Світові газові конференції ( , ) — найбільш важливі і представницькі міжнародні збори фахівців — науковців та спеціалістів, які працюють у газовій промисловості. Організатор С.г.к. — Міжнародний газовий союз (МГС) — The International Gas Union (IGU), який засновано у 1931. МГС об'єднує вчених різних країн, які працюють в галузі газової промисловості і які входять до складу громадських газових асоціацій (науково-технічних товариств) і профільних компаній.
МГС (IGU) на 2009 р. представлений 120 членами з 73 країн і регіонів, які забезпечують 95 % всього збуту газу світу. Країни, які представлені в IGU, станом на 2010 р. ((C) — член-засновник (Charter Member), (A) — асоціативний член (Associate Member)): 1. Алжир (C), 2. Ангола (C), 3. Аргентина (C), 4. Австралія (C), 5. Австрія (C), 6. Бангладеш (C), 7. Білорусь (C), 8. Бельгія (C, A), 9. Боснія і Герцеговина (C), 10. Бразилія (C, A), 11. Бруней (C), 12. Болгарія (C), 13. Камерун (C), 14. Канада (C), 15. Китай (C, A), 16. Хорватія (C), 17. Чехія (C), 18. Данія (C), 19. Єгипет (C, A), 20. Екваторіальна Гвінея (C), 21. Естонія (C), 22. Фінляндія (C), 23. Франція (C, A), 24. Німеччина (C, A), 25. Греція (C) , 26. Гонконг, Китай (C), 27. Індія (C, A), 28. Індонезія (C), 29. Іран (C), 30. Ірландія (C, A), 31. Ізраїль (C), 32. Італія (C), 33. Японія (C), 34. Казахстан (C), 35. Республіка Корея (C) , 36. Латвія (C), 37. Лівія (C), 38. Литва (C), 39. Македонія (C), 40. Малайзія (C), 41. Монако (C), 42. Нідерланди (C, A), 43. Нігерія (C), 44. Норвегія (C, A), 45. В'єтнам (C), 46. Венесуела (C), 47. Велика Британія (C, A), 48. Об'єднані Арабські Емірати (C, A), 49. Оман (C), 50. Туреччина (C, A), 51. Туніс (C), 52. Тринідад і Тобаго (C), 53. США (C, A), 54. Україна (C), 55. Пакистан (C), 56. Перу (C), 57. Польща (C), 58. Португалія (C, A), 59. Катар (C), 60. Румунія (C), 61. Таїланд (C), 62. Тимор (C), 63. Тайвань, Китай (C), 64. Швейцарія (C, A), 65. Швеція (C), 66. Іспанія (C, A), 67. Росія (C, A), 68. Південна Африканська Республіка (C), 69. Саудівська Аравія (C), 70. Сербія (C), 71. Сінгапур (C), 72. Словаччина (C), 73. Словенія (C).
Керівні органи МГС — Рада, Бюро і технічні комітети. Рада МГС визначає тематику, час і місце проведення чергової С.г.к., розглядає і відбирає доповіді, представлені газовими асоціаціями. Основні завдання С.г.к. — обмін науково-технічною та економічною інформацією, сприяє співпраці для прогресу в газовій промисловості. На М.г.к. представляють доповіді, присвячені видобутку, виробництву, зберіганню та транспорту газу, його розподілу, зрідженню (скрапленню), використанню, а також прогнозам споживання, підвищенню ефективності застосування в різних галузях промисловості, побуту та інш. При проведенні М.г.к. організуються (з 1970 р.) Міжнародні виставки газового обладнання та приладів, а також технічні екскурсії для ознайомлення з науковими установами та промисловими об'єктами країни-організатора конференції та країн-сусідів. Місцем проведення чергової М.г.к. є країна, представник якої обирається президентом МГС. Програма роботи, фінансування та публікація звітів МГС покладаються на оргкомітет країни-організатора конференції. Теми останніх конґресів: 2000 р. — «Газ — енергія XXI ст.», 2003 р. — «Активізація екологічної відповідальності за майбутнє», 2006 р. — «Сучасна глобальна індустрія газу», 2009 р. — «Глобальний енергетичний виклик: аналіз та оцінка стратегій для природного газу».
Хронологія конференцій: Конференція Рік Місце проведення Учасників 1-а 1931 Лондон (Велика Британія) 23 2-а
1934 Цюрих (Швейцарія) 495 3-а 1937 Париж(Франція) 703 4-а 1949 Лондон (Велика Британія) 660 5-а 1952 Брюссель (Бельгія) 666 6-а 1955 Нью-Йорк (США) 217 7-а 1958 Рим (Італія) 850 8-а 1961 Стокгольм (Швейцарія) 940 9-а 1964 Гаага (Нідерланди) 1500 10-а 1967 Гамбург (ФРН) 2000 11-а 1970 Москва (СРСР) 3100 12-а 1973 Ніцца (Франція) 2800 13-а 1976 Лондон (Велика Британія) 2800 14-а 1979 Торонто (Канада) 2300 15-а 1982 Лозанна (Швейцарія) 3000 16-а 1985 Мюнхен (ФРН) 3700 17-а 1988 Вашингтон (США) 3000 18-а 1991 Берлін (ФРН) 4000 19-а 1994 Мілан (Італія) 4000 20-а 1997 Копенгаген (Данія) 3500 21-а 2000 Ніцца (Франція) 6000 22-а 2003 Токіо (Японія) 4500 23-я 2006 Амстердам (Нідерланди) 4000 24-а 2009 Буенос-Айрес (Арґентина) 3554 25-а 2012 Куала-Лумпур, Малайзія.
Син. в рос. та деяких англ. джерелах: світові газові конгреси (World Gas Congress).
Див. також Українська конференція "Міжнародний форум нафтогазової промисловості"
Література