Пермакультура (від  — «Стале сільське господарство») — підхід до проектування сталих систем і система ведення сільського господарства, що працює в гармонії з природними процесами з мінімальними витратами праці і без шкоди для довкілля.

Загальний опис Підхід сформувався у другій половині XX століття через недовіру і спротив сучасним методам землеробства (активне застосування мінеральних добрив і пестицидів, обов'язкове орання землі і т. д.) зі сторони багатьох агрономів і біологів, а також фермерів-практиків з усього світу. Найвідоміші з них — австрійський фермер Йозеф Гольцер, японський фермер і філософ і австралійський дизайнер, еколог і зоолог, пропагандист пермакультури Білл Моллісон. Моллісон написав декілька книг з цього предмету, зокрема «Пермакультура: порадник для дизайнера». Відтоді слово «пермакультура» розширило своє значення.

Основа пермакультури — грамотне функціональне проектування (дизайн) компонентів, з яких будується конкретна стала система (город, присадибна ділянка, парк, екопоселення тощо). Грамотність такого дизайну визначається достатнім знанням про властивості і особливості кожної складової (плодові дерева, господарські будівлі, живоплоти, стави) та вмінням встановити зв'язки між ними таким чином, щоб підвищити ефективність їх обслуговування і, відповідно, зменшити зусилля на їх підтримку.

Історія вперше вжив термін «перманентна агрокультура» (permanent agriculture) у своїй книзі 1911 року «Фермери 40 століть». В контексті книги під цим терміном мається на увазі агрокультура з невичерпними ресурсами.

Теорія

Принципи проектування Холмгрен сформулював дванадцять принципів дизайну пермакультури у своїй роботі «Пермакультура: принципи та шляхи за межі сталого розвитку»:

Спостерігайте та взаємодійте : виділіть час для взаємодії з природою, щоб розробити рішення, які відповідають конкретній ситуації. Ловити та зберігати енергію : розробляйте системи, які збирають ресурси на піку надлишку для використання в разі потреби. Отримайте прибуток : акцентуйте увагу на проектах, які приносять значні винагороди. Застосовуйте саморегуляцію та приймайте зворотний зв'язок : запобігайте неналежним діям, щоб забезпечити належне функціонування систем. Використовуйте та цінуйте відновлювані ресурси та послуги : найкращим чином використовуйте достаток природи: зменшіть споживання та залежність від невідновлюваних ресурсів. Не виробляйте відходів : цінуйте та використовуйте всі доступні ресурси: нічого не витрачайте. Проектуйте від механізмів до деталей : спостерігайте за закономірностями в природі та суспільстві та використовуйте їх для проектування, пізніше додаючи деталі. Інтегруйте, а не відокремлюйте : належний дизайн дозволяє розвивати відносини між елементами дизайну, дозволяючи їм працювати разом, щоб підтримувати один одного. Використовуйте невеликі та повільні рішення : невеликі та повільні системи легше обслуговувати, вони краще використовують місцеві ресурси та дають більш стійкі результати. Використовуйте та цінуйте різноманітність : різноманітність зменшує вразливість системного рівня до загроз і повністю використовує її середовище. Використовуйте краї та цінуйте межі : кордон між речами — це місце, де відбуваються найцікавіші події. Часто це найцінніші, різноманітні та продуктивні елементи системи. Творчо використовуйте зміни та реагуйте на них : позитивний вплив на неминучі зміни відбувається завдяки ретельному спостереженню з подальшим своєчасним втручанням.

Шари (прошарки) Шари — це інструмент, який використовується для розробки стійких екосистем, які приносять безпосередню користь людям. Зріла екосистема має багато взаємозв'язків між своїми складовими частинами, такими як дерева, підлісок, ґрунтовий покрив, ґрунт, гриби, комахи та тварини. Оскільки рослини ростуть на різну висоту, різноманітна спільнота організмів може займати відносно невеликий простір, кожен на іншому шарі. Ліси пропонують сім основних шарів, хоча їх може бути набагато більше, наприклад грибів..

Ризосфера: кореневі шари в ґрунті. Основними компонентами цього шару є ґрунт і організми, які живуть у ньому, такі як коріння та зоми рослин (включаючи коренеплоди, такі як картопля та інші їстівні бульби), гриби, комахи, нематоди, черви тощо. Поверхня ґрунту/ грунтовий покрив: перекриває трав'янистий шар і грунтовий покрив ; однак рослини в цьому шарі ростуть набагато ближче до землі, щільно заповнюють оголені ділянки і, як правило, можуть витримувати деякий рух людей. Покривні культури зберігають ґрунт і зменшують ерозію разом із сидератами, які додають поживні речовини та органічні речовини, особливо азот . Трав'яний шар: рослини, які відмирають на землі щозими, якщо досить холодно. Немає дерев'яних стебел. У цьому шарі багато корисних рослин, таких як кулінарні та лікарські трави. Однорічні, дворічні та багаторічні рослини . Кущовий ярус: деревні багаторічники обмеженої висоти. Включає більшість ягідних чагарників. Підлісок: дерева, що ростуть під кроною. Крона: найвищі дерева. Великі дерева домінують, але зазвичай не насичують територію, тобто деякі ділянки позбавлені дерев. Вертикальний шар: ліани або ліани, такі як бігові боби та лімські боби (сорти ліан)...

Гільдії

Гільдія — це взаємовигідна група видів, які утворюють частину більшої екосистеми. У гільдії кожен вид надає унікальний набір різноманітних послуг, які працюють у гармонії. Гільдії включають сумісних тварин, комах і рослин, які створюють симбіотичні стосунки, які створюють здоровіші рослини та екосистеми, а також корисні ресурси для людей. Наприклад, рослини можна вирощувати для виробництва їжі, витягування поживних речовин із глибини ґрунту через стрижневе коріння, балансування рівнів азоту в ґрунті (бобові), для залучення корисних комах у сад та відлякування небажаних комах або шкідників. Існує декілька типів гільдій, наприклад гільдії спільноти, гільдії взаємної підтримки та гільдії розподілу ресурсів.

Гільдії спільноти групують види на основі певної функції або ніші, яку вони заповнюють у саду. Приклади цього типу гільдії включають рослини, які приваблюють певних корисних комах, або рослини, які відновлюють азот у ґрунті. Ці типи гільдії спрямовані на вирішення конкретних проблем, які можуть виникнути в саду, таких як нашестя шкідливих комах і погане харчування в грунті. Установчы гільдії зазвичай використовується під час роботи зі створення цільових видів (основних овочів, фруктів, трав тощо, які ви хочете створити у своєму саду) за підтримки видів-піонерів (рослин, які допоможуть цільовим видам досягти успіху). Наприклад, у помірному кліматі такі рослини, як живокіст (як бар'єр для бур'янів і динамічний накопичувач), люпин (як фіксатор азоту) і нарцис (як відлякувач ховрахів) можуть разом утворювати гільдію плодового дерева. У міру дорослішання дерева опорні рослини, ймовірно, з часом будуть затінені та їх можна буде використовувати як компост. Зрілі гільдії утворюються, коли ваш цільовий вид створений. Наприклад, якщо деревний ярус вашого ландшафту закриває свій полог, сонцелюбні опорні рослини будуть затінені та загинуть. Як підлісок можна висаджувати такі тіньолюбні лікарські трави, як женьшень, клопотник і золотуха. Гільдії взаємної підтримки об'єднують види, які доповнюють один одного, працюючи разом і підтримуючи один одного. Ця гільдія може включати рослину, яка фіксує азот, рослину, яка приймає комах, які є хижаками для шкідників, та іншу рослину, яка приваблює запилювачів. Прикладом гільдії взаємної підтримки є симбіотичні стосунки мікоризних грибів із рослинами, які забезпечують коріння рослин мінералами та азотом і отримують цукор натомість, як приклад мутуалістичної гільдії. Прихильники пермакультури користуються перевагами цього взаємозв'язку під час планування своїх садів. Гільдії розподілу ресурсів групують види на основі їх здатності ділитися основними ресурсами один з одним через процес диференціації ніш. Потенційний приклад цього типу гільдії включає розміщення рослини з волокнистим або неглибоким корінням поруч із рослиною зі стрижневим корінням, щоб вони отримували поживні речовини з різних рівнів ґрунту.

Ефект краю Ефект краю в екології — це ефект зіставлення контрастних середовищ в екосистемі. Пермакультуристи стверджують, що там, де зустрічаються різні системи, вони можуть стати високопродуктивними та створювати корисні зв'язки. Прикладом цього є узбережжя. Там, де стикаються суша і море, знаходиться багата територія, яка задовольняє непропорційний відсоток потреб людей і тварин. Ця ідея відображена в пермакультурних дизайнах шляхом використання спіралей у трав'яних садах або створення ставків із хвилястими хвилястими береговими лініями, а не простим колом чи овалом (таким чином збільшуючи кількість краю для певної території).

Зони

Зони раціонально організовують елементи дизайну в середовищі людини на основі частоти використання людиною та потреб рослин або тварин. Елементи конструкції, які часто маніпулюють або збирають, розташовані поблизу будинку в зонах 1 і 2. Маніпулювані елементи, розташовані далі, використовуються рідше. Зони нумеруються від 0 до 5 залежно від позиціонування.

Зона 0 Дім, або домашній центр. Тут принципи пермакультури спрямовані на зменшення потреб у енергії та воді, використання природних ресурсів, таких як сонячне світло, для створення гармонійного сталого середовища для життя та роботи. Зона 0 є неофіційним позначенням, яке конкретно не визначено в книзі Моллісона. Зона 1 Найближча до дому зона, розташування тих елементів у системі, які вимагають частої уваги або які потрібно часто відвідувати, наприклад посіви салату, трави, м'які фрукти, такі як полуниця або малина, теплиці та холодні рами, зона розмноження, черв'ячний компостник для кухонних відходів тощо. Підняті грядки часто використовуються в зоні 1 у міських районах . Зона 2 Ця територія використовується для розміщення багаторічних рослин, які потребують менш частого догляду, наприклад, час від часу боротьби з бур'янами або обрізки, включаючи кущі смородини та фруктові сади, гарбузи, солодку картоплю тощо. Також гарне місце для вуликів, великих компостних контейнерів тощо. Зона 3 Площа, де вирощуються основні культури як для домашнього використання, так і для торгівлі. Після встановлення догляд і догляд потрібні досить мінімально (за умови використання мульчі та подібних речей), наприклад, полив або боротьба з бур'янами, можливо, раз на тиждень. Зона 4 Напівдика територія, яка в основному використовується для заготівлі корму та збирання дикорослих рослин, а також для виробництва деревини для будівництва чи дров. Зона 5 Зона дикої природи. Люди не втручаються в зону 5, окрім спостереження за природними екосистемами та циклами. Ця зона містить природний резерв бактерій, цвілі та комах, які можуть допомогти зонам над нею..

Турбота про людей Основною темою пермакультури є ідея «турботи про людей». Прагнення до процвітання починається в межах місцевої громади чи культури, які можуть застосовувати принципи пермакультури для підтримки середовища, яке їх підтримує, і навпаки. Це різко контрастує з типовими сучасними промислово розвиненими суспільствами, де місцевість і знання покоління часто ігноруються в гонитві за багатством або іншими формами суспільного впливу.

Практики

Агролісомеліорація Агролісомеліорація використовує переваги поєднання дерев і кущів із сільськогосподарськими культурами чи худобою. Вона поєднує сільськогосподарські та лісогосподарські технології для створення більш різноманітних, продуктивних, прибуткових, здорових і сталих систем землекористування. Дерева чи кущі навмисно використовуються в сільськогосподарських системах, або недеревні лісові продукти вирощуються в лісових умовах.