Фрицький Олег Федорович (, Київ — 2 серпня 2019, Київ) — український правознавець, доктор юридичних наук (1978), професор (1982), Заслужений діяч науки і техніки України. Фахівець із конституційного права України, державного будівництва та місцевого самоврядування, автор і співавтор підручників з конституційного права України, якими послуговується декілька поколінь студентів.
Один із співаторів проєкту Конституції України та законодавства про місцеве самоврядування в Україні. Почесний професор Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ. Входив до складу редакційних колегій збірника наукових праць «Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ» і наукового журналу «Право і суспільство».
Життєпис
1950 року закінчив Київське артилерійське училище, 1961 року — Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка. Працював помічником Прокурора УРСР.
Від 1964 року — аспірант кафедри державного права юридичного факультету Київського університету. 1968 року захистив кандидатську дисертацію й був призначений асистентом цієї кафедри, згодом працював викладачем, старшим викладачем і доцентом. Упродовж 1975—1977 років навчався в докторантурі кафедри, а 1978 року захистив докторську дисертацію. Вчене звання доцента дістав 1972 року, професора — 1982 року.
1980 року очолив кафедру державно-правових дисциплін (від 1988 року — кафедра конституційного права) Київської вищої школи МВС СРСР і керував нею до вересня 1999 року, коли вийшов у відставку в званні полковника міліції. До 2001 року залишався професором цієї кафедри, потім став професором кафедри теорії та історії держави і права Академії адвокатури України, а від 2003 року — професором кафедри конституційного та міжнародного права Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. 2004 року рішенням Вченої ради за внесок у підготовку наукових кадрів дістав звання почесного професора Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ. Від вересня 2016 року працював професором кафедри конституційного, адміністративного права та соціально-гуманітарних дисциплін Інституту права та суспільних відносин Університету «Україна».
1993—1996 років був членом експертної ради з юридичних і політичних наук ВАК України, а також головою спеціалізованої вченої ради із захисту кандидатських дисертацій зі спеціальностей «філософія права», «юридична психологія» та «юридична педагогіка». Упродовж 2010—2016 років входив до складу двох спеціалізованих учених рад із захисту докторських дисертацій — у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ та Одеській національній юридичній академії.
За 55 років науково-педагогічної діяльності підготував понад 20 докторів і кандидатів юридичних наук.
Помер 2 серпня 2019 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі (дільниця № 26).
Участь у законопроєктній роботі
Від 1965 року працював консультантом відділу з питань Рад Секретаріату Президії Верховної Ради УРСР. Упродовж 1968—1979 років брав участь у підготовці проєктів законів УРСР про місцеві Ради народних депутатів і постанови Президії Верховної Ради УРСР «Про депутатські групи і пости в УРСР».
Від 1989 року долучився до підготовки проєктів нової Конституції України та інших законодавчих актів, починаючи з Декларації про державний суверенітет України. 1990 року постановою Президії Верховної Ради УРСР його включили до групи наукових консультантів з підготовки нових законодавчих актів. Від 1994 до 1998 року був науковим консультантом Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва, діяльності Рад і місцевого самоврядування.
Упродовж 1990—1999 років за його участю підготовлено проєкти законів України «Про постійні комісії Верховної Ради України» (1991—1994), «Про біженців» (1993), «Про міграцію» (1994), «Про місцеве самоврядування в Україні» (1995—1998) та інших. Він також підготував 37 науково-експертних висновків щодо проєктів нормативно-правових актів.
Багато років працював у складі Фонду сприяння розвитку місцевого самоврядування в Україні та Асоціації міст України.
Науковий доробок
Опублікував понад 200 наукових праць, зокрема 7 монографій, 5 підручників і 4 навчальні посібники. Наукові інтереси охоплювали конституційне право, державне будівництво та місцеве самоврядування.
Основні праці: «Наука управління і місцеві Ради» (1970); підручник «Радянське будівництво» (1974) і навчальний посібник з цього курсу; «Місцеві Ради народних депутатів і управління» (1977); «Парламентаризм в Україні: історія і сьогодення» (1999); «Конституційне право України» (1999) — перший в Україні підручник з цієї дисципліни; перевидавався у 2000, 2001, 2002, 2003 та 2004 роках; «Муніципальне право України» (2001, 2006); «Конституційне право України» (2002) — одноосібний підручник; перевидавався у 2004 та 2006 роках; окремі розділи академічних курсів конституційного та адміністративного права; навчальний посібник «Конституційне право України» (Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, 2007—2009).
Див. також Погорілко Віктор Федорович — співавтор Фрицький Юрій Олегович — син Фрицький Ігор Олегович — син
Примітки
Джерела та посилання Вітаємо з 80-літтям доктора юридичних наук, професора, заслуженого діяча науки і техніки України Фрицького Олега Федоровича // Право і суспільство: Науковий журнал. — 2009. — № 5. — С. 155—156 Фрицький Олег Федорович в Юридичному словнику Фрицький //