Мітрідат I Ктіст (*д/н —266 до н. е.) — володар Понту у 302 до н. е.—266 до н. е. роках, з 281 року — цар, засновник Понтійського царства.

Походження Мітрідат I Ктіст є представником династії Мітрідатідів, які ведуть свій рід від одного із «семи персів», що вбили мага Гаумату при Дарії I Гістаспі. Безпосередні предки Мітрідата правили в Кіосі і Мірлеї в Місії. Вони декларували себе нащадками сатрапа Аріобарзана, правителя Геллеспонтійської Фригії і Даскілеї.

Цим одним із «семи персів» Мітрідатіди називають Отана, брата Артаксеркса II Мнемона. Отан відігравав провідну роль в заколоті проти Гаумати, за що був нагороджений царем Дарієм I володіннями в Каппадокії. Саме на це спадкове право не раз посилатимуться царі Понту для виправдання своїх територіальних захоплень.

Заснування Понтійського царства Вперше в історичних джерелах Мітрідат I Ктіст згадується у світлі таких подій. У 302 році до н. е. через підозру у зраді був убитий сатрап і Аррін Мітрідат II Кійський, син Аріобарзана. Його спадкоємцем став Мітрідат I Ктіст, якому довелося рятуватися втечею від переслідування. Утік він у родові володіння своїх предків в Пафлагонії. Відповідно до даних Плутарха, Мітрідат заволодів великою і багатою країною, ставши засновником династії понтійських царів. Аппіан оповідає, що Мітрідат втік до Каппадокії з шістьма вершниками і укріпився там у якомусь містечку. Оскільки македонці були зайняті міжусобицями, то до Мітрідата долучилося багато народу і це дозволило йому швидко заволодіти не лише Каппадокією, а й сусідніми територіями і племенами, що жили біля Понту Евксинського. Влада Мітрідата в цих районах була дуже міцною, що сприяло закріпленню на престолі його дітей.

З 302/301 по 297 роки до н. е. Мітрідат I здійснив великі територіальні надбання. Страбон каже, що укріпившись в Кіміаті Мітрідат був «володарем Понту». Цим грецьким терміном у Понтійській і Селевкідській державах називали намісника-правителя області царства, який хоч і підпорядковувався царю, але фактично користувався великою часткою самостійностіWörrle М. Antiochos I, Achaios der Älter und die Galater: Eine neue Inschrift in Denizli // Chiron. 1975. Bd. 5. S. 59. u. folg. . Очевидно, до отримання царського титулу Ктіст за юридичним статусом прирівнювався до сатрапа, правителя Понтійської Каппадокії при Ахеменідах і македонцях. Після проголошення Мітрідата царем, сатрапом продовжував себе вважати якийсь час лише Аріарат II, а тому він займав нижче положення, ніж Мітрідат I.

Прийняття царського титулу У 297 році до н. е. разом із царем сусіднього Віфінського царства Зіпойтом Мітрідат I Ктіст прийняв титул царя. Оголошення себе царем через п'ять років після появи в Кіміаті мало на меті показати, що Мітрідат I Ктіст став найбільш популярною фігурою серед каппадокійців і пафлагонців. У ньому бачили хранителя споконвічних іранських традицій на противагу грекомакедонським, людину, що мала законні права на ці області як представник роду Отана, який отримав тут владу від самого Дарія I Гістаспа. Царя Мітрідата сприймали і як безпосереднього спадкоємця Дарія III, останнього царя Персії, який боровся з Александром Македонським, в особі якого всіх македонців розглядали як противників. Варто зазначити, що серед населення Каппадокії панували дуже сильні антимакедонські настрої.

Північна Ліга

Антимакедонські настрої Мітрідата I стали причиною загострення відносин з Селевком I Нікатором. Цар Віфінії Зіпойт перебував у поганих відносинах з Селевком I, який, не бажаючи посилення Мітрідата I, послав у Каппадокію війська на чолі з полководцем Діодором. Останній був розбитий і повернувся ні з чим. Майже одночасно з експедицією Діодора на північний захід Малої Азії був направлений інший полководець Афродісій. Для створення потужної сили, здатної чинити опір Селевкідам була створена Північна Ліга — союз грецьких міст півночі Малої Азії і деяких елліністичних монархів. Серед засновників є і Мітрідат I Ктіст.

Між 280 і 278 роками до н. е. Мітрідат I вийшов зі складу Північної Ліги, що сталося, ймовірно, після укладення в 279 році до н. е. миру і союзу Антіоха I і Антигона Гоната і у зв'язку із посиленням в Малій Азії пергамського правителя Філетера, прихильника Селевкідів. Іншою причиною розриву з Лігою було те, що Мітрідат Ктіст не досяг своїх цілей. У ті роки Понтійське царство не мало виходу до моря, тому, налагодивши зв'язки з грецькими містами узбережжя Чорного моря, понтійський цар розраховував, що зуміє зміцнити позиції на малоазійському березі Понту ЕвксинськогоМолев Е. Л. Митридат Евпатор. Саратов, 1976. С. 8, 9. . Однак після утворення Північної Ліги стало ясно, що у надбанні територій на узбережжі зацікавлена Гераклея Понтійська. Це могло призвести до зіткнення з Понтом, цар якого, не псуючи відносин з членами Ліги, переорієнтувався на досягнення згоди із Селевкідами і їх союзниками.

І все ж при Мітрідаті Ктісті царство отримало вихід до моря. На драхмах Аміса родоського зустрічаються скорочення імен монетних магістратів, аналогічні тим, які засвідчені на золотих статерах Мітрідата КтістаMalloy A.G. The Coinage of Amisus. N. Y., 1970. P. 7. .

Підсумки правління

Мітрідат I Ктіст помер у 266 році до н. е., залишивши після себе державу, що простягалася на сході до ріки Фермодонт, на півдні до рік Іріс і Галіс, на заході охоплювала узбережжя Пафлагонії.

Див. також Понтійське царство Гераклея Понтійська Селевк I Нікатор Держава Селевкідів

Примітки

Література Сапрыкин С. Ю. Понтийское царство: Государство греков и варваров в Причерноморье. — М. : Наука, 1996. — 348 с. Hazel, John; Who's Who in the Greek World, «Mithridates I» (1999)