Неми́рів — місто в Україні, адміністративний центр Немирівської міської громади Вінницького району Вінницької області. Населення — осіб (на початок 2022 року).
Історія Стародавні часи Місцевість, де розташований райцентр Немирів, заселена здавна. В урочищі Городище, неподалік Немирова, виявлено залишки поселення трипільської культури. У цьому ж урочищі є одне з найбільших (150 га) скіфських городищ VII—VI століть до н. е. — Немирівське городище. Воно оточене могутніми валами — 32 метри завширшки, 9 метрів заввишки та 5,5 км завдовжки.
Раннє Середньовіччя У Х—ХІ століттях на цьому місці існувало давньоруське поселення. За переказами, на місці цього поселення виникло місто Мирів, яке під час татарської навали було вщент зруйноване.
Пізнє Середньовіччя Наприкінці XIV століття виникло нове місто Немирів. Перша письмова згадка про місто припадає на 1506 рік.
Немирів належав ймовірно боярам Немирам. Після цього місто Немирів належало руському князівському роду Святополк-Четвертинських (або просто Четвертинських). Відомо що Немирів належав князю Федору Івановичу Четвертинському, а пізніше його сину Матвію Святополк-Четвертинському. Через шлюб єдиної доньки Анни з брацлавським воєводою Іваном-Янушем Збаразьким Немирів перейшов до роду князів Збаразьких. Після вигасання роду князів Збаразьких Немирів у 1632 році перейшов до князів Вишневецьких.
Дослідники вважають, що саме Іван Збаразький заклав місто за сучасними на той момент містобудівними принципами та уфортифікував його. На історичній картографії віднайшли зображення давніх укріплень Немирова, які являли собою бастіонові укріплення замкового півострову та два напівкільця міських укріплень.І. Литвинчук, Р. Нагнибіда. Оборонні укріплення міста Немирова як складова історико-містобудівної спадщини Східного Поділля. Збірник матеріалів Всеукр. наук. конф. «Дослідження, збереження та популяризація пам'яток історико-культурної спадщини України». Переяслав–Кам'янець-Подільський: ТОВ „Друкарня «Рута»“, 2021, с. 83-95
Ранній модерн Немирів був одним із центрів боротьби українського народу проти шляхетського гніту і насильницького ополячення. В роки козацького повстання, яке очолював Наливайко Северин, населення Немирова та навколишніх сіл діяло в його загонах. Воно брало участь в антишляхетських повстаннях і заворушеннях 1607, 1612, 1614 та наступних років, а також у війні проти соціального і національного поневолення у 1648—1657 роках. Єврейське населення міста дуже постраждало 31 травня 1648 року, коли козаки, без бою, під виглядом загону Речі Посполитої, ввійшли в Немирів де жорстоко знищили тисячі євреїв, у тому числі біженців з навколишніх сіл і містечок, які ховалися у немирівський фортеці. Того ж року князь Ярема Вишневецький, щоб помститись полковнику Максиму Кривоносу напав на Немирів і вирізав там 3000 козаків та міщан, які сприяли козакам. Як тільки князь Ярема Вишневецький покинув місто, місцеве населення вирізало 200 драгунів, яких він залишив в Немирові. З того часу місто переходило з рук у руки.
У 1670 році його зайняв гетьман Петро Дорошенко. У 1671 році місто здобув великий коронний гетьман Ян Собеський. Пізніше знову Петро Дорошенко зайняв Немирів і в 1674 змушений був його уступити. В 1678 Немирів був сильно знищений турками, так що з квітучого міста залишились лише руїни.
У 1677—1679 роках Немирів був столицею гетьмана Юрія Хмельницького під протекторатом Османської імперії.
У 1677 році турки зробили Немирів столицею новоутвореного князівства. Князем сарматським був призначений Юрій Хмельницький, перед ним урядовцем був гетьман Дука з резиденцією в Печарі. Місто почало швидко залюднюватися татарськими та вірменськими купцями. Для Юрія Хмельницького було збудовано велику резиденцію з дерева, обнесену високим частоколом. Біля ставу поставлено кілька десятків будинків козацької старшини. Хмельницький отримав від кам'янецького коменданта Галіль Паші 200 охоронців. Євреї розмістилися на зруйнованому ринку. Після Хмельницького управителем один рік був Драгинич.
Після нього Немирів був взятий знову королем Речі Посполитої Яном III Собеським, який поставив тут свого урядовця гетьмана Стефана Куницького, замордованого невдовзі в Могильові. Після цього, до Карловицької угоди 1699 року, Немирів перебував в османських руках.
Після 1699 року Немирівський замок мав своїх комендантів: Вільгельма Ріппе (по 1707), Барша (1707—1718), в 1726 — Флоріана Шелінга.
У 1711 році Немирів без бою було зайнято армією гетьмана Пилипа Орлика, під час його походу на Правобережжя проти московської влади. Того ж року місто відвідав данський дипломат Юст Юль, залишивши наступний опис:
У 1737 році в Немирові відбувся з'їзд трьох монархій: австрійської, російської та османської. За люстрацією 1775 року в Немирові було 140 осель, та на передмістях 186 осель.
Від Вишневецьких Немирів перейшов до Потоцьких. Найбільше сприяв розвитку міста Вінцентій Потоцький. Він заклав тут ряд фабрик: для виготовлення полотна, перкалю, сукна, шкіряну, бляхову, фарбову. Його коштом був збудований костел та вища військова школа для шляхетної молоді, навчання в якій він сам оплачував, відкрита бібліотека. Він вибудував тут собі палац та заклав парк.
У 1791 році у Вінцентія Потоцького перебував Тадеуш Костюшко. Після третього поділу Речі Посполитої Вінцентій Потоцький змушений був продати Немирів Станіславу Потоцькому з Тульчина. Станіслав Потоцький переписав Немирівський ключ на свого сина Юрія Потоцького. Після того як Юрій покинув край, Немирів дістався Софії Потоцькій. Вінцентій Потоцький та пізніше Станіслав Потоцький залишили для шкіл грошові фундації, які використовувались до 1815 року.
У 1811 році в Немирові було знищено пожежею велику частину міста, церква та лютеранська кірха.
У 1815 році Софія Потоцька власним коштом збудувала в Немирові будинок для гімназійної 4 — класової повітової школи та збільшила бібліотеку. Кошти на школу записав Станіслав Потоцький та частину надавав уряд. У 1820 році в школі проходили навчання 365 учнів. При ній у 1834 році Болеслав Потоцький заклав початкову школу.
Наприкінці ХІХ століття у Немирові налічувалось 843 оселі, 5409 мешканців та два передмістя: Штиловка та Поділ (с. Штилівка та Лукашівка приєднані до міста в період 1926—1931). В місті був католицький костел, збудований 1806 року Станіславом Потоцьким, лютеранська кірха, збудована Вінцентієм Потоцьким, спалена 1811 року та пізніше відновлена, церква, 8-класова гімназія, жіноча прогімназія, броварня, аптека, парова винокурня з апаратом Блюмонтала, фабрика тютюну, фабрика свічок.
У 1898 році в Немирові проживало 8000 мешканців.
Новий час З Немировом тісно пов'язані імена видатних діячів української та російської культур XIX століття. В місті Немирові народився російський поет Микола Некрасов, тут жила українська письменниця Марко Вовчок (М. О. Вілінська), у Немирівській гімназії викладав малювання друг Т. Шевченка — Іван Сошенко, який брав участь у викупі поета із кріпацької неволі, а також друг великого Кобзаря — Михайло Чалий, один із перших його біографів. У Немирівській гімназії навчались російський письменник Андрій Новодворський (А. Осипович), актор і антрепренер Євген Недєлін (Є. Недзельський), польські письменники Т. Єж, І. Антоні (Ролле), письменник-патріот Микола Трублаїні. До гімназії часто приїжджав хірург і педагог Микола Пирогов, який тривалий час був її попечителем.
Визвольні змагання (1917—1921) Навесні 1918 року в Немирові та околицях перебували частини 3-го Польського корпусу зі складу колишньої російської армії, що відступили з Києва для захисту майна місцевих землевласників польського походження. 13-17 квітня 1918 року біля Немирова відбувся бій між поляками та селянськими збройними загонами, що прагнули заволодіти цим майном, після якого польський корпус був виведений до регіону Хмільник — Пиків — Янів, а потім роззброєний австрійцямиКонфлікт між українським населенням та польськими військовими формуваннями на Поділлі у березні — квітні 1918 року.
У січні 1920 року більшовиками були розстріляні графиня Марія Щербатова та її молода хвора дочка за те, що віддали Немирівський палац (маєток з майном) під шпиталь воякам Української Галицької Армії.М. Литвин, К. Науменко. Історія ЗУНР. — Львів: Інститут українознавства НАН України; видавнича фірма «Олір», 1995. — 368 с., іл. ISBN 5-7707-7867-9, с. 298.
З 1924 року Немирів набув статусу селища міського типу.
У Незалежній Україні
21 лютого 2014 року в центрі міста повалено пам'ятник Леніну.
19 лютого 2016 року, розпорядженням Немирівської міської ради, відновлені історичні та надані нові назви вулицям та провулкам міста Немирова.
Населення
Національний склад Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року: НаціональністьВідсотокукраїнці97,48 %росіяни2,01 %білоруси0,11 %поляки0,11 %євреї0,1 %інші/не вказали0.86%
і мовний склад Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКіл-тьЧасткаукраїнська1122198,22 %російська1831,6 %білоруська70,06 %румунська50,04 %вірменська20,02 %угорська10,01 %єврейська10,01 %інші не визначилися40,04 %Усього11424100%
Архітектурні та історичні пам'ятки
Палац Щербатових і парк, закладений у ХІХ столітті (архітектор Іржі Стібрал); Костел Святого Йосипа Обручника (1806). Вимурований коштом Станіслава Потоцького; Свято-Троїцький монастир (1645), Троїцька церква (1881); Чоловіча гімназія (1838); Електростанція та млин (архітектор І. Стібрал).
У місті встановлено пам'ятники: М. Некрасову (1971, скульптор О. Скобліков, архітектори В. Жигулін і Антоній Крейчі), Марко Вовчок (1975, скульптор Петро Мовчун, архітектор Олексій Гайдученя), Івану Франкові встановлений пам'ятник 23 серпня 2011 року.
Археологічною пам'яткою є Немирівське городище, розташоване за 3 км від міста.
Немирівський парк
Пам'яткою садово-паркового мистецтва у місті Немирові є парк палацу княгині Щербатової, який був закладений 1787 року польським магнатом Вінцентієм Потоцьким. Площа Немирівського парку становить 85 гектарів. На території південної частини парку функціонує система ставків. Немирівський парк здобув природоохоронний статус відповідно до постанови колегії Держкомітету Ради Міністрів УРСР по екології і раціональному природокористуванню № 18 від 30 серпня 1990 року. 2017 року виповнилось 230 років з дня заснуванням Немирівського національного дендрологічного парку. Наказом № 158 від 10 квітня 2013 року, який був виданий Міністерством екології та природних ресурсів, затверджено положення про парк-пам'ятку садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Немирівський парк»Наказ від 10 квітня 2013 року № 158 «Про затвердження положення про парк-пам'ятку садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення „Немирівський парк“» >.
Промисловість
Немирівський спиртозавод є базовим підприємством торговельної марки «Nemiroff», широко відомої в світі. Власне від назви міста і походить назва торговельної марки.
У Немирові працюють комбінат хлібопродуктів, цегельний та завод залізобетонних виробів, швейна фабрика.
Немирівський цукровий завод розграбований новими власниками вщент у 2009—2010 роках.
Освіта, культура і соціальна інфраструктура У Немирові три загальноосвітніх школи, музична та спортивна школи.
Функціює міський палац культури, будинок культури, кінотеатр, кілька клубів.
Музеї міста - краєзнавчий та два літературно-меморіальних: М. Некрасова та Марко Вовчок.
Медицина і оздоровлення представлені районною лікарнею та санаторієм «Авангард».
Санаторій має унікальну радонову мінеральну воду, власного родовища, одну з найкращих в Україні. Повна назва санаторію — Дочірнє підприємство „Клінічний санаторій «Авангард»“ ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», який є багатопрофільним лікувально-оздоровчим та реабілітаційним закладом цілорічного функціонування з надзвичайно багатими та добрими традиціями.
Санаторій «Авангард» розташований у приміщеннях комплексу Палацу княгині Щербатової.
Релігія Православні християни