Жан-Батіст Карр'є (; 16 березня 1756, Йоле — 16 листопада 1794, Париж) — учасник Великої французької революції, один із комісарів Національного Конвента.

Біографія Народився в Йоле, селі неподалік від Оріяка у Верхній Оверні, в багатодітній сім'ї селянина середнього достатку. Відвідував Єзуїтську колегію. У 1779 р. поїхав у Париж вивчати право. Повернувшися в 1785 року, отримав місце прокурора бальї Оріяка. 4 жовтня 1785 р. одружився з Франсуазою Лакеррі, дочкою місцевого купця. 1789 року вступив у Національну гвардію і місцеві відділи Якобінського клубу і клуба Кордельєрів.

1792 року був обраний до Конвенту від департаменту Канталь. Долучився до монтаньярів. Після повернення контролю над Фландрією їздив туди як комісар Конвенту. Голосував за страту короля. 9 березня 1793 року сприяв створенню Революційного трибуналу без права апеляції, підтримавши пропозицію депутації від Паризької комуни на чолі з П'єром Гаспаром Шометом. Одним з перших зажадав арешту колишнього герцога Орлеанського. Активно брав участь у вигнанні жирондистів, після чого влітку їздив до Нормандії для боротьби з бунтівниками-федералістами. 8 жовтня 1793 року прибув в Нант для придушення вандейського заколоту з найбільш широкими повноваженнями.

Комісар у Нанті У в'язницях Нанта до того часу перебували тисячі полонених вандейців, священиків і т. д. А місто відчувало сильні труднощі з продовольством. До того ж серед заарештованих почалися епідемії (шигельозу, тифу тощо), від яких заражалися тюремники і медики. На нараді Карр'є з міською революційною радою було вирішено винищити полонених. У розправах активно брав участь добровольчий загін, який назвав себе «ротою Марата». Крім уже традиційного гільйотинування та масових розстрілів у тюрмах, Карр'є придумав новий спосіб — «потоплення» (noyade): полонених саджали в плоскодонну барку, вивозили вночі на середину Луари і там, відкривши люки, топили судно. Він сам назвав такий спосіб «вертикальною депортацією». Перше «потоплення» відбулося в ніч з 16 на 17 листопада (26—27 Брюмера), і сам Карр'є доповів про нього Конвенту:

Подія іншого роду зменшує число священиків: 82 з числа тих, кого ми називаємо непокірними, були замкнені в барці на Луарі; я тільки що дізнався, і звістка ця є абсолютно точною, що всі вони загинули в річціРевуненков В. Г. Нариси з історії Великої Французької революції 1789—1814 рр. СПб: вид-во СПб. ун-та, 1996. С. 361—362..

У донесенні від 25 Фрімера він повідомляв про 58 священиків, завершивши повідомлення словами: Що за революційний потік ця Луара?!Ревуненков В. Г. Нариси з історії Великої Французької революції 1789—1814 рр. СПб: вид-во СПб. ун-та, 1996. С. 362..

Всього таких «потоплень» було близько шести, кількість їхніх жертв різні історики оцінюють від двох до дев'яти тисяч. Карр'є приписують також інші звірства: так звані «республіканські шлюби», коли двох засуджених різної статі пов'язували голими разом і кидали в річку, оргії з вимушеною участю «підозрілих» тощо, але документальні підтвердження цього не знайдено. Так чи інакше, з тринадцяти тисяч ув'язнених загинуло десять, у тому числі близько двох тисяч було гільйотиновано або розстріляно, а близько трьох тисяч померло від тифу та інших хвороб.

Стягувані Карр'є податки і реквізиції в місті підривали торгівлю. Він звинувачував колег в помірності і вимагав жорстокіших репресій; генералу Нікола Аксо він писав: «Вам наказано спалювати будинки всіх заколотників, вбивати всіх їх жителів і реквізувати всі припаси». Врешті агент Комітету громадського порятунку Жюльєн з Парижа, який побував в Нанті, викрив його діяльність в листі до Робесп'єра від 4 лютого 1794 року. 8 лютого 1794 (20 Плювіоза II року) Карр'є був відкликаний з Нанта.

Падіння Карр'є У Парижі Карр'є став секретарем Конвенту. Побоюючись за своє життя, він долучився до термідоріанців і підтримав Термідоріанский переворот (27-28 липня 1794). Але йому не пощастило з організованим ним процесом над нантськими нотаблями, відправленими до Парижа ще в листопаді для суду за досить надуманими звинуваченнями. Процес відбувся 22—28 фрюктидора II року (8—14 вересня 1794). Мало того, що в новій ситуації обвинувачені були виправдані, але вони перетворилися на обвинувачів і дали свідчення, що викривали Карр'є та революційний комітет Нанта (склад якого до того часу вже змінився). Карр'є, що з'явився на процес, захищався дуже незграбно і тим погіршив своє становище; незабаром він сам потрапив під суд. У своє виправдання він дуже яскраво описав численні звірства вандейців, а також заявив, що якщо він винен, то разом з усім Конвентом: «Тут все винне, все, аж до дзвіночка голови!» Проте 26 фрімера III року (16 грудня 1794 р.) його гільйотинували на Гревській площі.

Примітки

Література Carrier. Procès d'un missionnaire de la Terreur et du Comité révolutionnaire de Nantes (16 octobre-16 décembre 1794). Textes recueillis, édités, annotés et commentés par Jacques Dupâquier. Pontoise: Ed. des Etannets, 1994. ISBN 2-910450-01-5 Carrier, Jean-Baptiste. Correspondence of Jean-Baptiste Carrier (People's Representative To the Convention). London, New York: John Lane Company, 1920 Fleury, Maurice. Carrier à Nantes. 1793—1794. Paris: Plon-Nourrit, 1897 Lallié, Alfred. J. B. Carrier, représentant du Cantal à la Convention 1756—1794 d'après de nouveaux documents. Paris: Perrin, 1901 Ревуненков В. Г. Очерки по истории Великой Французской революции 1789—1814 гг. СПб: изд-во СПб. ун-та, 1996. ISBN 5-288-01584-8

Посилання Гракх Бабёф. Жизнь и преступления Каррье, депутата департамента Канталь. Его процесс, процесс Нантского революционного комитета и разоблачение страшной системы уничтожения населения, изобретенной децемвиратом