Максиміліан Адольф Отто Зіґфрід Шмелінг (; 28 вересня 1905, Кляйн-Лукков — 2 лютого 2005, Венцендорф) — німецький боксер-важковаговик, чемпіон світу в суперважкій вазі з 1930 по 1932 рік. Отримав 56 перемог у 70 професійних поєдинках, з них 40 нокаутом.
Біографія Макс Шмелінг народився у невеликому північнонімецькому місті Кляйн-Лукков 28 вересня 1905 в сім'ї керманича човна. У ранньому дитинстві разом з родиною переїхав до Гамбургу. З юних років почав цікавитися боксом, у 1924 завоював перші титули спочатку в любительському, а потім і в професійному боксі. У 1926 переїхав до Берліна, у 1928 завоював перше місце в німецькому важкому дивізіоні. 18 червня 1936 на стадіоні «Янкі», що в Нью-Йорку, тоді вже колишній чемпіон світу Макс Шмелінг вперше зустрівся на рингу з американським боксером Джо Луїсом на прізвисько «Коричневий Бомбардувальник». Цей поєдинок став помітною подією того часу. Джо Луїс вважався беззаперечним фаворитом, однак, незважаючи на всі прогнози, Шмелінг здобув переконливу перемогу над своїм суперником, відправивши його в нокаут. Джо Луїс болісно сприйняв свою поразку, так само болісно її сприйняли його співвітчизники, оскільки в США та Німеччині цей двобій уособлював також протистояння двох політичних систем — демократії та нацистського режиму. Міністр пропаганди Німеччини Йозеф Геббельс трактував перемогу Шмелінга над Луїсом як загальну перевагу європеоїдної раси над негроїдною, а сам Шмелінг після цього став кумиром своїх співвітчизників. 22 червня 1938 на тому самому стадіоні «Янкі» відбувся поєдинок-реванш між Максом Шмелінгом та Джо Луїсом, який, на відміну від двобою 1936 року, завершився блискавичною перемогою останнього. В результаті цієї поразки Шмелінг втратив свою популярність.
Ще за часів Веймарської республіки Макс Шмелінг почав підтримувати таємні відносини з американцем єврейського походження Джо Якобсом, який згодом став його промоутером. Саме Якобс посприяв проведенню всіх важливих боксерських поєдинків з участю Шмелінга у США. Однак після приходу до влади нацистів міністр спорту Німеччини почав вимагати, щоб Шмелінг більше часу проводив у себе на батьківщині, проте боксер ігнорував його вимоги. За словами Шмелінга, саме Джо Якобс допоміг йому знову стати чемпіоном світу у важкій вазі.
Після початку Другої світової війни, у 1940 року Шмелінг був призваний до парашутно-десантного полку. Однак вже навесні 1941 року, під час висадки десанту на території острова Крит, він був важко поранений, після чого його звільнили з армії. У січні 1947 року отримав дозвіл від американської окупаційної адміністрації в Німеччині на участь у професійних боксерських поєдинках. У жовтні 1948 року Шмелінг провів свій останній двобій, після цього його боксерська кар'єра завершилася. З 1952 року вів успішну підприємницьку діяльність.
У 1971 році був нагороджений вищим орденом Німеччини — Великим федеральним хрестом «За заслуги». У 1977 році видана книга спогадів Макса Шмелінга, у якій головною подією в житті він називає той самий програшний двобій з Джо Луїсом 1938 року. Був також пожиттєво оголошений Спілкою німецьких спортивних журналістів «спортсменом номер один у Німеччині».
Макс Шмелінг помер 2 лютого 2005, на сотому році життя.
Особисте життя З 1933 по 1987 був одружений з кіноакторкою Анною Ондра, уродженкою міста Тарнів. Вона продовжувала зніматися в кіно й після їхнього одруження. Остання кінострічка з її участю датована 1951 роком.
Політичні переконання Незважаючи на прихильність з боку Адольфа Гітлера та Йозефа Геббельса, Макс Шмелінг був противником політики націонал-соціалізму, в тому числі стосовно євреїв. Хоча в 1930-х роках у США боксер твердо асоціювався з нацистською Німеччиною, сам він не був членом НСДАП та жодного разу не брав участі у злочинах нацистів. Під час «Кришталевої ночі» врятував від загибелі дітей свого друга, єврея за національністю Давида Левіна, однак цей факт біографії Шмелінга тривалий час залишався невідомим.
У кінематографі У 2002 році було знято спільний американо-німецький драматичний фільм «», який базується на історії реальних поєдинків і взаємовідносин Макса Шмелінга і Джо Луїса.
У 2010 році було знято спільний німецько-хорватський фільм «Макс Шмелінг: Боєць Рейху» (), який базується на фактах з біографії боксера. Бюджет кінострічки склав 7 мільйонів доларів. Прем'єрний показ її відбувся 30 червня 2010 року.
Фільмографія Liebe im Ring (1929/30) Vorspeisen gefällig? (1933) Knock-out. Ein junges Mädchen — ein junger Mann (1934/35) Schmeling gegen Hamas (1935) Max Schmelings Sieg — Ein deutscher Sieg (Kulturfilm) Es leuchten die Sterne (1937/38) Das große Spiel (1941/42) Keine Angst vor großen Tieren (1953) Die Zürcher Verlobung (1956/57) Glücksspirale (1972)
Поєдинки Дата Суперник Місце проведення поєдинку Результат 2 серпня 1924 Ганс Кзапп Дюссельдорф Перемога 19 вересня 1924 Генрі ван дер Вівер Колон Перемога 20 вересня 1924 Віллі Луїс Дуйсбург Перемога 4 жовтня 1924 Гаррі «Роккі» Найт Колон Перемога 10 жовтня 1924 Макс Дікман Берлін Поразка 31 жовтня 1924 Фред Гаммер Колон Перемога 4 грудня 1924 Ганс Броєр Колон Перемога 7 грудня 1924 Батлінг Матар Дюссельдорф Перемога 17 грудня 1924 Ріхард Гартіг Берлін Перемога 26 грудня 1924 Джиммі Лайгет-старший Колон Перемога 18 січня 1925 Джонні Кладтс Колон Перемога 20 січня 1925 Джо Мелінг Берлін Перемога 1 березня 1925 Леон Рендол Колон Перемога 15 березня 1925 Альфред Бейкер Колон Перемога 3 квітня 1925 Джиммі Лайгет-старший Берлін Нічия 28 квітня 1925 Фред Хаммер Бонн Перемога 9 травня 1925 Джек Тейлор Колон Поразка 13 червня 1925 Леон Рендол Брюссель Нічия 28 серпня 1925 Ларрі Гейнс Колон Поразка 8 листопада 1925 Рене Компер Колон Перемога 12 лютого 1926 Макс Дікман Берлін Нічия 19 березня 1926 Віллі Луїс Колон Перемога 13 липня 1926 Август Вонгер Берлін Перемога 24 серпня 1926 Макс Дікман Берлін Перемога 1 жовтня 1926 Герман ван Гоф Берлін Перемога 7 січня 1927 Джек Стенлі Берлін Перемога 23 січня 1927 Луїс Вілмс Вроцлав Перемога 4 лютого 1927 Джо Мелінг Дрезден Перемога 12 березня 1927 Леон Себіло Дортмунд Перемога 8 квітня 1927 Френсіс Чарльз Берлін Перемога 26 квітня 1927 Стенлі Глен Гамбург Перемога 8 травня 1927 Роберт Ларсен Франкфурт Перемога 17 травня 1927 Рауль Пейло Гамбург Перемога 19 червня 1927 Фернан Деларж Дортмунд Перемога 1 серпня 1927 Джек Тейлор Гамбург Перемога 7 серпня 1927 Віллем Вестброек Ессен Перемога 2 вересня 1927 Роберт Ларсен Берлін Перемога 2 жовтня 1927 Луї Клемен Дортмунд Перемога 6 листопада 1927 Гайн Домгерген Лейпциг Перемога 2 грудня 1927 Гіпсі Деніелс Берлін Перемога 6 січня 1928 Мішель Бональя Берлін Перемога 25 лютого 1928 Гіпсі Деніелс Франкфурт Поразка 11 березня 1928 Тед Мур Дортмунд Перемога 4 квітня 1928 Франц Дінер Берлін Перемога 23 листопада 1928 Джо Монте Нью-Йорк Перемога 4 січня 1929 Джо Секайра Нью-Йорк Перемога 21 січня 1929 П'єтро Коррі Нью-Джерсі Перемога 1 лютого 1929 Джонні Ріско Нью-Йорк Перемога 27 червня 1929 Пауліно Узкудун Нью-Йорк Перемога 12 червня 1930 Джек Шаркі Нью-Йорк Перемога 3 липня 1931 Янг Стріблінг Клівленд Перемога 21 червня 1932 Джек Шаркі Нью-Йорк Поразка 26 вересня 1932 Міккі Вокер Нью-Йорк Перемога 8 червня 1933 Макс Баер Нью-Йорк Поразка 13 лютого 1934 Стів Гамас Філадельфія Поразка 13 травня 1934 Пауліно Узкудун Барселона Нічия 26 серпня 1934 Вальтер Нойзель Гамбург Перемога 10 березня 1935 Стів Гамас Гамбург Перемога 7 липня 1935 Пауліно Узкудун Берлін Перемога 19 червня 1936 Джо Луїс Нью-Йорк Перемога 13 грудня 1937 Гаррі Томас Нью-Йорк Перемога 30 січня 1938 Бен Фурд Гамбург Перемога 16 квітня 1938 Стів Дудас Гамбург Перемога 22 червня 1938 Джо Луїс Нью-Йорк Поразка 2 липня 1939 Адольф Гойзер Штутгарт Перемога 28 вересня 1947 Вернер Фольмер Франкфурт Перемога 7 грудня 1947 Ганс Йоахім Дрегештайн Гамбург Перемога 23 травня 1948 Вальтер Нойзель Гамбург Поразка 2 жовтня 1948 Ганс Йоахім Дрегештайн Кіль Перемога 31 жовтня 1948 Ріхард Фоґт Берлін Поразка
Нагороди Золота стрічка Спортивної преси (1929) Почесний громадянин міст Лос-Анджелес, Лас-Вегас, Беннекенштайн (1936) і громади Кляйн-Лукков (28 вересня 2004) Знак парашутиста Німеччини Залізний хрест 2-го класу Орден «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина», командорський хрест (1971) Бамбі — нагороджений двічі (1990, 1999) Занесений в Міжнародний боксерський зал слави (1992) Почесний член Австрійської федерації боксу Почесна медаль Німецької пожежної служби Золота спортивна піраміда (2005; посмертно) Занесений до Залу слави німецького спорту (2006; посмертно)
Вшанування У 1936 році на Імперському спортивному полі (сьогодні — Олімпійський парк) в Берліні була встановлена статуя «Кулачний боєць», прообразом якої став Шмелінг. У 2005 році вийшла серія поштових марок із зображенням Шмелінга з нагоди 100-річчя з дня його народження. У 2005 році сенат Гамбурга заснував Медаль Макса Шмелінга, котра вручається підприємствам, які підтримують волонтерську діяльність.
Бібліографія Mein Leben — meine Kämpfe. Grethlein, Leipzig, Zürich 1930 8–9–aus. Ullstein, Berlin 1957 Ich boxte mich durchs Leben. Franckh, Stuttgart 1967 Erinnerungen. Ullstein, Berlin 1982, ISBN 3-550-07473-5 Erinnerungen. Hörbuch. Mattscheibe Media, 2008
Література Prominente ohne Maske — Drittes Reich, FZ-Verlag 1998, ISBN 3924309396 Walter Mixa / Reinhold Michels: Selbstverständlich katholisch!, Sankt Ulrich, Augsburg 2005, ISBN 3-936484-50-3
Посилання Евгений Беркович (Германия). Парадоксы Макса Шмелинга (рос.) Макс Шмелінг — біографія (англ.) Макс Шмелинг: Боец Рейха — сайт Кинопоиск (рос.) Max Schmeling (2010) — сайт IMDb (англ.) Max Schmeling — сайт BoxRec (англ.)