ГАЗ-М-21 «Волга» — радянський автомобіль середнього класу, серійно вироблявся на Горьківському автомобільному заводі з 1956 по 1970 рік.
Розробка
Передісторія З 1946 ГАЗ випускав легковий автомобіль ГАЗ-М20 «Побєда» (з рос. «Перемога»). На момент початку виробництва «Побєда» відрізнялася досить сучасною конструкцією і передовим дизайном. Активну участь в розробці дизайну брав Лев Єремєєв, який не оминув увагою .Михаил Фокин. И пришел Benz. История России из окна отечественного автомобиля // «Смена», №10 (1740) октябрь, 2009 . (с.: 46-49)
Однак до початку наступного десятиліття зовнішній вигляд її поступово став застарівати, агрегатна частина також відстала від рівня світових лідерів. Назрівала необхідність замінити її сучаснішої технічно і досконалої візуально моделлю - Ford Customline 1952 - 1956.
Початковий період В основу технічного завдання на автомобіль лягли проекти «Побєди» другого покоління, зокрема — було використано те ж компонування з винесеним трохи вперед пасажирським салоном, що в поєднанні зі зменшенням розмірності коліс з 16 до 15 дозволяло зробити його просторішим при тій же колісній базі, практично прибрати характерні для ГАЗ-М-20 виступаючі в салон арки задніх коліс. Разом з тим, новий автомобіль повинен був представляти собою ще один крок вперед у порівнянні з "Побєдою II ", маючи сучасніший дизайн, повністю новий двигун і, за оригінальним задумом, автоматичну коробку перемикання передач, що повинно було значно полегшити управління для індивідуального власника.
Вимоги до автомобіля з самого початку були досить специфічними з огляду об'єктивного обліку умов виробництва і експлуатації автотранспорту в СРСР. Майбутня «Волга» повинна була бути сучасним, динамічним, комфортабельним автомобілем, здатним розвивати високі для тих часів швидкості на шосейних дорогах з «вдосконаленим» покриттям при досить високій економічності, і при цьому — успішно справлятися з ділянками важкого бездоріжжя, які аж ніяк не були у ті роки рідкістю, бути конструктивно простою і не вимагати особливо високої кваліфікації обслуговчого персоналу. Зрозуміло, це не могло не привести до певних компромісів у конструкції. У результаті «Волга» поєднувала передові технічні рішення начебто суцільноалюмінієвого двигуна з мокрими гільзами і автоматичної коробки передач з відверто консервативними, якщо не сказати архаїчними, такими, як шкворнева передня підвіска або важелеві амортизатори.
Як основні відмінні риси щодо попередньої моделі — «Побєди», спочатку закладені в проект майбутньої «Волги», можна відзначити: тримальний кузов — триоб'ємний «седан» збільшених габаритів з просторішим і комфортабельним салоном; панорамні суцільні лобове і заднє скла; суцільноалюмінієвий чотирициліндровий двигун значно (майже в півтора рази) збільшеної, в порівнянні з «Побєдою», потужності; автоматичну гідромеханічну коробку перемикання передач; гідропривід зчеплення на варіанті з механічною коробкою передач; триопорний карданний вал; гіпоїдний задній міст з напіврозвантаженними півосями; роздільні гідроциліндри гальмівних колодок передніх гальмівних механізмів (в задніх гальмах обидві колодки приводилися в дію одним загальним гідроциліндром).
З 1952 року велася паралельна робота над двома незалежними проектами ГАЗ-М-21 під девізами «Звєзда» (дизайнер — Джон Вільямс) і «Волга» (дизайнер — Лев Єремєєв).
В 1953 році були готові макети обох машин. «Звєзда» за цей період пройшла через кілька ітерацій дизайнерських змін, врешті-решт перетворившись по суті в повний аналог «Волги» від задніх дверей вперед. Проте, трьохоб'ємний седан Єремєєва був ближче до виробничих реалій і виглядав більш традиційно, а з урахуванням подальшого розвитку автомобільного дизайну — і більш перспективно, так що, в кінцевому підсумку, робота була продовжена саме над «Волгою».
З 1953 року провідним конструктором по машині був призначений А. Невзоров, а головним конструктором заводу протягом більшої частини проектування автомобіля був Н. І. Борисов.
Дизайн Дизайн «Волги» склався вже на ранньому етапі розробки. Його автор, досвідчений художник-конструктор Лев Єремєєв, спираючись на тенденції світової автомобільної моди тих років — в першу чергу, американського «стайлінгу», в якому на той момент домінували авіаційні і, частково, ракетно-космічні мотиви, — зумів створити цілком виразний образ сучасного, динамічного і досить елегантного автомобіля з досить складною пластикою кузова, певною мірою протилежний переважно утилітарно-функціональній зовнішності «Побєди» чи великоваговій стилістиці ГАЗ-12 "ЗіМ" і легкових ЗІС-110.
З погляду світового автомобілебудування тих років, зовнішність автомобіля була порівняно стриманою і практично не містила яких-небудь елементів, котрі б сильно її виділяли на загальному фоні тодішнього стилю — досить порівняти її з тогочасними іноземними аналогами. Але за радянськими мірками «Волга», на момент початку свого виробництва завдяки характеру вибраних поверхонь, ліній і декоративних елементів, виглядала досить свіжо, сміливо і незвично.
В цілому, за своїм рівнем, дизайн прототипів М-21 перевершував значну частину серійних іноземних моделей 1953—1954 модельних років, тобто, періоду її розробки. Однак, до моменту початку серійного виробництва за світовими мірками, дизайн «Волги» вже став як мінімум рядовим, і на тлі серійних іномарок тих років вже особливо не виділявся. За стандартами Північної Америки, вже на 1958 модельний рік «Волга» була автомобілем з безнадійно застарілим дизайном. До кінця ж свого випуску, «Волга» виглядала архаїчно навіть у порівнянні з іншими радянськими легковими автомобілями.
Проте, враховуючи порівняно недавню появу на світ радянської автомобільної промисловості, перші повністю самостійні конструкції, які стали з'являтися лише після Другої світової війни, «Волга» ГАЗ-21 була для свого часу досить цікавим зразком з погляду техніки та дизайну, наближаючись за цими показниками до світового рівня тих років і при цьому відповідаючи специфічним умовам виробництва і експлуатації автотранспорту в СРСР.
Постановка у виробництво Перші серійні три екземпляри «Волги» були зібрані 10 жовтня 1956 року; вони вже мали оформлення передка «із зіркою». Усього в партії було п'ять автомобілів.
Восени і взимку 1956 року вісім «Волг» пройшли 29 тисяч кілометрів по дорогах Росії, Прибалтики, України, Білорусі та Кавказу.
Дещо пізніше (вже в 1957 році) була випущена велика партія, а конвеєр запрацював ближче до кінця року. Перші серійні автомобілі, як тимчасовий варіант, забезпечувалися двигуном від експортного варіанту ГАЗ-69, який був (або є) форсованою версією двигуна «Побєди» (розвивав 65 к.с.). Цей двигун комплектувався тільки механічною коробкою передач. У 1958 році з певного моменту на «Волги» почали встановлювати власний двигун моделі ЗМЗ-21 і, на частину випуску, автоматичну коробку передач.
Остаточні випробування нової моделі проводилися в таксопарках по всій країні, куди були направлені автомобілі з дослідно-промислової партії (1956 — початок 1957). Під час цих випробувань було виявлено численні недоліки і недопрацювання, велика частина яких була негайно усунута. Інші або були усунені під час подальшої модернізації моделі, або так і переслідували її до закінчення «конвеєрного життя».
Періодизація випуску Передсерійний випуск У 1954-1955 був зібраний ряд прототипів, які відрізнялися один від одного деталями оформлення, двигунами і типом коробки передач (АКПП або механічна).
З унікальних рис, прототипи відрізнялися оформленням передка, трьома декоративними ребрами жорсткості, виштамповками на задніх дверях і блискучими молдингами на рамках дверей. Крім того, прототипи мали повний набір хромованого декору (хромована решітка радіатора, поясний молдинг, рамки лобового і заднього скла), який в серійному виробництві перейшов у категорію додаткового обладнання, що встановлюється на замовлення і на експортні машини. Салон автомобілів-прототипів істотно відрізнявся від серійних автомобілів, до того ж, відомо кілька варіантів його оформлення з істотними (суттєвими) відмінностями.
«Серії» ГАЗ-21 Для розрізнення наступних випусків ГАЗ-21 сьогодні прийнято позначення «серій», або «випусків». Заводом такий поділ не використовувалося і він є у великій мірі умовним.
Зважаючи на наявність великої кількості автомобілів з «нерідними» агрегатами і деталями обробки, визначити реальний рік випуску або хоча б належність до певної «серії» на око не завжди можливо. Однією з найбільш достовірних ознак, що дозволяють відрізнити один від одного різні моделі «Волги» є так званий «водосток» — він оперізує дах у вигляді жолобка, що запобігає потраплянню води в салон. У більшості випадків, замінюють їх тільки разом з кузовом, що робить їх досить надійним аргументом при визначенні року випуску конкретного автомобіля.
«Перша серія» (модель 1957 року)
Автомобілі випуску з 1956 по листопад 1958 отримали згодом назву «перша серія» (також, «перший випуск», «із зіркою»).
10 жовтня 1956 з конвеєра зійшли три перші серійні «Волги» ГАЗ-21. Усього в серії 1956 року було п'ять екземплярів. Масове виробництво почалося тільки в наступному році.
До кінця 1957 машина випускалася з форсованим нижньоклапанним двигуном від «Побєди», що мав збільшений робочий об'єм за рахунок розточування циліндрів до 88 мм, і збільшену ступінь стиснення. Сьогодні це одна з найрідкісніших модифікацій. Нижньоклапанний двигун комплектувався тільки механічною коробкою передач.
Влітку 1957 була закінчена підготовка виробництва власного двигуна моделі ЗМЗ-21, що поставляється щойно побудованим Заволзьким моторним заводом (2,445 л, 70 к.с.), і в кінці року завод перейшов на оснащення автомобілів цим двигуном.
Всього було випущено трохи більше 30 тисяч машин усіх модифікацій з таким оформленням.
До наших днів машин «із зіркою» в оригінальному вигляді дійшло досить небагато, основна ж маса збережених автомобілів частково перероблена в пізніші модифікації, з чим пов'язана відносно висока затребуваність «першого випуску» на ринку олдтаймерів країн СНД.
Частина машин мала двобарвне забарвлення, воно було доступним також на замовлення за додаткову плату. Кількість поєднань кольорів була вельми велика, використовувалися три типи поділу кольорів: дах одного кольору — нижня частина іншого, або — дах і нижня частина кузова до виштамповки на боковині одного кольору — інше іншого; або — дах, виштамповка на задньому крилі і двері одного кольору, решта машини іншого.
Основні модифікації ГАЗ-М-21Г — з форсованим двигуном від «Побєди», ГАЗ-М-21Б — з форсованим двигуном від «Побєди», таксі. ГАЗ-М-21 — двигун 2,445 л і АКПП, ГАЗ-М-21А — таксі на базі ГАЗ-М-21В, ГАЗ-М-21В — загального призначення з двигуном 2,445 л, ГАЗ-М-21Д — експортна з МКПП (двигун 80 к.с.), додаткові хромові елементи обробки (тільки поясний молдинг, оклади вікон з'явилися починаючи з другої серії). ГАЗ-М-21Е — експортна з АКПП.
«Друга серія» (модель 1959 року)
Автомобілі випуску кінця 1958 — самого початку 1959 прийнято називати «перехідними», а випуск 1959—1962 — «другою серією» («другим випуском»).
Наприкінці 1958 автомобіль був модернізований, переважно зовні. Змінилася форма передніх крил на користь збільшення колісних арок, оформлення передка стало в цілому повторювати зовнішній вигляд одного з прототипів 1955 року (так звана «акуляча паща», з 16 прорізами решітки радіатора), відповідно, через зміну облицювання радіатора з'явився новий замок капота. Салон і механічна частина залишилися практично незмінними, хоча поступова модернізація не припинялася.