Горбулів — село в Україні, у Черняхівській селищній територіальній громаді Житомирського району Житомирської області. Чисельність населення становить 855 осіб (2001). В минулому — центр Горбулівської волості, у 1923—2020 роках — адміністративний центр колишньої однойменної сільської ради. Батьківщина отаманів Соколовських, очільників антибільшовицьких повстань.
Загальна інформація Розташоване за 25 км від Черняхова та від залізничної станції Горбаші.
В селі збереглася церква, побудована у 1746 році. Залишилися руїни від костелу, збудованого у 1857 році на місці старого, початку 1790-х років будовиГорбулів. Колишній костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії (1857). Житомирська обл., Житомирський р-н (Черняхівський р-н) | Костели і каплиці України.
Населення У 1783 році було в селі 625 жителів та 80 дворів, в середині 19 століття налічувалося 1659 осіб, з них 922 православних, 112 римокатоликів та 21 єврей. За довідником 1885 року в селі мешкало 945 осіб, налічувалося 129 дворових господарств.
Відповідно до результатів перепису населення Російської імперії 1897 року, загальна кількість мешканців становила 1 818 осіб, з них: православних — 1 627, чоловіків — 909, жінок — 909.
Наприкінці 19 століття в селі налічувалося 1 404 особи, з них 696 чоловіків та 708 жінок, дворів — 309, або 1 465 осіб, дворів — 291.
На початок 1970-х років село мало 631 двір із населенням 1 800 осіб.
Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення станом на 12 січня 1989 року становила 1 097 осіб. Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 855 осіб.
Історія У 1151 році Андрій Боголюбський заснував тут монастир. На той час тут мало бути велике та квітуче поселення. В письмових джерелах село вперше згадується у 1582 році, за іншими джерелами — у 1584 році. Назва села походить від височин або горбів, які були вододілом між річками Тетерів та Уж. Між тими височинами особливо примітною була Дівич-гора із залишками стародавніх будівель. У 1585 році належало до Тиш-Биковських, які володіли ним ще у 1648 році. У 1618 році власність Василя Тиші-Биковського, куди, серед інших сіл, вчиняли набіги з грабунками повсталі козаки полковника Василя Мировицького, який раніше служив урядником у Теодора Тиші-Биковського. У листопаді 1650 року село успадкував Габріель Тиша-Биковський, внаслідок розподілу маєтностей із братом Михайлом відповідно до заповіту батька. Станом на 15 червня 1650 року, внаслідок козацьких грабунків у Горбулеві залишилося лише 25 дворів, решта люду розбіглося. Згадується у люстрації Київського воєводства 1754 року, дідицтво Каетана Росцішевського, разом зі Свидею було там 48 дворів. У 1765 році Горбулів, разом із Моделевим, належав вдові пограничного судді Антоніні Потоцькій, а з 1781 року — її сину, пограничному судді, генералові Київського воєводства Максиміліанові Потоцькому.
В середині 19 століття — село Радомисльського повіту Київської губернії. Лежало за 3 версти північніше від Торчина, на окультуреній рівнині, між лісів та боліт. Разом із сільцем Аннопіль та 4 642 десятинами землі належало поміщиці Сузанні Підгородинській. За заповітом її чоловіка від 1861 року, після смерті Підгородинської село мало перейти у власність їх сина Владислава Підгородинського, з деякими пожертвами селянам. Дерев'яну церкву збудовано 1746 року, про що свідчить візитація Радомисльського деканату від 1783 року. Церква у 1795 році не перейшла в православ'я через вплив радомисльського декана Гаврила Синькевича і вже в 1830 році воз'єдналася з католицькою церквою. У 1855 році церкву реконструйовано — її підняли на кам'яний підмурівок та пофарбували. При церкві було 56 десятин землі. До парафії входило сільце Аннопіль, що лежало за 4 версти. У 18 столітті до парафії належали села Моделів, Заньки, Свидя та Руденка (згодом — Аннопіль).
У другій половині 19 століття — велике село у Радомисльському повіті Київської губернії. Лежало на річці Верхолужжя, притоці Ужу, за 18 верст від Радомисля і 3 версти від Торчина. Була парафіяльна церква і школа. Поселення та приналежні до нього гнейсові, досить врожайні ґрунти, в кількості 2 017 десятин, розміщувалися на височині, біля річки лабрадоритові скелі виходили на поверхню. Власність Підгородинських. В селі була волосна управа, католицький костел, збудований 1857 року на місці колишнього, 1796 року будови. Католицька парафія належала до Радомисльського деканату, який налічував 1309 душ вірян. До парафії належала каплиця в Чайківці. Серед селян було 1 001 особа визнання православного та 113 католиків.
За довідником 1885 року — колишнє поміщицьке село Горбулівської волості Радомисльського повіту Київської губернії, за 20 верст від повітового міста Радомисля. Були волосне правління, церковна парафія, костел, школа, 2 заїзди, лавка.
Наприкінці 19 століття — село Потіївської волості Радомисльського повіту Київської губернії. Відстань до повітового центру, м. Радомисль, де знаходилася також найближча поштово-телеграфна станція — 20 верст, до найближчої поштової земської станції в Облітках — 15 верст, до найближчої залізничної станції Житомир — 40 верст. Основним заняттям мешканців було хліборобство. У поселенні числилося 4 627 десятин землі, з яких 1 847 десятин належало поміщикам, 2 670 десятин — селянам, 97 десятин — церкві, 12 десятин — іншим прошаркам населення. Власність Максиміліана Артамонова, господарство в маєтку вів управитель Лонгин Скульський, застосовував трипілля, як і селяни. Були православна церква, римо-католицький костел, синагога, церковно-парафіяльна школа, фельдшер, два водяних та паровий млини, дві маслобійні, чотири кузні, хлібна комора. Пожежна команда складалася з 5 бочок та 4 багрів.
В роки визвольних змагань на території Горбулева і навколишніх сіл діяв загін, що воював проти радянських окупантів, яким керував житель села Соколовський. Загін був знищений, а Дмитро Соколовський убитий у 1919 році.
У 1923 році увійшло до складу новоствореної Горбулівської сільської ради, яка 7 березня 1923 року увійшла до складу новоутвореного Потіївського району Малинської округи; адміністративний центр ради.
На фронтах Другої світової війни воювало понад 354 селян, 205 з них нагороджені орденами й медалями, 249 загинули. На їх честь встановлено обеліск та три пам'ятники на братських могилах.
В радянські часи в селі розміщувалася центральна садиба колгоспу льонарсько-картоплярського напрямку з розвинутим хмелярством та м'ясо-молочним тваринництвом, який обробляв 3,3 тис. га земель, в тому числі 2,7 тис. га — рілля. Допоміжне господарство — пункт переробки льону. Також в селі розміщувалося відділення «Сільгосптехніки». На території колгоспу розробляли поклади лабрадориту. 83 селян нагороджено орденами й медалями СРСР, серед них вчительку О. Й. Лебідь — орденом Трудового Червоного Прапора. У селі були середня школа, клуб, дві бібліотеки, дільнична лікарня, пологовий будинок, аптека, поштове відділення, ощадна каса, 5 магазинів, дві побутових майстерні.
У 1953 році на горбулівських землях був відкрито кам'яний кар'єр «Бутовий», який потім був переданий в Потіївський міжколгоспбуд. У 1970-ті роки кар'єр отримав замовлення на виготовлення бруківки для ремонту Червоної площі в м. МосквіІсторія Черняхівщини: етапи становлення і сучасність.-Ж.:ОП Житомирська облдрукарня,2009.-848с.;іл. 21 січня 1959 року, в складі сільської ради, включене до Черняхівського району Житомирської області.
5 вересня 2009 року в селі відкрито пам'ятник борцям за волю України — горбулівцям, які під проводом отаманів Соколовських боролися за вільну Україну в 1918—1920 роках.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 711-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області», територію та населені пункти Горбулівської сільської ради включено до складу новоутвореної Черняхівської селищної територіальної громади Житомирського району Житомирської області.
Відомі люди Мартиненко Володимир Никифорович (1923—1988) — історик, український радянський діяч Соколовський Дмитро Тимофійович (1894—1919) — повстанський отаман часів Української революції. Соколовський Олекса Тимофійович (1900—1919) — повстанський отаман часів Української революції. Соколовська Олександра Тимофіївна (1902—1919) — повстанський отаман часів Української революції.
Примітки
Посилання Погода в селі Горбулів