Теорія Морської могутності (, також «Морської сили») — геополітична концепція Альфреда Мехена, яка каже, що головним чинником сили держави є наявність військово-морського флоту.
Термін вперше згадується у його праці «Вплив морської сили на історію, 1660–1783» 1890 року.
Створення Як військово-морський експерт, Мехен вважав панування Великої Британії на морях тим прикладом, який потрібно досягти і перевершити. Найвідомішим досягненням Мехена у галузі теоретичних знань було сформулювання концепції «морської могутності» одночасно з англійським віце-адміралом Філіпом Коломбом. У цій теорії Мехен казав, що «військово-морський флот морських океанічних країн (на відміну від сухопутніх країн) відіграє вирішальну роль у забезпеченні могутності держави».
Також Мехен виділив 6 основних чинників, що впливають на морську могутність націй: природні чинники географічне розташування відносно інших країн наявність гаваней, портів протяжність берегових ліній людські чинники кількість населення, що може працювати на флоті здатність населення займатися торгівлею тип політичної системи, що по-різному впливає на розвиток флоту
Для забезпечення могутності держави, згідно з Мехеном, морські країни мають розвивати як військовий флот (як підтримання боєздатності самого військового флоту, так і створення для нього баз у всьому світі), так і розвиток торгового флоту (задля забезпечення перевезень як у мирний час, так і під час війни, а також виконання спільних завдань із армією).
Концепцію морської сили Мехен записав формулою: МГ=ВФ+ТФ+ВБ де МГ — Морська могутність, ВФ — Військово-Морський Флот, ТФ — Торговий Флот, ВБ — Військово-Морські Бази.
Див. також Чорноморська доктрина Гартленд Рімленд
Джерела
Примітки
Посилання