Інститу́т гірни́чої спра́ви і́мені О. О. Скочи́нського () — розташований у м. Люберці Московської області, Росія. Створений в 1927.

Станом на 2004 p., Інститут є Національним науковим центром (ННЦ) гірничого виробництва Росії. Організаційно-правова форма — федеральне державне унітарне підприємство. Відомча підпорядкованість — Міністерство промисловості і енергетики РФ, Російська академія наук. На 2004 р. в Інституті працює близько 1000 чол.

Напрямки діяльності

Основний науковий напрям — проблеми теоретичного переоснащення підземної і відкритої розробки вугільних та сланцевих родовищ, прогноз науково-технічного розвитку вугільної промисловості.

Напрями діяльності: нові технології підземної і відкритої розробки родовищ; властивості гірських порід, способи і засоби їх руйнування; гірничі машини і енергоустаткування; безпека гірничих робіт; збагачення і брикетування вугілля; сертифікація обладнання.

Серед найбільш значущих розробок останніх років — * нове екскаваційне обладнання — кранлайни, що поєднують в собі переваги драґлайнів і одноковшових екскаваторів, технологічні схеми і технічні засоби обробки пластових родовищ короткими лавами (комплекси КМКЛ), буровий комплекс К6 112 для буріння направлених дегазаційних свердловин, прохідницький комплекс для проведення підняттєвих виробок суцільним вибоєм, комп'ютерні комплекси автоматизованого сейсмічного прогнозу газодинамічних явищ, енергоустаткування підвищених експлуатаційних властивостей, автоматизовані комплекси для брикетування, термоаеродинамічні класифікатори і прилади контролю якості вугілля, ряд продуктів вуглепереробки (вуглелужні реагенти, ґранульований порошок).

ННЦ ГВ — ІГС ім. О. О. Скочинського розгортає співпрацю з науково-дослідними організаціями, промисловими компаніями і фірмами провідних гірничодобувних країн світу — Німеччини, США, Китаю, Великої Британії, Польщі, Ірану й інш.

Структура

У кінці XX ст. в складі інституту було: 11 наук. відділень і 8 відділів, що включають 125 лабораторій і секторів; є аспірантура.

Крім того, ряд лабораторій не входять до складу відділень, будучи самостійними. Його науковий потенціал визначають академік і член-кореспондент Російської академії наук, 27 докторів і 97 кандидатів технічних наук.

ННЦ ГВ — ІГС ім. О. О. Скочинського має ліцензії Держгіртехнагляду Росії, що надають Центру і його дочірнім підприємствам і філіалам такі права: проектування гірничих, нафтохімічних і інших вибухопожежонебезпечних і шкідливих виробництв; проведення експертиз з видачею висновків по безпеці продукції.

Центр має ліцензію Держкомекології Росії: на розробку нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин (включаючи радіоактивні), розміщення відходів і допустимих рівнів впливу на природне середовище; обґрунтування лімітів природокористування.

Джерела