Фуертевентура () — один з островів Канарського архіпелагу; головне місто — Пуерто-дель-Росаріо. Розташований за 100 км від узбережжя Африки, є другим за величиною після Тенерифе і має найпротяжніші пляжі з усього архіпелагу. Він вважається також одним з найстаріших Канарських островів, який виник близько 20 мільйонів років тому. Символом острова є коза.

Природа

Фуертевентура — острів вулканічного походження, що входить до складу Канарського архіпелагу, омивається водами Атлантичного океану. Розташований найближче до узбережжя Африки серед великих островів архіпелагу — приблизно за 100 км від узбережжя континенту, є другим за величиною після Тенерифе і має найпротяжніші пляжі з усього архіпелагу. Острів має витягнуту форму та займає територію 1660 км², протягнувшись на 100 км у довжину і 31 км в ширину. Його незвичайна форма була утворена внаслідок серії вулканічних вивержень, що сталися близько 20 млн років тому. Фуертевентура є одним із найдавніших островів архіпелагу.

Рельєф

Рельєф острова порівняно низький. Найвищі точки не перевищують 800 м. Поверхня характеризується великою кількістю вулканічних кратерів, лавових труб і полів застиглої базальтової лави. Через тривалу ерозію первинні вулканічні конуси значною мірою зруйновані, тому рельєф острова порівняно згладжений. Багато районів мають майже безрослинний вигляд, що створює своєрідний «місячний» пейзаж.

Клімат

Клімат острова дуже сухий. Середня кількість опадів становить лише 100—150 мм на рік. На острові немає чітко помітних кліматичних зон (як на Тенерифе та Гран-Канарії), а дощ — явище дуже рідкісне.

На клімат впливають пасатні вітри та холодна Канарська течія, що знижує температуру повітря та сприяє утворенню туманів. Середня температура протягом липня становить +27° С у тіні. Середня температура січня — найпрохолодного місяця — 20 °С у тіні. Фактично ж вдень на сонці повітря прогрівається до +25° С.

Температура води в океані біля берегів острова протягом року майже постійна і становить +20 ± 2 ° С.

Специфічна особливість клімату Фуертевентури — вітер, що обдуває весь острів. Не дуже сильний, але постійний.

Рослинний світ

Незважаючи на суворі умови, флора Лансароте включає багато спеціалізованих та ендемічних видів рослин. Тут поширені ксерофітні рослини, які пристосовані до посухи та бідних вулканічних ґрунтів. Рослинність фрагментована і представлена окремими угрупованнями, де переважають молочаї, лишайники та невеликі чагарники.

Особливою рисою острова є сільськогосподарський ландшафт Ла-Херія, де виноград вирощують у заглибленнях, захищених від вітру кам'яними стінами.

Тваринний світ

Фауна острова відносно бідна порівняно з більш вологими островами архіпелагу, але містить ряд ендемічних видів комах і рептилій. Узбережжя острова є важливим місцем гніздування морських птахів.

Як і на інших Канарських островах, тут немає отруйних змій і комах, не водяться небезпечні для людини ссавці. На острові живе велика кількість кіз.

Ландшафти

Ландшафти Лансароте мають високу наукову та естетичну цінність. Завдяки поєднанню вулканічних форм рельєфу, унікальної адаптованої рослинності та своєрідних культурних ландшафтів острів включений до мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО.

Історія Своєю назвою він зобов'язаний вітрам, що обдувають острів з усіх боків: по-іспанськи «el viento» — вітер, а «fuerte» — сильний. У давні часи острів населяло плем'я махорерів, споріднене гуанчам Тенерифе . На початку XV століття острів завоював француз Норманн Жан де Бетанкур, що проголосив себе в травні 1402 року королем Канарії, але незабаром поступився всіма завойованими та незавойованими островами Канарського архіпелагу кастильскому королю Енріке III, однак домовився на довічне губернаторство. Спадкоємцем Бетанкура-завойовника на губернаторській посаді став його племінник Масіо де Бетанкур. Шлюб останнього з махорерською дівчиною виявився надзвичайно плідним: нині «діаспора» Бетанкур проживає майже на всіх Канарських островах, а також у Азорах, Венесуелі та Бразилії…

Населення Густота населення тут найменша на Канарах: майже вся центральна частина Фуертевентури незаселена та залишається неосвоєною та первозданною. Сучасне населення острова іспаномовне, — одначе, її етнічне походження відображено в неофіційному гімні острова «Кора захищає дерева, Від сонця рятує сомбреро, А острів Фуертевентура століттями зберігають махорери!..»

Туризм Постійний вітер зробив Фуертевентура знаменитим у всьому світі центром віндсерфінгу. Туризм став розвиватися на Фуертевентурі відносно недавно. Тут ще немає традиційних курортних атрибутів, а з настанням темряви життя на острові завмирає. Але це не є недоліком для тих туристів, хто вибирає спокійну атмосферу Фуертевентури як альтернативу широко відомим та багатолюдним курортам з їх завжди переповненими пляжами.

Пуерто дель Росаріо («Порт троянд») — адміністративний центр острова. Раніше містечко називалося Пуерто де Кабрас — «Козій порт»: у сусіднє ущелині водили на водопій кіз. 1956 року місто перейменували, порахувавши, що нова назва буде більш милозвучно для слуху гостей Фуертевентура. У самому Пуерто дель Росаріо нічого цікавого для туристів немає.

Зараз на частку Фуертевентури припадає приблизно 10 % від усіх «Канарських» туристів, що становить 800 тис. туристів на рік. За останні 10 років кількість гостей острова збільшилася у кілька разів, а за кількістю споруджуваних готелів Фуертевентура обігнала Тенерифе та Гран-Канарія разом узяті.

Щодня кілька десятків чартерів, що прибувають до аеропорту Фуертевентури з Німеччини, Англії та інших європейських країн. <small>Скелі Ajuy<small>Популярна бібліотекаПуерто-дель-Росаріо<small>Пляж в Ajuy<small>Калета де Фусте<small>Церква у Бетанкурії

Транспорт За 5 км від Пуерто-дель-Росаріо розташований аеропорт, що зв'язує Фуертевентура з іншими островами архіпелагу та континентом.

Шосе з'єднує аеропорт з двома головними курортами Фуертевентури: Корралехо та півостровом Хандія, відокремленим від основної частини острова вузьким перешийком.

Література

Атлас вчителя : Географічний атлас для вчителя / В. В. Молочко, Ж. Є. Бонк, І. Л. Дрогушевська та ін. / відп. ред. В. В. Молочко. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — 328 с. — ISBN 978-966-475-506-8 Атлас світу / Гол. ред. І. С. Руденко; зав. ред. В. В. Радченко; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 966-631-546-7 Апродов В. А. Природа мира. Вулканы. — М. : Мысль, 1983. — 368 с. Воронов А. Г., Дроздов Н. Н., Мяло Е. Г. Биогеография мира : Учебник. — М. : Высшая школа, 1985. — 272 с. Гожик П. Ф., Лялько В. І., Бабаєв Ю. Ю. Регіональна геологія світу. — К. : Наук. думка, 2015. — 424 с. Дахно І. І., Тимофієв С. М. Країни світу: Енциклопедичний довідник. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — ISBN 978-966-8804-23-6 Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — К. : Знання, 2008. — 5-те вид., перероб. і доп. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8 Кукурудза С. І. Біогеографія : Підручник. — Львів : Вид-во ЛГУ ім. Івана Франка, 2006. — 504 с. — ISBN 966-613-502-7 Литвин В. М., Лымарев В. И. Природа мира. Острова. — М. : Мысль, 2003 — 287 с. — ISBN 5-244-00977-X Фізична географія материків та океанів : Підручник у 2-х т. / За ред. П. Г. Шищенка. — К. : ВЦ «Академія», 2010. — Т. 2. Європа. — 280 с. — ISBN 978-966-580-325-7 </div>

Посилання

Білоус Л. Ф. Біогеографія: Навч. посібник. К., 2021 Огар В. В. Регіональна геологія: Навч. посібник. К., 2017 Canary Islands Biodiversity Database Canary Islands | Geography, Facts, & History | Britannica Fernández-Palacios J.M., Whittaker R.J. Island Biogeography and Ecology of the Canary Islands Fuerteventura Tourism Board National Geographic – Canary Islands Natural Park of Corralejo Dunes (Gobierno de Canarias) UNESCO Biosphere Reserve – Fuerteventura