Сава (Грицуняк)

Митрополит Сава (; в миру Міхал Грицуняк, ; 15 квітня 1938, Снятичі, Замостський повіт, Люблінське воєводство, Польща) — митрополит Варшавський і всієї Польщі, шостий та чинний предстоятель Польської автокефальної православної церкви, доктор теології.

Є випускником Християнської богословської академії у Варшаві. Після того як він 1966 року постригся в ченці, став директором канцелярії митрополита Варшавського та усієї Польщі. Водночас продовжував свою наукову співпрацю з Християнською богословською академією. З 1970 року був благочинним монастиря святого Онуфрія, сприяючи його відбудові після знищення зі часів II світової війни. 1979 року хіротонізований в єпископа і до 1981 року був єпископом Лодзьким і Познанським; а після цього, з 1981 до 1998, єпископом Білостоцьким та Ґданським (з 1987 року — архієпископ). З 1994 до 1998 року був керуючим справами польського війська від православної церкви, з 1996 року — у званні бригадного генерала.

У 1998 році обраний предстоятелем Польської православної церкви.

Біографія

Молодість і навчання Митрополит Сава народився у селі Снятичі Замостського повіту в родині українського походження. Син Володимира Грицуняка та Наталії ВіннікKrzysztofiński M., Sychowicz K. W kręgu "Bizancjum // Aparat represji w Polsce Ludowej (1944—1989). — Rzeszów, 2008. — № 1. — S. 96—100. . Втратив батька у віці 2 років, його виховували мама та бабусяW służbie Bogu i ludziom. Księga Jubileuszowa Metropolity Warszawskiego i całej Polski Sawy. — Warszawa : Warszawska Metropolia Prawosławna, 2008. — S. 11. — ISBN 978-83-60311-14-1. . З дитинства ходив до місцевої православної церкви.

1957 року завершив своє навчання у православній духовній семінарії у Варшаві і продовжив навчатися у Християнській богословській академії, котру успішно закінчив 1961 року. Будучи студентом, ніс послух іподиякона у митрополита Варшавського та усієї Польщі МакаріяZa wszystko dziękuję Bogu i Wam, «Przegląd Prawosławny», nr 1 (295), styczeń 2010, ss.2-3 . Свою магістерську працю присвятив третій місійній подорожі святого апостола Павла. Того ж року почав працювати викладачем у Варшавській православній богословський семінарії і, одночасно, працював помічником редактора офіційної російськомовної газети Польської православної церкви під назвою «Церковный вестник». 1962 року став асистентом у Християнській богословській академії у Варшаві.

27 вересня 1964 року був висвячений у диякона єпископом Лодзьким та Познанським Георгієм (Кореністов) у каплиці архангела Михаїла в резиденції Митрополитів Варшавських. У травні наступного року був направлений в докторантуру до Белграда і навчався у Белградському університеті. Докторську дисертація, присвячену життю та діяльності Іоана Хрестителя, успішно захистив 2 лютого 1966 року. Перебування в Югославії та знайомство з традицією Сербської православної церкви, а особливо з працями сербського монаха та богослова Юстина (Попович), утвердили Міхала Грицунка в його намірі постригтися в монахи. Вперше він задумався про це під час свого паломництва до Почаївської лаври 1957 рокуA. Matreńczyk: Jubileusz metropolity Sawy . «Przegląd Prawosławny», grudzień 2004..

Духовна особа 6 лютого 1966 року був пострижений у ченці патріархом Германом. Прийняв ім'я Сава на честь святого сербського архієпископа Сави. Після повернення до Польщі митрополитом Варшавським та усієї Польщі Стефаном (Рудиком) був рукоположений у священника. Це відбулося в соборі святої Марії Магдалини у Варшаві 6 березня 1966 рокуW służbie Bogu i ludziom. Księga Jubileuszowa Metropolity Warszawskiego i całej Polski Sawy. Warszawa: Warszawska Metropolia Prawosławna, 2008, s. 12. ISBN 978-83-60311-14-1 .

З 1966 по 1970 виконував обов'язки директора канцелярії варшавського митрополита. В той же час продовжував свою наукову співпрацю з Християнською богословською академією, сприяв ремонту храму святої Марії Магдалини у Варшаві, а також неодноразово виїжджав на Підкарпаття з метою підтримки діяльності тамтешніх парафій, які були позбавлені постійного духовенства. За свою працю на благо Польській православній церкві 11 травня 1969 року удостоївся звання ігумена. Пізніше, за власним бажанням відмовився працювати в канцелярії варшавського митрополита аргументуючи це заздрістю інших священників, а також конфліктом зі священиком Єжи Клінгером та невизнанням Християнською богословською академією його диплому доктора наук, котрий він отримав у БелградіM. Krzysztofiński, K. Sychowicz, W kręgu «Bizancjum», «Aparat represji w Polsce Ludowej (1944—1989)», nr 1, 2008, s.102-108. У середині 60-х років став кандидатом на єпископську кафедру, однак до хіротонії справа так і не дійшлаA. Mironowicz: Kościół prawosławny na ziemiach polskich w XIX i XX wieku. Białystok: Wydawnictwo Uniwersytetu w Białymstoku, 2001, s. 272. ISBN 83-7431-046-4 .

Благочинний яблочинського монастиря 1970 року удостоївся звання архімандрита і продовжив своє служіння в Яблочинському монастирі, де провадив ремонт об'єктів знищених під час Другої світової війниKuryłowicz A. Prawosławne ośrodki zakonne na ziemiach polskich w okresie powojennym // Życie monastyczne w Rzeczypospolitej / red. A. Mironowicz, U. Pawluczuk, P. Chomik. — Białystok : Zakład Historii Kultur Pogranicza Instytutu Socjologii Uniwersytetu w Białymstoku, 2001. — S. 252—253. — ISBN 83-902928-8-2. . Після завершення ремонту 1974 року став ректором духовної семінарії, вищі класи якої були перенесені до монастиря з ВаршавиZa wszystko dziękuję Bogu i Wam // Przegląd Prawosławny. — 2010. — № 1 (295) (styczeń). — S. 2–3. . Архімандрит Сава також сприяв розбудові монастирського комплексу та розвитку сільського господарства, яким займалися ченці його монастиря. У навчальному році 1977—1978 стає викладачем секції православної теології Християнської богословської академії у ВаршавіWiadomości Polskiego Autokefalicznego Kościoła Prawosławnego. — 1979. — № 1—2. — S. 152. . 1978 року став доктором габілітованим богословських наук за спеціальністю «догматичне богослов'я». Згідно з рішенням міністерства освіти науки і техніки у жовтні 1979 року йому було присвоєне вчене звання доцента

Єпископ

20 листопада 1979 року став кандидатом на єпископа Лодзького та Познанського і за 5 днів отримав єпископську хіротоніюDudra S.: Kościół Prawosławny na ziemiach zachodnich i północnych Polski po II wojnie światowej. Zielona Góra: Wydawnictwo Uniwersytetu Zielonogórskiego, 2004, s. 31. ISBN 83-89712-37-7. . Того ж року єпископ Сава став керівником секції православного богослов'я у Християнській богословські академії у Варшаві а також став завідувачем кафедри догматичного та морального богослов'я зазначеного навчального закладу. Будучи єпископом Лодзьким та Познанським ініціював ремонт Собору Олександра Невського у ЛодзіW służbie Bogu i ludziom. Księga Jubileuszowa Metropolity Warszawskiego i całej Polski Sawy. Warszawa: Warszawska Metropolia Prawosławna, 2008, s. 13. ISBN 978-83-60311-14-1 . Його діяльність була позитивно оціненою урядовим відділом з питань релігії. Згідно з рапортами цієї інституції діяльність єпископа Сави та проведені ним реорганізації оживили релігійне життя єпархіїA. Mironowicz: Kościół prawosławny na ziemiach polskich w XIX i XX wieku. Białystok: Wydawnictwo Uniwersytetu w Białymstoku, 2001, s. 286. ISBN 83-7431-046-4 .

31 липня 1981 року був призначеним єпископом Білостоцько-Ґданським. У новій єпархії працював задля відновлення парафіяльного життя. Був ініціатором побудови нових та відновлення старих церков. За його ініціативи в Польщі була побудована найбільша православна церква — Святодухівська церква в БілостоціW służbie Bogu i ludziom. Księga Jubileuszowa Metropolity Warszawskiego i całej Polski Sawy. Warszawa: Warszawska Metropolia Prawosławna, 2008, s. 13. ISBN 978-83-60311-14-1. 18 квітня 1987 року був удостоєний звання архієпископаDudra S.: Kościół Prawosławny na ziemiach zachodnich i północnych Polski po II wojnie światowej. Zielona Góra: Wydawnictwo Uniwersytetu Zielonogórskiego, 2004, s. 31. ISBN 83-89712-37-7.

Ініціював періодичні концерти церковної музики в Білостоку. Частина прибутків з цих концертів йшла на підтримку благодійної справи єпархії. У значній мірі сприяв активізації монастирського життя в чоловічому монастирі у Супраслі. У 1992 році допомагав у створенні жіночого монастиря в Дойлидах. У тому монастирі перебувають віднайдені ним мощі святого Гавриїла БілостоцькогоW służbie Bogu i ludziom. Księga Jubileuszowa Metropolity Warszawskiego i całej Polski Sawy. Warszawa: Warszawska Metropolia Prawosławna, 2008, s. 14. ISBN 978-83-60311-14-1. Відновлення культу вшанування святого, котрий значно ослабнув після II світової війни, відбулося також завдяки діянням єпископа СавиSosna G.: Święte miejsca i cudowne ikony. Prawosławne sanktuaria na Białostocczyźnie. Białystok: Orthdruk, 2006, s. 152. ISBN 8385368698 .

Два роки по тому архієпископ почав відновлювати життя у ще одному монастирі жіночому монастирі у Войнові. 1996 року за його благословенням був створений єпархіальний осередок милосердя «Елеос». За дорученням святого собору єпископів Польської автокефальної православної церкви він був духовним опікуном братства православної молоді.

Протягом 1984—1990 років був проректором Християнської богословської академії у Варшаві. 1990 року за свій науковий доробок отримав вчене звання надзвичайного професора; а через 2 роки звання звичайного професораW służbie Bogu i ludziom. Księga Jubileuszowa Metropolity Warszawskiego i całej Polski Sawy. Warszawa: Warszawska Metropolia Prawosławna, 2008, s. 15. ISBN 978-83-60311-14-1 . 1994—1998 був православним керуючим справами польського війська. 1996 року отримав звання бригадного генерала від тодішнього польського Президента Александра КваснєвськогоNominacja generalska dla Jego Ekscelencji Arcybiskupa Sawy, «Polski Żołnierz Prawosławny», nr 3(8), lipiec-sierpień-wrzesień 1996, ISSN 1233-7587, s.3 . Будучи керуючим справами польського війська започаткував публікацію квартальника Polski Żołnierz Prawosławny та ініціював заснування православних парафій в усіх військових округах Польщі. Завдяки його старанням православні священники розпочали свою діяльність у прикордонних підрозділах, в'язницях та слідчих ізоляторах. Протягом 1979—1918 був членом змішаної православно-католицької комісії з питань теологічного діалогу. У 1990—1991 був співголовою Державно-церковної редакційної групи, завданням якої було опрацювання законопроєкту стосовно ставлення держави до Польської православної церквиA. Mironowicz: Kościół prawosławny na ziemiach polskich w XIX i XX wieku. Białystok: Wydawnictwo Uniwersytetu w Białymstoku, 2001, s. 290—291. ISBN 83-7431-046-4.

Митрополит Варшавський і усієї Польщі