsanorum»Theophan Prokopowicz Apologia sacrarum reliquarum patrum nostrorum, qui post suum obitum in Cryptis nostris Kioviensibus quieverunt Lypsanorum // Miscellanea Sacra, 1744 / P. 64 . Думка Феофана була офіційно підтримана Синодом в Російській імперії й надалі його книга була перекладена російською мовою під назвою «Разсуждение о нетлении мощей святых угодников Божиих, в киевских пещерах, нетленно почивающих»Феофан Прокопович Разсуждение о нетлении мощей святых угодников Божиих, в киевских пещерах, нетленно почивающих // Москва: Тип. Клаудия, 1786. — (10), 1-48, 29-122 (= 142) с. . Крім того, нетлінність мощів у київських печерах пояснювалася божественною силою Києво-Печерського патерикуПатерик Киево-Печерский. — Москва: Синодальная тип., январь 1759. — 1 тит. л., 1-13, 1-15, 1-243, 1-16 = 288 л..; / л. ãКиево-Печерский патерик: полное собрание житий святых, в Киево-Печерской лавре подвизавшихся / сост. тремя Печерскими святыми: Нестором, летописцем Печерским, Симоном, еп. Владимирским и Суздальским и Поликарпом, архим. Печерским ; в новом полном переводе Е. Поселянина. — 2-е изд., с рисунками. — Москва: Издание книгопродавца А. Д. Ступина, 1900 (Типо-литогр. Товарищества И. Н. Кушнерев и К°). — 394 с., (16) л. ил.; 22 см. / С. 6Євгеній (Болховітінов) Словарь о бывших в России писателях духовного чина Греко-российской церкви / Феофан Прокопович. Президент Синоду Православної російської церкви Стефан Яворський у своїй книзі «Камінь віри» писав про те, що мощі святих нетлінні не завдяки сприятливому місцерозташуванню і повітрю, а завдяки тому, що Бог їх береже у такому стані. Нетлінність мощів пояснювалася надприродною силою також дореволюційними богословами, зокрема Макарієм Булгаковим тощо О нетлении святых мощей в церкви христианской / Соч. магистра богословия Дмитрия Соснина. — Санкт-Петербург: тип. Иверсена, 1832. — 68 с. / С. 67 Практическая симфония для проповедников Слова Божия: Содержащая в алф. порядке своды библейских текстов на разные догмат., нравств. и церков.-практ. истины / Сост. Г. Дьяченко. — Сергиев Посад, 1901. — XXV, (2), 498 с. ; / С. 104 . До 1917 року словники та енциклопедії в Російській імперії визначали мощі, як нетлінні тіла святих.
Радянська влада, при проведенні антирелігійної політики, вміло скористалася панівною думкою про мощі, як про нетлінні тіла, оскільки більшість мощів зберігалися в закритих ковчегах. Згодом після революції, в 1918—1920 роках у 14 губерніях було проведено 63 розкриття ковчегів з мощами. Такі дії намагалися здійснювати при великому скупченні народу, із фотографуванням і фільмуванням, з запрошенням газетярів, мистецтвознавців, патологоанатомів. Далі фахівці й представники влади складали офіційні документи — акти розтину мощів, які потім тиражувалися через газети та антирелігійні брошури. Замість нетлінних тіл дуже часто в раках знаходили невеликі фрагменти кісток (часом напівзотлілі), а разом з ними «черепки, ганчірки й опудала, набиті папером» Отделение церкви от государства в С. С.С. Р. : полный сборник декретов, ведомственных распоряжений и определений Верхсуда Р. С.Ф. С.Р. и других советских социалистических республик: У. С.С. Р., Б. С.С. Р., З. С.Ф. С.Р., Узбекской и Туркменской / П. В. Гидулянов ; под ред. П. А. Красикова. — Изд. 3-е, вновь переработанное и дополненное узаконениями и распоряжениями по 15 мая 1926 г. — Москва: Юридическое издательство, 1926 (Типография МКХ им. Ф. Я. Лаврова). — II, 712 с. / С. 66 Отчет VIII-го (ликвидационного) Отдела Народного Комиссариата Юстиции Съезду Советов // журнал , 1920, № 9-12, С. 70-82. Редактор отчёта Красиков П. А.О святых мощах (Сборник материалов) // М.: Госполитиздат, 1961. — 116 с. «Научно-популярная библиотечка по атеизму» Сост.: М. Долгинов / С. 51-67Морозов Н. А. Христос // кн. 1; Ленинград, 1924 / С. 458—461 Голинков Д. Л. Крушение антисоветского подполья в СССР // Кн. 2. — 4-е изд. — М.: Политиздат, 1986. — 397 с., ил. / С. 24Православие: Словарь атеиста // Под ред. . — М.: Политиздат, 1988. — 270 с.; 17 см; ISBN 5-250-00079-7 / С. 137 Мощи — от слова «мощь» / Миф о нетленности // журнал , № 6 (23) 30.10.2006..
Георгій Федотов у своїй книзі «Святые древней Руси» 1931 року вказує, що зустрічаються нетлінні або муміфіковані тіла несвятих: «Відомі не надто рідкісні випадки природного нетління, тобто муміфікації тіл, що нічого спільного зі святими не мають: масова муміфікація на деяких кладовищах Сибіру, Кавказу, у Франції — в Бордо, Тулузі і т. д.» Тут же він пояснює причину тяжкого потрясіння для людей, внаслідок розтину мощів більшовиками у 1919—1920 роках. Вираз «нетлінних мощей» неправильно розуміли до революції. «Нетлінні мощі» це «нетлінні кістки».Федотов Г. П. Святые древней Руси. Введение // (Разбивка страниц сделана по: Георгий Федотов, Святые Древней Руси, М., Московский Рабочий, 1990) Первое издание: Париж, 1931 / С. 37-38 Федотов Г. П. Святые древней Руси. Введение
Освячення води мощами У Великому Потребнику поміщений «Чин омити мощі святих, або хрест мочити»Гл. 33. Большой Потребник «Чин омыти мощи святых, или крест мочити» , 1625., зміст його такий: на стіл священик кладе мощі, хрест і посудину з водою; після прочитання спеціальних молитов, водою омиваються мощі, в цю ж воду занурюється хрест; а потім воду, якою омили мощі і в яку опускали хрест, роздають віруючим, щоб вони нею окро́плювалися і пили «Чин омыти мощи святых, или крест мочити» / (С. 257—286) С. 264 // О службах Русской Церкви, бывших в прежних печатных богослужебных книгах. — СПб.: Тип. Т-ва «Обществ. польза», 1885. — II, 411 с. «Чины погребения и некоторые особенные и древние церковные службы Православной Кафолической Восточной Церкви». Берлин, 1898. / Часть II. с. 385 Чинъ омыти мощи святыхъ, или крестъ мочити. (С. 393) // Begräbniss-Ritus und einige specielle und alterthümliche Gottesdienste der Orthodox-Katholischen Kirche des Morgenlandes. Deutsch und slawisch unter Berücksichtigung des griechischen Urtextes von Alexios Maltzew. Verlag: Karl Siegismund, Berlin, 1898.. Дане священнодійство є освяченням води за допомогою мощів і хреста Освящение воды мощами святых (Чин омовения мощей) / С. 81 «Реликвии в Византии и Древней Руси. Письменные источники» ред. : М. «Прогресс-Традиция», 2006. 440 с. ISBN 5-89826-275-Х // С. 86 «И по омывении святых мощей, и Креста в воду влагания, священную воду сию разъемлют вернии, и пиют от нея.».