Раффаелла Карра, справжнє ім'я якої Раффаелла Роберта Пеллоні (; , Болонья — , Рим) — італійська шоувумен, співачка, танцюристка, акторка, телеведуча, теле- та радіо-сценаристка.
Протягом своєї телекар'єри, яка тривала з кінця 1960-х років й до самої смерті, Раффаелла Карра отримала титул «королеви італійського телебачення». Окрім цього, протягом своєї довгої кар'єри Карра стала «іконою» італійської музики й телебачення, отримавши визнання й за межами Італії, особливо в Іспанії та Латинській Америці.
За свою кар'єру, як Раффаелла заявила в інтерв'ю тижневику «TV Sorrisi e Canzoni», вона продала більше 60 мільйонів платівок, а на передачі «Domenica in», яку вів Піппо Баудо, де вона була гостем, співачка заявила, що їй належить двадцять два «платинових» та «золотих» дисків. Потім співачка отримала ще одну посмертну «золоту платівку» в липні 2021 року за пісню «Tanti auguri» 1978 року.
Восени 2020 року британська газета «The Guardian» назвала Раффаеллу Карру європейським секс-символом, назвавши її «культурною іконою, яка навчила Європу радощам сексу».
Була іконою ЛГБТ: в 2017, під час мадридського «World Pride», її визнали «амбасадоркою любові».
Біографія
Раффаелла народилася в Болоньї, в сім'ї Раффаеле Пеллоні і Анджели Іріс Делл'Утрі, у неї був брат Ренцо (1945—2001) від якого у неї двоє племінників Маттео і Федеріко.FORLI' , È MORTA LA MADRE DI RAFFAELLA CARRA' STAMATTINA I FUNERALI ricerca.repubblica.it Процитовано 17 вересня 2021 Батько був багатим фермером з Емілії-Романьї.Entrevista de Raffaella Carrà (Noche de Gigantes -1978 youtube.com Процитовано 17 вересня 2021 Мати, теж з Емілії, мала сицилійське походження, вона разом з бабусею Раффаелли, керувала кафе «Caffè Centrale» в Белларії. Батьки розлучилися через два роки після весілля, маленька Раффаелла розділила більшу частину свого дитинства між Болоньєю, де вона вчилася, і Белларією.Raffaella Carrà — la Repubblica.it ricerca.repubblica.it Процитовано 17 вересня 2021 У віці восьми років Раффаелла покинула рідну провінцію Емілію-Романью, щоб продовжити навчання у Римі, спочатку в Національній танцювальній академії, заснованої танцюристкою російського походження Я Русской, а потім в Експериментальному центрі кінематографії.
Кар'єра
1950-ті і 1960-ті роки Кінокар'єра Раффаелли почалася дуже рано, ще на початку 1950-х років, коли вона у віці восьми років взяла участь у зніманні фільму Маріо Боннара «Муки минулого» (1952), сентиментальній мелодрамі (модного на той час серед італійської публіки кіножанру), в якому вона зіграла дитячого персонажа Граціеллу.Tormento del passato imdb.com Процитовано 17 вересня 2021 Між 1958—59 роками вона зіграла епізодичні ролі ще у трьох інших фільмах.
У 1960 році закінчивши Експериментальний центр Кінематографії у Римі, того ж року Раффаелла зіграла у фільмах Флорестано Ванчіні «Довга ніч 43-го» та Леопольдо Трієсті «Гріх зелених років». Цього ж часу вона стала виступати на театральній сцені, у трупах режисерів Лаури Карлі і Камілло Пілотто. Одна з найкращих театральних робіт Раффаелли — стала роль у популярному мюзиклі «Чао, Руді», де вона грала разом з Марчелло Мастроянні. Після виступу на радіо, де вона під патронатом Лучано Рісполі створила і вела передачу «Рафаелла з мікрофоном у портупеї», її помітив режисер Стефано Де Стефані, який в середині 1962 року вибрав її асистенткою ведучого Лело Луттацці в програмі «Автор слів: невідомий».
У 1960 році Раффаелла брала участь у кінопробах на роль Розетти (дочки головної героїні Чезіри, яку грала Софі Лорен) у фільмі Вітторіо Де Сіки «Чочара», але була відхилена, тому що була визнана занадто зрілою для цієї ролі (роль віддали італо-американській акторці Елеонорі Браун).
Потім Карра знімалася й в інших фільмах, включаючи «Товариші» Маріо Монічеллі (1963) і у голлівудському «Поїзді фон Райєна» (1965) Марка Робсона, де її партнером на знімальному майданчику був Френк Сінатра. 1964 року Раффаелла зіграла у телеверсії вистави «Дочка білого гусака», написаній Едоардо Антоном для передачі каналу Rai 1 «Жити разом» режисера Уго Шаши.STASERA ALLA TV La «figlia dell'oca bianca» è un'insopportabile egoista .Vivere insieme dedica il suo atto unico al problema dei ragazzi viziati archiviolastampa.it Процитовано 17 вересня 2021 У 1965 році роль Карра зіграла роль Костанци Де Моріак в телевізійній драмі «Скарамуш» з Доменіко Модуньйо. Протягом 1960-х років у різних виданнях з'являлися чутки про стосунки Раффаелли з футболістом «Ювентуса» Джино Стаккіні, які тривали вісім років.Gli eroi in bianconero: Gino STACCHINI — Tutto Juve tuttojuve.com Процитовано 17 вересня 2021
Також Карра грала у фільмі «Все гаразд», телеверсії однойменного роману Луїджі Піранделло, який транслювався 3 березня 1967 року на каналі Rai 1. У січні 1968 року Раффаелла вела спецпроєкт «Час самби» на телеканалі Rai 2. У червні того ж року вона брала участь у зніманні теледрами Дієго Фаббрі «Сімейний процес» на каналі Rai 1, а наприкінці наступного року — у теледрамі «Посмішка Джоконди».
Зміна прізвища У першій половині 1960-х років Раффаелла взяла псевдонім «Карра», рекомендований режисером Данте Гвардаманьєю, який, захоплений живописом, зв'язав її ім'я «Раффаелла», яке нагадувало йому художника Рафаеля Санті, з прізвищем художника Карло Карри.Intervista a Raffaella Carrà lastoriasiamonoi.rai.it Процитовано 17 вересня 2021 Однак, попри це, Раффаеллі не вдалося домогтися великого успіху як акторки (з точки зору популярності), через що, на початку 1970-х років, зважаючи на успіх досягнутий в ролі шоувумен на телебаченні, вона вирішила відмовитися від акторської діяльності (за винятком деяких спорадичних появ у фільмах та телесеріалах наступних років), і зосередитися на кар'єрі телеведучої, шоувумен й співачки, у яких вона добилася успіху й популярності міжнародного рівня.
1970-ті роки
Сезон 1969—70 років був відзначений успіхом на телебаченні шоу-вер'єте «Я, Агата і ти», яке Карра вела спільно з Ніно Таранто і Ніно Феррером, в якому вона представила новий «енергійний» та «сучасний» стиль шоувумен.
Восени 1970 року, Карра, разом з Коррадо, стала ведучою пісенного телеконкурсу «Концоніссіма», де викликала скандал через свій виступ з оголеним пупком, її пісня «Ma che musica maestro!», яка була використана для вступної заставки передачі, очолила чарти, її продажі склали 200 000 копій. Раффаелла підкорила своєю піснею не лише італійський музичний «Олімп», але й підійняла рейтинги телепереглядів конкурсу до небаченного до цього рівня, після чого вона стала новою зіркою італійського шоу-бізнесу. З огляду на високі результати телепереглядів минулого року, телерадіокомпанія RAI вирішила запросити тих самих ведучих й для ведення нового сезону телеконкурсу. 1971 року Карра повернулася на «Канцоніссіму», виконавши три пісні, які також вийшли як сингли: «Chiesa se va», «Maga Maghella» (призначена для дитячої аудиторії) і знаменита «Tuca tuca» зі скандальним балетним супроводом. Цензура заборонила компанії RAI транслювати останній випуск третьої частини програми, через «занадто сміливу» і «провокаційну» хореографію Карри. Тільки після виступу Карри разом з Альберто Сорді, заборонений танець подолав початкову цензуру і суперечки, отримавши велику популярність в народі. На хвилі успіху на «Канцоніссімі-70», який їй перший великий хіт «Ma che musica maestro», Карра, 1970 року, випустила свій перший альбом «Raffaella», що містив цю пісню. 1971 року Карра випустила ще один альбом, що став хітом, «Raffaella Carra». Альбом також містив пісню «Borriquito», яка стала першим хітом співачки на ринку латинських країн.
Також у 1971 році Раффаелла разом з актором Жоржем Декрієром брала участь в епізоді під назвою «Жінка з двома посмішками» французького телесеріалу «Арсен Люпен» (знімався між 1971—74 роками).Fonte: Internet Movie DataBase (IMDB) imdb.com Процитовано 17 вересня 2021 У 1973 році Карра взяла участь у телешоу «Milleluci», де, співаючи разом з Адріано Челентано та балетом телеканалу Rai 1, виконала синхронний із музикою танець, під знамениту пісню «Prisencolinensinainciusol». Потім, у 1974 році, Карра вже сама представляла телешоу «Milleluci», яке вела спільно зі співачкою Міною (це був один з останніх телепроєктів за участю Міни, незадовго до остаточного залишення телесцени), яка мала великий успіх у публіки, на цій передачі за Раффаеллою остаточно затвердився статус універсальної танцюристки.
На хвилі великого успіху телешоу Раффаелла випустила однойменний альбом «Milleluci», який загалом складався з каверів. Того ж 1974 року Карра втретє представляла «Канцоніссіму», цього разу вона вела конкурс самотужки, виступаючи в дуеті з лялькою у вигляді персонажу мультфільмів «Топо Джіджо» та виконавши з нею пісню для дітей «Strapazzami di coccole». Також того року Карра випустила альбом «Felicità tà tà», що містив, крім однойменної пісні, заголовну пісню її третьої «Канцоніссіми», яка стала одним з найбільших хітів співачки у стилі диско-музики — «Rumore». Альбом мав великий успіх не лише в Італії, де став «платиновим», але й хороші результати за кордоном, де отримав кілька «золотих» сертифікацій.
Між 1975—80 роками Раффаелла заявила про себе також в Іспанії, успіх пісень співачки у цій країни змусив місцеву телекомпанію TVE запропонувати їй у 1976 році зіграти у «La hora de Raffaella Carrà» (епізоді телесеріалу «La hora de …»), завдяки якому вона стала популярною й серед іспанської публіки.
Протягом другої половини 1970-х років Раффаелла більше зосередилася на своїй кар'єрі співачки, отримавши визнання у всьому світі, зокрема, в таких країнах, як Іспанія, Німеччина, Франція, Нідерланди, Бельгія, Велика Британія, Греція, а також в країнах Латинської Америки, ставши справжнім «феноменом» експорту італійської музичної продукції у світі.Official Charts — Home of the Official UK Top 40 Charts officialcharts.com Процитовано 17 вересня 2021 Одним з найгучніших хітів стала пісня «A far l'amore comincia tu», яка у своїй англомовній версії посіла дев'яту сходинку в рейтингу найпродаваніших синглів Великої Британії й отримала кілька «золотих» і «платинових» сертифікацій у світі.
У 1976 році Раффаелла записала альбом «Forte forte forte», що вийшов у 36 країнах світу, диск отримав по кілька «золотих» сертифікацій в Іспанії, Великій Британії та Німеччини, а в Італії він був двічі «платиновим», ставши одним з найуспішніших записів співачки не лише комерційно, але й у плані його якісного виконання. А у 1977 році вийшов альбом у стилі євродиско «Fiesta», однойменна пісня якого стала своєрідним «символом» Карри-«шоувумен».
У 1978 році співачка повернулася до Італії після численних зарубіжних гастролей, ставши ведучою суботньо-вечірнього телешоу-вар'єте «Ma che sera», на якому вона виступала, співала й танцювала в супроводі таких артистів-коміків, як Паоло Панеллі, Біче Валорі, Аліг'єро Ношезе й Джорджо Бракарді, які створювали гумористичну складову програми. Особливо примітною стала пісня «Tanti auguri», що використовувалася як заставка телешоу, у ній Раффаелла співала «гімн вільної і безтурботної любові» з приспівом, який за короткий час став знаменитим («Як добре займатися любов'ю від Трієста й далі»), відео до якої було знято всередині парку «Italia in miniatura» в Ріміні; пісня відразу ж стала ще одним міжнародним успіхом співачки і була включена до альбому «Raffaella», який також мав великий успіх у публіки. Програма, однак, була невдовзі закрита, тому що викликала багато скандалів та суперечок, оскільки транслювалася у важкі й трагічні дні для Італії, пов'язані з викраденням Альдо Моро.
У 1979 році вийшов альбом «Applauso», що мав новий для співачки рекордний успіх, авторами пісень якого були, серед інших, Франко Бракарді, Джанні Бонкомпаньї та такі молоді деб'ютанти-пісняри, як Антонелло Де Санктіс і Адельмо Муссо. Диск посів 75 сходинку серед «альбомів-бестселерів» того ж року.
1980-ті роки