«International Mercantile Marine Co.» () або скорочено «IMM», що спочатку мала назву «International Navigation Co.» () — трест сформований на початку ХХ сторіччя як спроба Джона Моргана монополізувати морську торгівлю. Результатом були важкі втрати для Моргана.

IMM була заснована пароплавними магнатами компаній «American Line» і «Red Star Line» Климентом Гріском, компанії «Atlantic Transport Line» Bernard N. Baker, компанії «White Star Line» J. Bruce Ismay, і компанії «Leyland Line» Джоном Еллєрманом (). Також була приєднана «Dominion Line». Проєкт мав банківське фінансування від «J.P. Morgan & Co.», яку очолював фінансист Джон П. Морган. Компанія також працювала на прибуткових відносини з германськими лініями «Hamburg-Amerika» і «North German Lloyd». Трест викликав велике занепокоєння в британській судноплавної галузі, що безпосередньо призвело до субсидій британського уряду для «Cunard Line» на будівництво нових суден RMS «Lusitania» і RMS «Mauretania» з метою конкурентоздатності (конкурентоспроможності). Але, у зв'язку з переоцінкою потенційного прибутку, «IMM» суттєво і з наслідками переплатив за придбання деяких укрупнених компаній.

«IMM» була холдинговою компанією, яка здійснювала контроль дочірніх корпорацій, які мали свої дочірні компанії. Морган сподівався домінувати понад трансатлантичними перевезеннями через блокування директоратів і договірних угод із залізницями, але це виявилося неможливим через характер морського транспорту, американське антимонопольне законодавство і угоду з британським урядом. Одна з дочірніх компаній «IMM» була «White Star Line», якій належав RMS «Titanic». Аналіз фінансової звітності показує, що «IMM» була збитковою і страждала від браку грошового потоку, що викликав «IMM» до дефолту по виплаті відсотків за облігаціями в кінці 1914 року. Як результат, «дружні» конкурсні взаємні відносини були введені в дію у 1915 році, що дозволило «IMM» реорганізувати свої фінанси — вона вийшла з конкурсних взаємних відносин у 1916 році.The New York Times, 4 April 1915; IMM 1916 Annual Report. Врятована Першою світовою війною, «IMM» зрештою знову з'явилася як «United States Lines», які привели себе до банкрутства у 1986 році.John J. Clark, and Margaret T. Clark, "The International Mercantile Marine Company: A Financial Analysis, " American Neptune 1997 57(2): 137—154

Пропонований в Конгресі Сполучених Штатів Америки законопроєкт субсидій провалилася, оскільки стала широко очевидні до квітня 1902 рокуand presenting Morgan with the «Hobson's choice» of proceeding with the formation of a probably unprofitable holding company (by consummating the acquisition of White Star as its "crown jewel, " but having to probably go without the subsidy envisaged under the Frye-Payne bill), or backing away at the last minute and absorbing considerable losses on the prior purchase of Leyland. Morgan ultimately chose to go ahead and continue putting together his «trust.» Navin and Sears, pp. 316-19, Vale, pp. 94-97 і компанія таким чином, ніколи не була успішною. Починаючи з 1920-х років, компанія зазнала ряд корпоративних злиттів і поглинань, що призвело до того, що вона стає лінією Сполучених Штатів у 1943 році.

Історія

Заснування компанії Оскільки судноплавна галузь процвітала на кінці XIX століття, деякі прагнули створити трест для монополізації пароплавних компаній Сполучених Штатів. Але, всі переговори в цьому напрямку у 1890-х роках зазнали невдачі. Посередництво Джона Пірпонта Моргана, одного з найбагатших людей у світі, могли б привести до змін.Gérard Piouffre, 2009, стор. 58

Atlantic Transport Line, яка належить Bernard N. Baker і має як пасажирські, так і вантажні судна,Atlantic Transport Line , The Ship List. Retrieved July 7, 2010 напружено змагалася з британськими та іншими пароплавними компаніями. Бейкер намагався продати свою компанію Джону Еллерману, голові вантажної «Leyland Line», який безуспішно намагався заволодіти двома потужними європейськими компаніями «Cunard Line» і «HAPAG». Переговори між Бейкером і Еллерманом висунулися уперед, але в підсумку провалилися.The IMM , Atlantic Transport Line History. Retrieved 17 July 2009

Тим часом, Дж. П. Морган вже уклав угоду з Климент Гріском, президентом «International Navigation Co.» (), яка керувала «Red Star Line» і «American Line». Нарешті, в грудні 1900 року, після шести місяців переговорів, «Atlantic Transport Line» приєдналася до «INC».Red Star Line , The Ship List. Retrieved 17 February 2010

Згодом, Baker, Дж. П. Морган, і Simon Bettle Jr. (представник «INC») вели переговори з Еллерманом, цього разу з метою викупити його власність. Повинно було бути дві компанії, які увійдуть в трест. Ім'я однієї з них було виявлено у квітні 1901 року — «Leyland Line».<ref>J.P. MORGAN & CO. BUY THE LEYLAND LINE , New York Times of 30 April 1901. Retrieved 17 July 2009</ref> Друга виявилася престижною компанією «White Star Line» і була куплена командою Моргана після довгих переговорів у квітні 1902 року.Histoire de la White Star Line sur le Site du Titanic. Retrieved 17 July 2009, Vale, pp. 54-61FAQ sur le Site du Titanic. Retrieved 30 December 2009Mark Chirnside, 2004, стор. 9-10 1 жовтня 1902 року «JP Morgan & Co.» оголосила про створення «International Mercantile Marine Company», які частіше називають «IMM» (складові елементи «IMM», в тому числі «INC» (заснована у 1871 році),N.R.P. Bonsor, North Atlantic Seaway, vol. 2 (1978), p. 829 вже працювали багато років).

Золотий вік

Ролі Моргана розвивалися протягом багатьох років. Як американець, він не міг безпосередньо бути володарем британських пароплавів, але він міг володіти компанією, яка володіла пароплавами. У 1902 році «IMM» перевезла 64738 пасажирів завдяки великої імміграції до Сполучених Штатів. «IMM» підписав партнерство з двома найбільш важливими німецькими судноплавними компаніями «Norddeutscher Lloyd» і «HAPAG», які в загальній складності перевезли 66 838 пасажирів. Германо-Морганівська Угода, підписана в Нью-Йорку 20 лютого 1902 року,Central planks of the agreement included dividend-sharing, route-allocation, and joint committee to oversee the agreement, and suspension in the event of war. A contemporaneous side deal authorized the subsequent acquisition by HAPAG, NDL and IMM of a controlling interest in the Holland-America line (but without the direct advance knowledge of Holland-America's management). The German Accession, " chapter 3 in Vale, pp. 63-101, Annual Report of the Commissioner of Navigation [U.S.], 1902, pp. 395-99, Navin and Sears, pp. 308-12 стала ключовим кроком у формуванні того, що повинно було стати «IMM», але не повністю вирішити давні тертя з конкурентоспроможними й основними з германських і британських трансатлантичних судноплавних компаній.

Відповіді дії у Великій Британії допомогли посилити ці суперництва. «Cunard Line», одна з британських судноплавних компаній з незалежним значенням, отримала гранти від британського уряду на будівництво двох великих океанських лайнерів «Lusitania» і «Mauretania», які були введені в експлуатацію наприкінці 1907 року.Beau Riffenburgh, 2008, стор. 12 Конкурентна відповідь від «IMM» групи прийшла у 1908 році, коли «Harland & Wolff» було дозволено побудувати для «White Star Line» тріо океанських лайнерів олімпійського класу: RMS «Olympic», RMS «Titanic» і HMHS «Britannic».Gérard Piouffre, 2009, стор. 33-36; J.H. Isherwood «The Great Olympic» Sea Breezes 21 (1956), стор. 101

Починаючи з 1902 року «IMM» мав угоду з James Pirrie, головою «Harland & Wolff» і членом управління в «White Star Line», про те, що судна компанії будуть будувати «Гарланд і Вольф» ( за весь час. Судна компанії також переходили від однієї компанії до іншої — як «Belgic», побудований для «White Star Line», який був переданий в обслуговування «Red Star Line» під назвою SS «Belgenland» (1914 року), або «Regina» перейменована з «Westernland».Regina/Westernland , Great Ships. Retrieved 7 February 2010 Це дозволило «IMM» вирушати судну кожен день корабель з Великої Британії, а пасажирам змінити свої квитки на еквівалентні місця на іншому судні компанії. Baker залишив посаду в керівництві «Atlantic Transport Line» незабаром після його інтеграції з «IMM», і був замінений Філіпом Франкліном (). Пізніше він став віцепрезидентом «IMM», а Гріском був замінений на посаді президента Джозефом Брюс Ісмей у 1904 році (який був також президентом «White Star Line»).Gérard Piouffre, 2009, стор. 10

Захід

Початок 1910-х років став поворотним пунктом для «IMM». Авжеж, 15 квітня 1912 року, флагман їх флоту «Titanic» затонув під час свого першого плавання. Крім того, фінансові втрати та людські загибель, загибель судна позначаються на діяльності з організації тресту. Через американську комісію з розслідування присвячений загибелі судна, сенатор Вільям Алден Сміт () відкрито виступав проти самого принципу компанії та Моргана.Gérard Piouffre, 2009, стор. 260 Як був влаштований перед загибеллю затонулого «Титаніка», Джозеф Брюс Ісмей пішов з посади президента «IMM» в 1913 році, і йому успадковував Harold SandersonWilton Oldham: The «Ismay Line» and Morgan died on March 31, 1913.Beau Riffenburgh, 2008, стор. 7 Після 1915–16 років конкурсних взаємовідносин Sanderson був змінений на посту президента Франкліном, який вже був одержувачем.«IMM» 1916 Annual Report

Проте, загибель «Титаніка» не привела до кінця «IMM». Хоча теоретично потужна через її продовження впливу з деякими з провідних американських, британських і німецьких судноплавних компаній, компанії, що здійснювала, так і не вдалося подолати власні фінансові проблеми, ні домінувати основною частиною Північноатлантичній судноплавній торгівлі, і, отже, не як успішним, як очікувалося. Компанія увійшла до конкурсної діяльності у 1915 році і була поміщена в руках Франкліна, якому вдалося врятувати її. В кінці 1920 року він одержав гранти від уряду на американські кораблі (побудовані в Сполучених Штатах або, що плавають під їх прапором), а в 1926 році компанія продала «White Star Line» компанії «Royal Mail Steam Packet Co.» за 7 мільйон £, з яких 2,35 мільйона £ були ще неоплачені коли «Royal Mail Group», яка була надлишковою і недостатньою, розвалилася на початку 1930-х років.Green and Moss: «A Business of National Importance». У 1930 році «IMM» володів 30 суднами. У 1933 році було 19 суден, і лише 11 до 1935 року.

До 1935 року компанія, стряхнувши більшу частину своїх іноземних ділових зв'язків, злилася з «Roosevelt Line» після ліквідації «Red Star Line» і «Atlantic Transport Line». John Franklin, син Філіпа, був насправді одним із засновників «Roosevelt Line».Father & Son in I. M. M. , «Time Magazine». Retrieved February 7, 2010 Нарешті, з Другою світовою війною, яка вирувала на початку 1940 року, компанія була повністю розчинена і її американські судна (які зосталися) були передані в «United States Lines».

Деякі підприємства сучасної суднобудівної промисловості досі вважають «IMM» як одну з перших спроб в корпоративній власності кількох компаній під єдиним довір'ям; як вид великих контролюючих компаній, які домінують у більшій частині світового морського судноплавства сьогодні.

Президенти Климент Актон Гріском 1902—1904 Джозеф Брюс Ісмей, 1904—1913 Harold A. Sanderson, 1913—1915 Конкурентні взаємовідносини, 1915—1916 Philip Albright Small Franklin, 1916—1936 John A. Franklin, 1936—1943

Компанія поглинена «United States Lines», 1943«The New York Times», 21 і 22 травня 1943 року.

Компанії, якими володіла IMM

American Line American Merchant Lines Атлантична Транспортна Лінія Baltimore Mail Line Dominion Line Leyland Line Panama Pacific Line Red Star Line Roosevelt Steamship Co. United States Lines White Star Line

Примітки

Див. також International Mercantile Marine Company Building

Література Boyce, Gordon. The Growth and Dissolution of a Large-Scale Business Enterprise (Research in Maritime History 49, 2012), chapter 4: «Trouble on the Transatlantic Route.» Chirnside, Mark: The Olympic-class ships. Tempus, 2004 (ISBN 0-7524-2868-3)